 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
48571 Джуринська Слобідка
Джуринська Слобідка вважається заснованою наприкінці XVI століття, вже у ХІХ столітті більшість її населення становили поляки. Нині тут проживає близько чотирьох сотень мешканців.
Для римо-католиків села, які належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі, богослужіння відбувались у місцевій греко-католицькій церкві, проте парох із Джурина, що її обслуговував, заборонив це робити. Тому з ініціативи бучацького настоятеля о. Станіслава Громницького 1882 року у Джуринській Слобідці встановили та наступного року освятили під титулом св. Софії дерев'яну каплицю, придбану в Старих Петликівцях.
Поруч було збудовано також невеличкий парафіяльний дім для експонованого кооператора бучацької парафії, який відтоді опікувався католиками латинського обряду села. Завдяки зусиллям такого експозита (о. Ігнатія Ракшинського), а також коштам парафіян і канадських емігрантів 1898 року розпочалось спорудження мурованого костелу. Місцеві віряни транспортували каміння із каменоломні у Білому Потоці та працювали на будівництві храму, яке завершили протягом чотирьох років. 29 вересня 1902 року костел освятили під титулом cв. Архангела Михаїла.
У 1903 році було розібрано дерев'яну каплицю (з отриманого матеріалу збудували каплицю в Сороках). Наступного року утворили систематизовану експозитуру у Джуринській Слобідці, а 7 вересня 1905 року належно оснащений храм консекрував архієпископ Йосиф Більчевський під титулом cвв. Архангела Михаїла і Софії. 1935 року у селі постала самостійна парафія, до якої входив також Джурин із мурованою каплицею Різдва Пресвятої Діви Марії, спорудженою у 30-х роках. Понад 1200 вірян обслуговував тоді адміністратор о. Франциск Судол, завдяки зусиллям якого у 1936-1938 роках було споруджено мурований парафіяльний дім за проектом будівельника Мечислава Рисякевича із Чорткова.
У квітні 1944 року під час радянсько-німецьких військових дій було знищено значну частину осель села, церкву (повністю) та частково костел (дах і вежу), то ж богослужіння перенесли до парафіяльного будинку. 1945 року більшість парафіян-поляків разом із костельним майном виїхала до Польщі. У 1950-1989 роках колишній костел використовувався як зерносховище, а потім перейшов до православних, які 1992 року його відремонтували (потім було збудовано також муровану дзвіницю). Нині він є храмом Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України, в якому збереглись колишні головний та два бічні вівтарі.
