 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
79491 Львів-Брюховичі,
вул. Потічок, 6,
+380 (32) 234-64-61,
f.b.: teresalviv
Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.
Король Владислав ІІІ 21 липня 1444 року дозволив Львову заснувати Брюховичі й розмістити там колоністів - втікачів від татарських набігів, що підтвердив король Олександр Ягеллончик у 1503 році. 1940 року Брюховичі отримали статус селища міського типу, а в 1939-1942 та 1944-1957 роках були центром району. Нині є частиною Львова з населенням понад 6300 мешканців. Раніше мешканці Брюхович належали спочатку до кафедральної парафії, від 1765 року - до парафії Матері Божої Сніжної, а зі середини XIXст. - до парафії у Рясній.
У ІІ половині XIXст. у Брюховичах спорудили першу та другу дерев'яні каплиці, якими послуговувались до 1930 року, коли було освячено мурований костел Христа Царя. У 1918 року було створено парафіяльну експозитуру, яка стала самостійною парафією 1923 року. Після ІІсв. війни храм перейняли православні, а у 90-х роках його віддали греко-католикам.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: жовтень, 04 | |
| 1803 | - о. Ігнатій Треттер освятив новоспоруджений храм Матері Божої Сніжної у Куткорі на Львівщині; |
| 1846 | - у Львівській катедрі з рук Львівського архієпископа вірменського обряду Самуеля Стефановича єпископські свячення отримав призначений на посаду Перемишльського єпископа о. Франциск Вежхлейський, майбутній митрополит Львівський; |
| 1887 | - костел cвв. Апп. Петра і Павла у Степовому (Карлсруе) на Миколаївщині консекрував єпископ Тираспольський Антон Церр; |
| 1894 | - освячено костел бл. Кінги у Стебнику на Львівщині; |
| 1986 | - освячено новоспоруджену каплицю св. Франциска у Вінниці; |
| 1987 | - о. Йосиф Легович звершив першу післявоєнну Месу у поверненому костелі св. Миколая у Пнікуті на Львівщині; |
| 1998 | - єпископ Ян Ольшанський освятив новозбудований храм cв. Владислава у Бедриківцях на Хмельниччині; |
| 2003 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений розпис костелу св. Архангела Михаїла у Чернівцях-Садгорі; - єпископ Мар'ян Бучек освятив відремонтований парафіяльний будинок при костелі св. Йоана Непомуцького у Боянах на Буковині; |
| 2005 | - єпископ Станіслав Падевський освятив новозбудовану каплицю св. Йосифа Обручника Пресвятої Діви Марії у Макіївці на Донеччині; |
| 2013 | - о. Владислав Лізун освятив відновлену протягом останніх 6 місяців каплицю Христа Розіп'ятого в костелі cв. Антонія Падуанського у Львові; |
| 2014 | - єпископ Антал Майнек консекрував костел св. Франциска у Мукачеві на Закарпатті; - єпископ Ян Пурвінський освятив каплицю св. Агнеси у Соколові на Житомирщині; |
| 2015 | - єпископ Леон Дубравський освятив наріжний камінь храму св. Франциска в Андрійківцях на Хмельниччині; - архієпископ Петро Мальчук освятив наріжний камінь майбутнього костелу св. Терези від Немовляти Ісуса в Ірпині біля Києва; |
| 2020 | - єпископ Віталій Кривицький освятив відновлений храм св. Терези від Немовляти Ісуса і нову Хресну дорогу у Кам'яному Броді на Житомирщині; |
32632 Струга,
вул. Шкільна,
+380 (3847) 263-72)
В документах Струга згадується у 1530-1540 роках як спустіле село (отже було засноване ще раніше), є також згадка у 1566 і 1578 роках. У ХVIIст. з виникненням другого села під назвою Струга стару Стругу назвали Великою, а нову - Малою або Стружкою. У ХІХст. та до Ісв. війни була центром волості. 1893 року тут проживало 1886 мешканців, 1905 року (село вже називалось просто Стругою) - 2595, нині - майже півтори тисячі осіб. Входило до Новоушицького району, а від 2020 року стало частиною Кам'янець-Подільського.
Католики латинського обряду села належали до парафії у Вербовці. Невеликий мурований костел у Струзі збудували 1814 року коштом родини місцевих власників Стемповських. Мав три вівтарі, головний з яких містив скульптурку Господа Ісуса Розіп'ятого. Його консекрував у 1818 році єпископ Францішек Мацкевич під титулом Всіх Святих. Цього ж року завдяки досить значній фундації від 24 травня (ймовірно, теж Стемповських) тут постала самостійна парафія, виокремившись із вербовецької, та почали вести метричні книги.
23420 Вербовець,
вул. Зарічна, 6,
+380 (4356) 346-66
Перша документальна згадка про Вербовець датується 1439 роком, згадується також у 1530, 1542 і 1566 роках. 7 червня 1607 року село отримало магдебурзьке право, приблизно тоді місто мало 3661 мешканців. У 1796-1804рр. Вербовець був центром повіту. 1893 року тут проживало лише 2584 жителів, нині - понад шість сотень осіб. Село входило до Мурованокуриловецького району, а від 2020 року є частиною Могилів-Подільського.
Перший дерев'яний костел св. Архангела Михаїла у Вербовці, збудований коштом короля Зигмунда ІІІ Вази, постав 1607 року, коли поселення отримало магдебурзьке право, проте станом на 1717 рік храм вже був руїною. Відновлена у 1752 році дерев'яна святиня згоріла в ніч на Пасху 1798 року від розведених вогнищ. Від 1752 року тут також велись метричні книги.
46011 Тернопіль,
вул. Бандери, 57,
+380 (352) 26-04-50,
f.b.: 61555900632868
Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.
У Тернополі парафія та перший костел постали не пізніше 1550 року, наступний храм почали будувати у 60-х - 70-х роках цього ж століття, проте тоді не завершили. Закінчили спорудження цієї чи іншої мурованої святині під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії 1623 року, з другої половини XVIIст. додалась присвята ще й св. Йоану Хрестителю. Після турецького нападу 1675 року костел ще 1690 року стояв зруйнованим, але вже 1697 року його відремонтували. Втім, навіть 1740 року храму бракувало склепіння над навою, а склепіння в пресбітерії та дві стіни взялись тріщинами. Його так і не змогли відремонтувати, тому 1784 року австрійський уряд наказав його демонтувати. Від цього часу понад століття тернопільська парафія послуговувалась домініканським костелом св. Вікентія Ферерра.
460?? Тернопіль,
ріг вул. Руської і Шевченка
Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.
Парафія та перший костел у Тернополі постали не пізніше 1550 року, коли згадується їх настоятель. Наступний храм розпочав будувати місцевий власник (від 1576 року) Костянтин Острозький, проте не встиг завершити до передчасної смерті 1588 року (він же відновив парафію та збільшив її матеріально-фінансове забезпечення).
Інша маленька ('parva') мурована святиня в Тернополі згадується під титулом св. Валентина на зламі XVI і XVII століть поблизу Львівської брами, проте після турецького нападу 1675 року вона станом на 1690 рік вже була руїною.
460?? Тернопіль,
вул. Микулинецька
Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.
У 1861-1865 роках з ініціативи монастирського фуртіана о.-єзуїта Каетана Маркевича у Тернополі на закладеному ще 1840 року Микулинецькому цвинтарі було споруджено неоготичну муровану каплицю, яка спочатку мала стати єзуїтською усипальницею, проте майже відразу ж була передана місцевій парафії Матері Божої Неустанної Допомоги. Її спроектував та збудував тернопільський інженер Ян Закревський, якому належить також проект костелу Різдва св. Йоана Хрестителя в Галущинцях.
460?? Тернопіль-'Дружба'
Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.
Загребелля відоме у джерелах, принаймні, від XV століття. 1890 року тут проживало 1209 мешканців, у тому числі 974 поляків і 125 українців, 1921 року - 1112, 1939 року - 1350, з них 970 були поляками. Ще 1926 року село приєднали до Тернополя. У 1960-х роках на його території постав новий мікрорайон, який назвали «Дружбою».
Досить численні католики латинського обряду Загребелля належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі. У 1840 році на сільському кладовищі збудовали муровану каплицю, яка спочатку була лише усипальницею родини місцевих власників Кросновських. Коли ж на початку 60-х років ХІХ століття кількість римо-католиків перевищила три з половиною сотні, для них у цьому храмі тернопільські душпастирі стали звершувати богослужіння у святкові дні.
