ДЕЛЯТИН. Костел св. Франциска Асизького (1857 - 1867). Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н

78442 Делятин
вул. 16 липня, 211a

Вперше Делятин згадується у документі від 9 березня 1400 року, потім - 16 травня 1440р. і 1 липня 1443р., а також 27 квітня 1495 року. Від 1554 року вважається містом, в якому 1579 року проживало 465 мешканців. Від 1772 року був центром повіту. 1880 року у Делятині проживало понад 4 тисячі осіб (понад чотири сотні римо-католиків), 1921 року - 3513 українців, 1576 євреїв та 875 поляків, нині ж - понад 8200 мешканців. З 1940 року є селищем міського типу (у 1940-1941рр. навіть був центром району).

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній. Хоча ще 1820 року архієпископ Андрій Анквіч пропонував створити у Делятині душпастирський осередок, до якого увійшли б 13 навколишніх сіл (450 вірних), проте капеланію під патронатом Релігійного Фонду було засновано урядом лише 31 липня 1857 року. Цього ж року на пам'ять про візит у Делятин цісаря Франца-Йосифа, що відбувся 1851 року, коштом центрального та місцевих урядів і добровільних пожертв розпочали будівництво сучасного мурованого костелу за проектом інженера Кюна, адаптованого Гумбертом.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Але 1865 року спорудження храму припинилось через недостатність коштів. Втративши надію на швидке завершення будівництва, віряни розширили та пристосували для культових потреб передане їм приміщення архіву, яке 24 грудня 1865 року надвірнянський настоятель о. Антоній Яблонський освятив як каплицю св. Франциска Асизького. Проте вже через два роки новоспоруджений (в основному) костел було освячено (під тим же титулом). 5 вересня 1876 року архієпископ Франциск Вежхлейський канонічно утворив капеланію у Делятині, включивши до неї півтора десятки сіл (близько дев'яти сотень вірних), що належали до Надвірної. А 2 вересня 1882 року, після мінімального оздоблення та оснащення храм консекрував архієпископ Северин Моравський.

Від 1890 року капеланія в Делятинв вже згадується як самостійна парафія, проте ще 1898 року оснащення святині вважалось дуже бідним. 1912 року вона отримала орган, виготовлений фірмою Рудольфа Гааса у Львові. У вересні 1913 року розпочалась підготовка до ремонту костелу, але на перешкоді стала І світова війна, під час якої пошкоджень зазнали як сам храм, так і парафіяльний будинок. У 1924 році спорудили нову (муровану) вежу замість зруйнованої під час війни дерев'яної, відновили дах та всю святиню, що і занотував архієпископ Болеслав Твардовський під час візитації парафії у лютому 1925 року. Чергові ремонтні роботи у костелі було здійснено у першій половині 30-х років, він мав окрім головного вівтаря ще два бічні, а також муровану дзвіницю з трьома дзвонами.

Джерело фотознімка: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Від 1934 року парафію, що нараховувала понад 3200 вірян у майже двох десятках навколишніх населених пунктах, обслуговував настоятель о. Ян Палиця. На її теренах були філіальні святині у Ворохті, Ланчині, Микуличині, Татарові і Яремчі. Від 1938 року парафією опікувався настоятель о. Валентин Гарчинський, який з 1942 року разом із катехитом переїхав до Надвірної, а 1 червня 1945 року виїхав до Польщі. Було вивезено також частину костельного майна. Частвово пошкоджений під час війни храм до 1970 року використовували як військовий склад, а потім - у якості складу хімдобрив (за іншими даними - цеху лісокомбінату), а з 80-х років костел пустував.

Повернули святиню у Делятині 18 серпня 1994 року (за іншими даними - 25 квітня 1992р.). У 90-х роках ХХ століття її відремонтовали (вірні завершили ремонт, який було розпочато до повернення храму - планувалось створення у костелі музею). 25 вересня 2016 року архієпископ Мечислав Мокшицький повторно консекрував відновлений храм. Делятин обслуговують дієцезіальні священники із парафії св. Йосифа Більчевського у Яремчему.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.