57107 Степове,
вул. Козацька

Колонію заснували у 1809-1811рр. переселенці із Бадена (переважно), Фальца та Ельзаса, надавши їй назву міста Карлсруе, звідки більшсть з них приїхала. Проте місцеве українське населення називало село Калістровим. У 1859р. тут проживало 1077 мешканців, 1896 року - 1274, нині - близько 1800 осіб. У березні 1944 року почалась депортація осіб німецького походження із Карлсруе. Приблизно у той же час Карлсруе перейменували на Степове.

Місцеві католики латинського обряду, що становили переважну більшість населення Карлсруе, спочатку належали до парафії св. Архангела Рафаїла у Ландау (Широколанівці). Перший храм, присвячений св. Домініку, вони почали будувати своїм коштом із вапняка та соломи вже у 1820 році, проте його доводилось розширювати, бо кількість парафіян постійно збільшувалась, а також часто ремонтувати.

57434 Краснопілля

Поселення Блюменфельд заснували 1862 року переселенці із лібентальських і кучурганських німецьких колоній. У 1914 році його перейменували на Цвєтково, але на початку 20-х років стара назва відновилась. У 1944-1946рр. село отримало сучасну назву Краснопілля. 1947 року до нього приєднали село Ново-Кір'яківка та хутір Атаманка. Нині тут проживає понад тисяча мешканців. До 2020 року входило до Березанського району.

Від початку заснування Блюменфельда місцеві католики латинського обряду, якими була переважна більшість мешканців цієї колонії, до 1869 року належали до парафії св. Рафаїла Архангела в Ландау (Широколанівці). Мурований молитовний дім, присвячений Пресвятій Діві Марії, вони збудували своїм коштом вже у 1865-1866 роках.

57064 Піщаний Брід

Поселення Шпейєр (Speyer, Speier) заснували у 1809-1810 роках 102 сім'ї з Рейнпфальца, Ельзасу та Бадена. 1886 року тут вже мешкало майже три тисячі осіб. З початком Ісв. війни його перейменували на Карпатське, проте назва не прижилась, і лише після 1944 року, після депортації селян німецького походження село змінило назву на Піщаний Брід. Нині тут проживає шість сотень мешканців. Село до 2020 року входило до Веселинівського району.

Перший молитовний будинок у Шпейєрі, як і в інших порівняно великих німецьких колоніях, постав майже відразу після заснування поселення, 1812 року та проіснував до 1824 року. Потім збудували наступний молитовний дім, в якому проводили богослужіння близько сорока років.

45514 Кисилин

Перша писемна згадка про Кисилин (Киселин) датується 1451 роком, згадується також у 1545, 1570 і 1589 роках, вважався містечком. У Російській імперії був центром волості. 1870 року у містечеку проживало 598 мешканців, на початку ХХст. - понад 1400, 1906 року - 1556, 1921 року - 458, нині село має лише трохи більше трьох сотень осіб. Входило до Локачинського району, а 2020 року увйшло до Володимирського.

Перший костел в Кисилині постав у 40-х - 50-х роках XVIIст., коли існуючий у містечку мурований місцевим власником Юрієм Чаплич-Шпанівським аріанський збір за вироком Люблінського трибуналу зачинили та переробили на католицький храм.

34223 Купель

Село Купель вважається заснованим 1640 року. Нині тут проживає близько чотирьох сотень мешканців. Село входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського.

Раніше місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, зі середини 20-х років - до новозаснованої парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитнему, а 1927 року увійшли до новоутвореної Успіння Пресвятої Діви Марії у Війткевичах, які нині називаються Кам'яним. І своєї святині вони не мали.

34550 Клесів,
вул. Європейська, 12а

Селище Клесів засноване на початку XXст. поряд із відомим із XVIст. селом Клесів. У 1906р. тут проживало лише 73 мешканців, 1909 року - вже 120. У 1940р. Клесів став селищем (міського типу) та райцентром, яким був до 1959 року. Нині у ньому проживає понад 4500 осіб.

Нечисленні католики латинського обряду заснованого на початку XXст. майбутнього селища належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, а 1921 року увійшли до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді. Не пізніше 1930 року завдяки томашгородському настоятелю о. Франциску Топольницькому у Клесові для місцевих римо-католиків, чисельність яких зросла за рахунок працівників каменоломней, збудували тимчасову дерев'яну каплицю св. Варавари.

34220 Кам'яне

Поселення вважається заснованим у XVI столітті як Вишневе, яке наступного століття перейменували на Війткевичі. Наприкінці 1939 року тут проживало 1998 мешканців. У 1946 році село назвали Кам'яним. Входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського. Нині воно нараховує понад 1300 осіб.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, а зі середини 20-х років - до новозаснованої парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитнему. У 1926 році у Війткевичах розпочали спорудження дерев'яного костелу коштом вірян, прикордонників та Адама Осінського із Устриків-Долішніх, який, зокрема, пожертвував для цього земельну ділянку.

44317 Вишнівка

Місто Опалин заснували 15 червня 1638 року на частині земель відомого із 1400 року села Гуща. У 1648р. та пізніше зазнало суттєвих знищень і 1685 року вже було селом, проте 9 червня 1687 року магдебурзьке право відновили. На початку ХХст. у містечку проживало півтори тисячі мешканців, 1921 року - 1226, нині ж село, перейменоване 1963 року на Вишнівку, нараховує лише сім десятків осіб. Входило до Любомльського району, а від 2020 року є частиною Ковельського.

Дерев'яний костел в Опалині збудували після заснування міста, а 1640 року тут вже була своя, досить непогано забезпечена парафія, проте 1648 року храм та парафіяльний будинок спалили козаки. Місцеві католики знову увійшли до парафії у Грубешові, який нині належить Польщі.

44300 Любомль,
вул. Костельна, 16

Любомль згадується у 1287р., 1288 року і наприкінці XIV - на початку XV століть. Принаймні, від 1505р. Любомль вже був містом, хоча магдебурзьке право отримав лише 06.12.1541р. (насправді, воно тоді було відновлено у зв'язку із втратою попереднього документу). У 1564р. мав 875 мешканців, 1798р. - 1718, 1860р. - 2784, 1896р. - 6969, 1921р. - 3328, 1939р. - 8100, нині - понад 10 тисяч осіб. Наприкінці XVIIIст. став волосним центром, від 1920р. був центром повіту, а потім - райцентром. З 1951 року має статус міста, а від 2020р. входить до Ковельського району.

Фундаторем місцевого костелу та парафії став король Владислав Ягайло, який неодноразово бував у Любомлі. За легендою, записаною істориком та Львівським архієпископом-номінантом Яном Длугошем, перший дерев'яний храм Пресвятої Трійці король збудував 25 грудня 1409 року лише за один день. Насправді, його спорудження датують кінцем 1409 - початком 1410 років, після чого храм освятив єпископ Володимирський Григорій.

44000 Шацьк

Поселення Сачко (Щачко, Шачко, Шечко) вперше згадується у документах у 1407 та 1410 роках, а 1595 року - як містечко (згодом знову стало селом). Наприкінці ХІХст. у ньому проживало близько 2700 мешканців, 1906 року - 2886, 1921 року - 1752, 1935 року - 3352, нині - понад 5200 осіб. Від 17 січня 1940 року Шацьк був райцентром, 13 квітня 1957 року став селищем (міського типу), а від 2020 року входить до Ковельського району.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Пресвятої Трійці у Любомлі. 1921 року їх було лише чотири десятки, проте під кінець 20-х років ХХст. чисельність римо-католиків у містечку, яким тоді Шацьк знову вважався, зросла, тому 1927 року вони вирішили збудувати власний невеликий храм та заснували з цією метою комітет спорудження святині на чолі із інженером Людвіком Бейцем, який міг бути автором її проекту.