34500 Сарни

Сарни відомі документально із 7 лютого 1650 року, згадуються також у 1652 і 1662 роках. 1866 року тут проживало 1088 мешканців, 1885 року - 1378. у 80-х роках XIXст. в селі на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень заклали полустанок Сарни, який з часом став залізничним селищем. У 1911р. село Сарни мало 2448 жителів, а селище Сарни - 2600. 1917 року селище стало містом, до якого з часом увійшло село Сарни із присілком Доротичі (1921 року тут проживало майже 6000 мешканців, 1939 року - 13400, а нині - понад 28 тисяч осіб). До 2020 року були райцентром.

Дерев'яний костел св. Антонія у присілку Доротичі села Сарни в складі парафії св. Архангела Рафаїла у Бережниці постав коштом місцевих власників Прушинських не пізніше 1796 року, коли отримав єпископський дозвіл на проведення богослужінь. Правда, схематизми Луцько-Житомирської та Луцької дієцезії датують його 1827 роком (можливо, тоді відбулось відновлення чи додаткове оснащення храму).

89121 Підполоззя

Перша документальна згадка про село Пудполок датується 1430 роком, про село Кет - 1465 роком, а 1619 року згадується також Романовц, які 1888 року об’єднали, утворивши село Підполоззя. У 1910р. тут проживало 385 мешканців (переважно - українців), 1936 року - 365 (більшість - українці), нині село має майже вісім сотень осіб. До 2020 року входило до Воловецького району.

У 70-х роках XIXст. частину села під назвою Полище почали заселяти німецькі переселенці, які у 80-х роках цього століття спорудили тут маленьку дерев'яну каплицю св. Марії Магдалини коштом власників пилорами Ройзмана та Вука. За радянської влади її зачинили, а в посткомуністичні часи вона знову стала святинею невеликої спільноти місцевих римо-католиків.

88000 Ужгород,
вул. Капітульна, 33а

У IXст. місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. У 1849р. Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944р. місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

У 80-х роках XIX століття німецькі переселенці-католики у селі, яке з кінця цих років називається Підполоззя, збудували маленьку дерев'яну каплицю коштом власників пилорами Ройзмана та Вука. За радянської влади її зачинили, було втрачено частину художніх елементів святині, а також ґонтове покриття даху. Проте у посткомуністичні часи вона знову стала каплицею невеликої спільноти місцевих римо-католиків.

45737 Журавники

Вперше село Журавники згадується у документах 1570 року. Його власник Ян Станіслав Друшкевич заснував тут містечко, яке 23 березня 1684 року отримало магдебурзьке право та назву Друшкополь, що перейшла на Дружкопіль. У 1887р. в містечку проживало 1287 мешканців, 1897 року - 1340, 1906 року - 1278, 1921 року - 1121. В радянські часи містечко знову стало частиною села Журавники, яке нині має майже вісім з половиною сотень осіб. До 2020 року входило до Горохівського району.

У 1692 року вже згаданий власник містечка збудував для францисканців конвентуальних дерев'яні костел та монастир на честь Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та св. Станіслава (фундаційний акт, датований 5 липня цього ж року, зафіксували у львівських міських записах). Новий мурований костел з двома вежами та каплицями, захристією і скарбницею було споруджено коштом чергового місцевого власника Войцеха Жищевського. Його будівництво завершив 1779 року консекрацією під тим самим титулом, що й попередній, єпископ Баківський Домінік Карвосецький (францисканець, міністр Руської провінції ордену у 1772-1774рр.).

45700 Горохів,
вул. Грушевського, 3а,
www: parafiahorochow.wixsite.com/ukra...,
f.b.: RomeCatcholicHorokhiv

Вперше Горохів зустрічається у документах 1450 роком (інколи поселенню помилково приписують згадку 1240 року), згадується також у 1487 році. У 1571р. вже вважався містечком, якому 26 липня 1600 року його власник надав магдебурзьке право, підтверджене грамотою короля Сигізмунда ІІІ Вази 10 березня 1601 року. Проте за клопотанням чергового власника у 1870р. місто втратило самоуправління. У 1897р. в містечку проживало 4699 мешканців, 1906 року - 7202, нині - понад 8400 осіб. У 1921-1939рр. Горохів був центром повіту, із радянських часів до 2020 року - райцентром.

Парафія в Горохові постала наприкінці XVIст., а вперше у джерелах згадується 1604 року. Мурований костел Вознесіння Господнього, який 1808 року замінив дерев'яні храми Успіння Пресвятої Діви Марії і Віднайдення Святого Хреста 1619 і 1718 років, проіснував до 60-х років минулого століття, а потім на його місці збудували поштове відділення, яке нині належить Укрпошті (вул. Шевченка, 13).

45700 Горохів

Вперше Горохів зустрічається у документах 1450 роком (інколи поселенню помилково приписують згадку 1240 року), згадується також у 1487 році. У 1571р. вже вважався містечком, якому 26 липня 1600 року його власник надав магдебурзьке право, підтверджене грамотою короля Сигізмунда ІІІ Вази 10 березня 1601 року. Проте за клопотанням чергового власника у 1870р. місто втратило самоуправління. У 1897р. в містечку проживало 4699 мешканців, 1906 року - 7202, нині - понад 8400 осіб. У 1921-1939рр. Горохів був центром повіту, із радянських часів до 2020 року - райцентром.

Парафія в Горохові постала наприкінці XVI століття, а вперше у джерелах згадується 1604 року. Вочевидь, тоді там вже існувала якась святиня. Перший задокументований дерев'яний костел під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії і Віднайдення Святого Хреста було збудовано коштом місцевих власників князя Адама Сангушка та його дружини Катерини з Уханських 1619 року (фундаційний акт, датований 4 квітня, 20 квітня затвердила Луцька курія). У 1626 році цей храм консекрував єпископ Луцький Станіслав Лубенський.

Протягом місяця із 7 липня 2026 року по 7 серпня портал «Костели і каплиці України» оновлюватись не буде.

Від початку відновлення його роботи 3 грудня 2020 року відвідувачами було завантажено майже сорок сім мільйонів сторінок, а загальна кількість завантажених зі сайту сторінок перевищила сто сорок три мільйонів, що підтверджує сторінка 'Карта і відвідуваність'. Портал нині має тисячу вісімсот сорок дві сторінки костелів і каплиць (з них вісімсот вісімдесят одна постала із 3 грудня 2020 року), а також дев'яносто три сторінки пастирів (тридцять - із 3 грудня 2020 року).

45200 Ківерці,
вул. Тиверців, 6,
+380 (3365) 323-42,
f.b.: rkckivertsi

У 1870-1873рр. між містами Рівне і Ковель прокладали залізничну колію, а біля відомого із 1570 року села Ківерці (від 1964р. Прилуцьке) спорудили станцію, яку теж назвали Ківерці. З часом вона стала поселенням, в якому 1906 року проживало 403 мешканців, тоді як нинішнє Прилуцьке (старі Ківерці, село) мало понад шість сотень осіб. У 1929р. на поселення Ківерці поширили правила міської забудови, а 1951 року воно отримало статус міста. Населення нині - понад 13 тисяч мешканців.

Католики латинського обряду як старих (села), та і пізніше нових (поселення) Ківерців належали до кафедральної парафії Пресвятої Трійці і cвв. Апп. Петра і Павла у Луцьку. Принаймні, із 70-х років XIXст. в складі цієї парафії згадується дерев'яна каплиця на цвинтарі в старих Ківерцях (селі). Очевидно, до І св. війни римо-католики поселення Ківерці могли відвідувати саме цей храм, бо розташований він був значно ближче, ніж луцькі.

44661 Колки

Поселення, яке заснував 1197 року онук Володимира Мономаха князь Роман Мстиславич (на його честь отримало назву Романів), вже 1322 року згадується як Колки. 13 квітня 1598 року отримало магдебурзьке право. У 1798р. у містечку проживало 2191 мешканців, 1870 року - 1380, 1906 року - 4316, 1921 року - 2145, нині - майже чотири тисячі осіб. З 1866р. Колки були волосним центром, із 1940р. є селищем (міського типу), до 2020р. входили до Маневицького району. З квітня по листопад 1943 року містечко внаслідок антинімецького повстання було центром Повстанської республіки ОУН-УПА.

Перший дерев'яний костел Успіння Пресвятої Діви Марії збудував місцевий власник Самуїл Казимир Лещинський, обозний коронний (фундаційний акт від 14 квітня 1674 року зафіксовано у луцьких міських записах 10 листопада 1691 року). Фактично, до Колок було перенесено парафію із Чарторийська разом із її фінансово-матеріальним забезпеченням, що і затвердили на луцького дієцезіальному рівні 10 листопада 1683 року.

445523 Затурці,
вул. Зелена, 2

Вперше документально Затурці згадуються на початку XVI століття, проте поселення тут існувало набагато раніше. Є згадки також у 1557, 1570 і 1577 роках. В середині 90-х років XIXст. у селі проживало близько 480 мешканців, 1906 року - вже 909, нині село має понад 1900 осіб. До 2020 року входило до Локачинського району.

На початку XVIIст. у Затурцях вже існувала якась дерев'яна каплиця, про яку більше нічого не відомо. На початку 20-х років цього століття місцевий власник Ян Лагодовський, волинський каштелян, запросив у село оо.-августинців та збудував для них тимчасовий дерев'яний костельно-монастирський комплекс. Згідно із фундаційним актом, внесеним до Коронного реєстру 26/28 листопада 1620 року, а до Луцьких земельних книг - 12 січня 1622 року, ченці отримали певну десятину, ренту, різні пільги та кілька земельних ділянок з підданими в Затурцях.