23610 Печера,
вул. Леніна, 7,
f.b.: kostelpechera

Назва селища походить від печерних ходів, які служили сховищем для його мешканців від постійних нападів ворогів. У документах вперше згадується 1580 роком. У XVIIст. турецький султан подарував ці землі молдовському господарю Дуке, котрий у містечку Печера побудував свою резиденцію. Повернув Печеру син Богдана Хмельницького - Юрій. Нині це село з чисельністю мешканців лише трохи більшою за тисячу, а римо-католиків у ньому разом із сусідніми селами близько сотні.

Місцевий поміщик Ян Свєйковський на початку ХІХст. спорудив у Печері дерев’яну каплицю, при якій жили священники. У середині 20-х років цього ж століття поруч з нею збудували нову каплицю, де і проводились богослужіння. У 1831 році царська влада закрила нову каплицю на один рік. Відтоді печерськими католиками латинського обряду опікувались францисканці- капуцини. Наприкінці 70-х років ХІХст. черговий власник Печери Константин Потоцький перебудував каплицю. Впродовж усього часу Печери належали до парафії св. Йосифа у Немирові.

У 1904 році коштом Константина та Яніни Потоцьких у Печері постала сучасна стилізована під романтичну архітектуру мурована каплиця у якості родинної усипальниці, спроектована та зведена відомим київським архітектором Владиславом Городецьким, котрий народився у сусідньому селі Шолудьки. Стару святиню розібрали. Наприкінці 20-х років храм було закрито, повернено святиню 25 листопада 1993 року, а 7 листопада 2002 року її передали у власність парафії.

Печеру і далі обслуговують дієцезійні священники з Немирова.