820?? Грабівниця

Грабівниця вважається заснованою у 1441-1442 роках під час нападу татар, коли люди сховались від них у грабовому лісі, де і виникло поселення. Нині тут проживає понад три сотні селян.

Католики латинського обряду села Грабівниця до ІІ світової війни належали до парафії св. Мартина у Новому Місті. На початку ХХ століття (1909 року), коли громада нараховувала понад 150 вірних, тут спорудили та освятили мурований філіальний костел. Наприкінці міжвоєнного періоду чисельність місцевих вірних становила майже дві сотні. У радянські часи святиню закрили та використовували її як складське приміщення. У 1991 році повернений вірянам у порівняно непоганому стані храм відкрили під титулом Святої Родини.

82443 Дашава

Дашава згадується 25 січня 1445 року в книгах галицького суду, а також 1448 року. 1900 року село налічувало 1300 осіб, а 1912 року, коли тут знайшли найбільше в Європі родовище природного газу (з його видобутком пов'язаний розвиток поселення), вже майже удвічі більше. 1952 року село стало селищем міського типу, в якому нині проживає близько 2400 мешканців.

Нечисленна спільнота місцевих римо-католиків, що наприкінці ХІХ століття налічувала менше сотні вірних, належала до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Кохавині, яка нині є частиною Гніздичева. У 1902 році її настоятель о. Ян Тшопінський придбав у Дашаві господарський комплекс разом із земельною ділянкою, і 1904 року в цих господарських будівлях на його запрошення оселились салезіанці. 1906 року до салезіанського корпусу зусиллями о. Тшопінського при допомозі салезіанців було добудовано муровану каплицю, яка мала бути тимчасовою, проте залишилась єдиною діюючою святинею аж до ІІ світової війни.

82443 Дашава

Дашава згадується 25 січня 1445 року в книгах галицького суду, а також 1448 року. 1900 року село налічувало 1300 осіб, а 1912 року, коли тут знайшли найбільше в Європі родовище природного газу (з його видобутком пов'язаний розвиток поселення), вже майже удвічі більше. 1952 року село стало селищем міського типу, в якому нині проживає близько 2400 мешканців.

Нечисленна спільнота місцевих римо-католиків належала до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Кохавині, яка нині є частиною Гніздичева. У 1902 році її настоятель о. Ян Тшопінський придбав у Дашаві господарський комплекс, в якому 1904 року на його запрошення оселились салезіанці. 1906 року до салезіанського корпусу зусиллями о. Тшопінського та салезіанців добудували муровану каплицю.

48266 Майдан

Перша документальна згадка про Майдан датується 1584 роком. 1880 року із семи сотень мешканців села лише три сотні були римо-католиками, тоді як у міжвоєнний період поляки вже становили переважну більшість населення. Нині тут проживає понад три сотні осіб. Майдан входив до Гусятинського району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Римо-католики села належали до домініканської парафії св. Станіслава єп. мч. у Чорткові. У 1902 році, коли їх чисельність становила близько чотирьох сотень, у Майдані завдяки зусиллям та коштам домініканців і місцевих вірян було споруджено та освячено під титулом Святої Родини філіальну муровану каплицю.

80672 Паликорови

Паликорови у документах вперше згадуються 1501 роком. Проживає нині у селі майже 450 мешканців.

Римcько-католицька громада села до ІІ світової війни належали до домініканської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Підкамені. Налічувала місцева спільнота від трьох (в середині XIX століття) до дев'яти сотень (перед ІІсв. війною) вірних. У 1912 році у Паликоровах було споруджено муровану філіальну каплицю, яку 1913 року освятили. Паликорови обслуговують дієцезіальні священики з парафії Воздвиження Хреста Господнього у Бродах.

81445 Погірці

Погірці відомі з другої половини XIII століття, згадуються у джерелах також 1357 і 1468-1470 роками. У 1880 році у селі була понад тисяча мешканців, а 1939 року (разом із Новим Островом) - майже дві тисячі селян, з яких римо-католиків українського та польського етнічного походження - майже половина. Нині це село із населенням понад 1900 мешканців.

Католики латинського обряду Погірців належали до парафії св. Дороти у Тулиголовах. Відомо, що, принаймні, у 1583-1603 роках тут вже була каплиця (швидше за все, дерев'яна). Наступну філіальну і вже муровану невелику каплицю у Погірцях збудували та освятили 1896 року. А в 1905-1906 роках у селі постала парафіяльна експозитура. І вже тоді ця каплиця вважалась надто малою для місцевих вірян.

13000 Соболівка

Перша письмова згадка про Соболівку датується 1650 роком, згадується також в документах 1782 і 1795 років. Наприкінці XVIII століття тут оселили 15 сімей колоністів, які, в основному, займались виробництвом поташу. 1811 року поселення мало 63 мешканців, 1911 року - 211, більшість яких була етнічними поляками, нині - близько трьох сотень осіб. Село входило до Романіського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Місцеві католики латинського обряду, як і інших сусідніх сіл, спочатку належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові (першу згадку про них містять у 1782 році її метричні книги), потім, 1911 року увійшли до новоутвореної парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Романові. Своєї святині раніше вони не мали.