22120 Білопілля

Поселення Білопілля (Білополь) у давні часи було відоме як городище Бернавка, принаймні, з 1444 року. У 90-х роках XVI століття тут постало містечко, засноване родиною Тишкевичів, у власності якої воно відтоді і перебувало. Раніше Білопілля належало до Козятинського району, а тепер - до Хмільницького. Є селом, в якому проживає сім сотень мешканців.

Відомо, що костел тут був вже 1626 року, проте у часи козацьких війн його знищили. Потім завдяки родині Тишкевичів на місці давнього городища спорудили наступний дерев'яний храм, який на цьому ж місці у 1814-1818 роках було замінено мурованим костелом св. Антонія Падуанського (теж коштом Тишкевичів). Відтоді у підземеллі святині ховали усіх померлих членів цієї родини.

Білопільський храм був відомий чудотворною іконою св. Антонія Падуанського, яка знаходилась у його головному вівтарі. Парафія обіймала сусідні населені пункти, зокрема, Халаїмгородок (нині - Городківка Андрушівського району Житомирської області) із філіальним костелом св. Клари, а також Вернигородок та Чорнорудка (Ружинський район Житомирської області) з філіальними каплицями. Наприкінці XIX століття налічувала понад 1600 вірян.

У 50-х роках ХХ століття храм місцевою владою було повністю знищено (його підірвали) нібито для того, щоб отримане каміння використати у виробничих потребах та для прокладання дороги, хоча, як швидко з'ясувалась, воно виявилось непридатним ні для будівельних робіт, ні для вимощення грунтової дороги. Бульдозер зрівняв з землею не лише руїни костелу, але й могили на прилеглій території.