81710 Вибранівка

Перші письмові згадки про Вибранівку датуються 1631 роком, коли вона вже була містечком, а отже заснували її раніше. 1773 року тут проживало 356 мешканців, 1890 року - 698, 1931 року - 993, 1939 року - 1100, нині ж - понад 730 осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Римсько-католицька громада Вибранівки спочатку належала до парафії Пресвятої Трійці у Соколівці, а від 1909 року - до новоствореної парафіяльної експозитури у Бринцях-Загірних, яка 1923 року стала самостійною парафією св. Станіслава єп. мч.. Якщо у середині ХІХ століття село нараховувало приблизно 140 вірян, то 1909 року їх було вже майже чотири сотні, а 1923 року - понад чотири сотні осіб. Від 1911 року до І світової війни в схематизмах Львівської архідієцезії згадується публічна каплиця у приватному будинку Д. Скарбкової.

81710 Бринці-Загірні

Село Бринці-Загірні, які називались раніше також як Браньча чи Браньчі, Браничі, Приньці, відомі у документах із 1374 року, згадується теж у 1464 та в 1484-1490 роках. 1880 року тут проживало 1050 мешканців, у тому числі 732 греко- і 273 римо-католиків, нині ж - лише трохи більше двох сотень осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року є частиною Стрийського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Соколівці. У 1885 році завдяки зусиллям соколівського настоятеля о. Вікентія Божентовича та місцевих вірян у Бринцях-Загірних було збудовано філіальну муровану каплицю.

81713 Ходорківці

Вперше у письмових джерелах село згадується 1415 року, є також згадка 24 березня 1438 року. Називалось як Ходорківці, так і Ходорковичі. 1880 року тут проживало 418 мешканців, у тому числі 207 римо- і 200 греко-католиків, нині ж - лише понад дві сотні осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Пресвятої Трійці у Соколівці. За не підтвердженою і, відповідно, не відображеною у схематизмах Львівської архідієцезії інформацією, від 80-х років ХІХ століття у Ходорківцях служили шаритки із згромадження Сестер Милосердя св. Вікентія де Поля. А від 1891 року схематизми подають існування в тій частині Соколівки, яку пізніше назвуть Паулінівкою, будинку місіонерів-вікентійців (згромадження Отців Місіонерів св. Вікентія де Поля) із домашньою каплицею.

81923 Репехів,
81712 Баківці

Перша згадка в документах про Репехів датується 1406 роком, згадується село також 1469 року, а розташовані поруч Баківці письмово відомі від 1475 року. Протягом століть села належали спільному власнику. 1880 року у Репехові проживало 458 мешканців, з яких 449 були українцями і 9 поляками, нині ж - понад дві з половиною сотні осіб, а в Баківцях сьогодні - понад 380. Села входили до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Католики латинського обряду двох сіл належали до парафії Пресвятої Трійці у Соколівці. В середині ХІХ століття їх чисельність в Баківцях перевищила шість десятків вірян, а в Репехові - три десятки, проте у перших роках ХХ століття Баківці мали вже 140 вірних, а Репехів - 130. Саме тоді і розпочали будівництво спільної мурованої каплиці.

81713 Соколівка

Перша письмова згадка про Соколівку, яка до кінця XVI - початку XVII століть називалась також Сенявою, датується 1389 роком. В період від 50-х років XVIст. аж до XIXст. поселення вважалось містечком (1558 року отримало магдебурзьке право). 1880 року тут проживало 610 мешканців, з яких 540 були українцями, 42 - поляками, 26 - німцями, 1939 року - 970, нині ж Соколівка є невеличким селом, в якому проживає менше шести десятків осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року є частиною Стрийського.

Мурований оборонний костел в Сеняві-Соколівці, за інформацією архієпископа Яна Соліковського від 1600 року, було споруджено коштом власників родини Сенявських (Анни і Софії) завдяки зусиллям місцевого душпастиря о. Михайла Монторса у 90-х роках XVI століття (завершення будівництва мало відбутись 1600 року), а парафія фундована 2 березня 1594 року. У 1611 році храм консекрував архієпископ Ян Замойський. У 1648 році його спалили козаки, але костел було відновлено.

81157 Відники

Перша згадка в документах про Водники (Водник), яке на початку 90--х років ХХ століття перейменували на Відники, датується 1437 роком. Село письмово згадується також у XVI та XVII століттях. 1880 року тут проживало 765 мешканців, у тому числі 636 українців, 107 німців і 20 поляків, а 1931 року - 822, з яких поляками вже були майже 40 відсотків населення, нині ж село нараховує менше восьми сотень осіб. Входило до Пустомитівського району, а від 2020 року - до Львівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Старому Селі. В середині ХІХ століття їх чисельність становила близько сотні вірних, а на початку ХХ століття - 125 вірян. І послуговувались вони переважно місцевою греко-католицькою церквою, доки не дійшло до конфлікту із її парохом.

81154 Старе Село

Ще з XII століття тут було поселення Черепів, у документах воно вперше згадується 1401 року. Його частини пізніше назвали Гарбовим і Старим Селом, яке письмово вперше згадується 1442 року, а також у 1448 році, коли сюди переселили польських колоністів. 1880 року тут проживало 1198 мешканців, більшість з яких вже становили поляки, 1931 року - 2268, з них 75% були поляками, нині ж - понад 2100 осіб. Село входило до Пустомитівського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Парафію у Старому Селі разом із костелом Матері Божої Сніжної і Пресвятої Трійці фундував 4 січня 1454 року місцевий власник Ян Завішиць, надавши їм певне фінансово-майнове забезпечення, яке вже у наступних десятиліттях виявилось недостатнім для душпастирів. 29 січня 1486 року його збільшив Ян Тарновський, передавши парафії, зокрема, доходи від сільської корчми.