КОЛОМИЯ. Колишній костел Успіння Пресвятої Діви Марії (1762 - 1772). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78200 Коломия,
вул. Мазепи, 2

Коломия письмово відома з 1241 року як 'доходне сольне місто' галицьких князів, яке у складі Польщі 1405 року (за іншими даними - у 1366-1370 чи навіть 1353 роках) отримало магдебурзьке право та потім стало столицею одного з трьох галицьких повітів. 04.10.1424 року було підтверджено міські права Коломиї. 1811 року Коломия стала центром циркулу (округи), 1867 року - центром повіту. В середині ХІХ століття мала близько 8 тисяч мешканців, а 1882 року - майже 25 тисяч. З 1940 року є районним центром. Проживає тут понад 61 тисяча осіб.

Парафія в Коломиї та перший (дерев'яний) костел постали ще в середині XIV століття. 12 лютого 1353 року фінансово-матеріальне забезпечення парафії збільшено королем Казимиром, а 13 березня 1453 року - галицьким та коломийським старостою Яном з Ходча, 22 червня 1594 року - Станіславом Влодеком із Германова. Наприкінці цього століття храм консекрував архієпископ Ян Соліковський. У 20-х роках XVII століття споруджено нову святиню, оскільки місто було перенесене на нове місце.

Черговий дерев'яний костел станом на 1721 рік візитації парафії архієпископом Яном Скарбеком мав три вівтарі (головний Успіння Божої Матері та бічні св. Антонія і св. Валентина), новий орган та інше оснащення, а також дзвіницю на цвинтарі з трьома дзвонами. Але 1760 року цей храм згорів. Новий і вже мурований костел (за пристосованим проектом архітектора Бернарда Меретина храму Всіх Святих у Годовиці на Львівщині) було споруджено у 1762-1772 роках коштом настоятеля о. Степана Микульського. Тоді святиня мала теж три вівтарі, а її консекрація під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії відбулась 26 жовтня 1775 року.

Після ліквідації австрійською владою у Коломиї домініканського монастиря 20 березня 1789 року з їх костелу до парафіяльного урочисто перенесли чудотворний образ Матері Божої з Дитятком та розмістили його у головному вівтарі. В наступні роки проведено дрібні ремонти храму, проте пожежа 1833 року завдала йому істотної шкоди. Хоча чудотворну ікону вдалось врятувати, але відновлення костелу та його оснащення тривало кілька десятиліть. Із 80-х років (чи навіть раніше) парафіяльна святиня вважалась надто малою для багаточисельної парафії, внаслідок чого виникла потреба будівництва у 1896-1897 роках ще одного храму - єзуїтського св. Ігнатія Лойоли.

В 20-х роках ХХ століття знову постала необхідність в спорудженні нового костелу, значно більшого за існуючий, але тепер вже парафіяльного. Для цього місцева влада 1924 року подарувала земельну ділянку, а в 1926-1930 роках було затверджено за основу подаровану Львівською курією та пристосовану архітектором Тадеушем Кендзєрським відхилену версію проекту храму св. Єлизавети у Львові авторства архітектора Теодора Тальовського. Проте внаслідок конфліктів серед парафіян будівництво костелу розпочали лише 1939 року, освятивши наприкінці липня (чи на початку серпня?) його наріжний камінь. До початку війни вдалось залити лише частину фундаменту.

Від 1933 року парафію чисельністю приблизно в півтора десятки тисяч вірян у понад двох десятках наслених пунктах обслуговував настоятель о. Людвік Пецяк. Мала вона каплиці Матері Божої Ченстоховської в Ценяві, Матері Божої Неустанної Допомоги в Турці, Матері Божої Неустанної Допомоги в Княждворі, св. Архангела Михаїла в Пилипах, а також в Замулинцях та на цвинтарі в Коломиї. А костел містив головний вівтар 1851 року з домініканським образом Матері Божої з Дитятком 1635 року та два бічні 60-х років ХІХ століття св. Анни і св. Архангела Михаїла. Були також мурована дзвіниця кінця XVIII - початку XIX століть з п'ятьма дзвонами та мурований парафіяльний будинок 1867-1868 років.

Останній настоятель о. Михайло Біловус виїхав до Польщі 16 травня 1946 року, а костельне оснащення, у тому числі чудотворний образ Матері Божої з Дитятком, вивозилось багатьма особами впродовж 1945-1946 років. Зачинений храм разом із парафіяльним будинком спочатку був дитячим виховним закладом, а пізніше - магазином дитячих товарів. 1991 року колишній костел віддали греко-католикам, які після ремонту та реконструкції використовують його як 'дитячу' церкву св. Йосафата. В останні роки на місці знищеної радянською владою 1946 року дзвіниці було споруджено нову.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.