51925 Кам'янське,
вул. Коваленко, 3,
+380 (5692) 332-76,
www: snicola.net,
f.b.: snicola.net

Першим на території сучасного Кам'янського, яке у 1936-2016 роках називали Дніпродзержинськом, виникло у XVII столітті козацьке поселення Романкове. Масове заселення цих земель почалося в період існування Нової Січі, коли постали запорозькі слободи Карнаухівка (1738р.) та Тритузне (1740р.), а село Кам'янське вперше згадується 1750 року. Після ліквідації Запорізької Січі у 1775 році селища отримали статус казенних військових поселень. У 1887 році Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство (засновники з Бельгії, Польщі та Франції) розпочало у Кам'янському будівництво найбільшого на той час металургійного заводу. 1923 року Кам'янське отримало статус міста, 1926 року стало центром району, а 1930 року - містом обласного підпорядкування. У 1938р. до складу міста включили села Романкове та Тритузне. Населення - понад 240 тисяч мешканців.

Переважну більшість парафіяльної спільноти у Кам'янському складали робітники металургійного заводу. Молитовний дім, який орендували вірні, швидко став надто тісним. Тому у 1895-1897 роках з ініціативи директора-розпорядника заводу Ігнатія Ясюковича тут було споруджено сучасний мурований храм на кошти працівників заводу за проектом архітектора Мар'яна Хорманського. 25 вересня 1905 року костел консекрував єпископ Йосиф Кесслер.

Проте 12 грудня 1929 року радянська влада відібрала святиню у вірних. Останнього настоятеля парафії о. Якова Розенбаха ув'язнили та під час відбування покарання в таборах у Сибіру розстріляли у 1938 року. У будівлі костелу у різні часи розміщувались клуб, збірний пункт військкомату, конюшня (під час гітлерівської окупації), призовний пункт військкомату, філія університету марксизму-ленінізму, планетарій, морська школа ДОСААФ, майстерні художнього фонду, склад фірми “Меблі”, кооперативи, спортивно-технічні секції ДОСААФ.

Першу Святу Месу на сходах занедбаного і майже зруйнованого храму відправив 30 листопада 1991 року о. Юрій Зімінський з Харкова, а першим місцевим настоятелем став священник Люблінської єпархії (Польща) о. Мартін Янкєвіч. Саме завдяки його зусиллям вдалось повернути та відремонтувати святиню. 6 грудня 1997 року костел освятив єпископ Станіслав Падевський OFM Cap.

7 серпня 1999 року парафію перейняли францисканці-капуцини. 17 квітня 2004 року єпископ С. Падевський відкрив та освятив у храмі меморіальну дошку на честь о. Я. Розенбаха. 10 квітня 2021 року єпископ Павло Гончарук освятив меморіальну дошку священникам храму, які постраждали від тоталітарного режиму. Парафію і далі обслуговують францисканці-капуцини (орден Братьев Меньших Капуцинов).