Єпископ Стефан Вальчикевич народився 25 липня 1886 року в Гостинині у центральній Польщі в ремісничій родині. Після закінчення місцевої школи із 1905 року навчався у Плоцькій Вищій Духовній семінарії, а пізніше продовжив студії у Григоріанському університеті у Римі, які завершив, здобувши докторські ступені з теології та канонічного права (за іншими даними - філософії). 6 квітня 1912 року був висвячений на священника у Римі.

Кілька місяців перебував в США, а повернувшись 1913 року у Плоцьк, працював там викладачем у Вищій Духовній семінарії. 1915 року отримав у семінарії кафедру теології моральної, а 1918 року - посаду віце-ректора семінарії. Від 1916 року був інспектором-вихователем Дієцезіального ліцею ім. св. Станіслава Костки у Плоцьку. Віце-рекотором семінарії пропрацював до 1928 року, викладаючи канонічне право, моральну теологію, педагогіку та історію філософії. Вів також активну суспільну діяльність, був знаною особою у Плоцьку.

Номінований 20 липня 1928 року Святішим Отцем Пієм XI на посаду єпископа-помічника Луцького та титулярного єпископа Zenopolis in Isaura. Рукоположення в єпископи здійснив 25 листопада цього ж року у Луцькій катедрі ординарій дієцезії єпископ Адольф Шельонжек, який добре знав консекрованого, про що, зокрема, написав у листі до кардинала Глонда від 29 серпня цього ж року: 'Znam go od chwili wstąpienia jego do Seminarium. Obok szerokiej wiedzy posiada pięknie urobioną duszę'. Єпископу Шельонжеку асистували колишній ординарій Кам'янець-Подільський архієпископ Петро Маньковський та ординарій Плоцький єпископ Антоній Новосельський. Нововисячений архіпастир виконував обов'язки генерального вікарія дієцезії, а також викладав у Луцькій Вищій Духовній семінарії. У Луцьку теж продовжив активну громадську діяльність та був задіяний у багатьох релігійних та суспільних акціях. Проте мав проблеми із сердцем, яке протягом багатьох років намагався вилікувати.

У вересні 1939 року був заарештований радянською владою, а пізніше знаходився під спостереженням чекістів. Оскільки будинки семінарії та курії нова влада відібрала, переселився до сестер в катедру. Всі ці трагічні події в житті Церкви остаточно підірвали його здоров'я - помер 12 травня 1940 року та був похований на цвинтарі у Луцьку. Вдячні віряни поставили йому там достойний пам'ятник, який у 70-х роках був знищений разом із кладовищем. 1991 року в костелі в Гостинині постала присвячена йому меморіальна таблиця, а 1995 року пам'ятна таблиця на честь єпископів Аодольфа Шельонжека та Стефана Вальчикевича з'явилась також у Луцькій катедрі.