КОЛОДІЇВКА. Костел св. Станіслава Костки (1993 - 1998). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47844 Колодіївка,
+380 (3543) 334-25

Колодіївка вперше письмово згадується у 1568 році, а також 1581 року. На початку 80-х років XiX століття тут проживало 1785 мешканців (919 греко- і 866 римо-католиків), нині село має близько 1100 осіб. Входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Анни у Скалаті. Принаймні, із 80-х років ХІХ століття згадується в Колодіївці мурована каплиця, яку 1894 року перебудували. А в 1907 році тут постав мурований костел св. Станіслава Костки. Заснована 1908 року парафіяльна експозитура у 1925 році стала самостійною парафією. За радянської влади у 70-х роках костел було повністю знищено (на його місці після падіння комуністичного режиму встановили скульптуру Матері Божої).

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: квітень, 23
1719 - у Кракові єпископ-помічник Краківський Михаїл Шембек рукоположив в єпископи о. Станіслава Гозія, майбутнього ординарія Кам'янець-Подільського;
1753 - єпископ Миколай Дембовський освятив наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Збрижі на Хмельниччині;
1996 - освятили залитий фундамент костелу св. Емеріха у Великому Бичкові на Закарпатті;
2005 - єпископ Станіслав Падевський освятив ікону св. Адальберта (Войтеха) у присвяченій цьому святому каплиці у Новомосковську на Дніпропетровщині;
2017 - звершено першу післявоєнну Месу у костелі cв. Станіслава Костки у Чемеринцях на Львівщині;

КОЛОДІЇВКА. Колишній костел св. Станіслава Костки (1907). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47844 Колодіївка

Колодіївка вперше письмово згадується у 1568 році, а також 1581 року. На початку 80-х років XiX століття тут проживало 1785 мешканців (919 греко- і 866 римо-католиків), нині село має близько 1100 осіб. Входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Анни у Скалаті. В середині ХІХ століття їх було менше семи сотень, а в середині 80-х років - понад дев'ять сотень. Вперше мурована каплиця у Колодіївці згадується у схематизмі Львівської архідієцезії 1886 року, але збудована вона була раніше (ймовірно, коштом вірян та, можливо, місцевих власників Загурських). 1889 року її було реставровано.

ЧЕРНИЛІВКА. Колишня каплиця cв. Антонія (1925 - 1932). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47853 Чернилівка

За легендою, у XV столітті тут був жіночий монастир, тому поселення назвали Чернилівкою, але перша писемна згадка про село датується 1581 роком. У 80-х роках ХІХст. у селі, яке тоді вважалось присілком Оріховця, проживало близько півтисячі греко - і 230 римо-католиків, 1921 року - 863 мешканців, 1939 року - 800, з них 29% поляків, нині - півтисячі осіб. У 1954-1989 роках Чернилівка була частиною Оріховця. Село входило до Підволочиського району, а 2020 року увійшло до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Архангела Михаїла у Качанівці. В середині ХІХ століття їх чисельність незначно перевищувала три сотні вірян, а наприкінці - становила лише 240. Не маючи власної святині, вони відвідували розташовану досить далеко парафіяльну, а, принаймні, від 1897 року послуговувались дерев'яною каплицею у сусідньому Оріховці ('Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich' навіть причислив їх до парафії у цьому селі, якої там ніколи не існувало).

ІВАНІВКА. Колишня каплиця св. Станіслава єп. мч. (1907). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47855 Іванівка

Перша згадка про Іванівку знайдена у документі 1559 року, згадується також 1650 року. 1869 року у селі проживало 1746 мешканців, 1914 року - 2102, 1931 року - 2237, 1939 року - 2300 (26% були поляками), нині - близько 1160 осіб. Село входило до Підволочиського району, а 2020 року увійшло до Тернопільського.

Римсько-католицька спільнота села належала до парафії св. Архангела Михаїла у Качанівці. В середині ХІХ століття іванівська громада нараховувала понад чотири сотні вірян, а наприкінці - близько 570-580 осіб. Зрозуміло, що для такої порівняно великої кількості вірних виникла потреба в будівництві своєї святині.

КАЧАНІВКА. Костел св. Архангела Михаїла (1796 - 1798). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47852 Качанівка

Перша документальна згадка про Качанівку датується 1546 роком, згадується також 1564 року. На початку 80-х років ХІХст. у селі проживало близько 1200 мешканців, 1929 року - 3513, з яких поляками було 80%, 1939 року - 3730, у тому числі 2850 поляків і 860 українців, нині - 1300 осіб. У 1946р. поляків вивезли до Польщі, а звідти привезли лемків. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

У 1792 році у Качанівці створено капеланію як фундацію місцевої власниці Ізабели Любомирської. У 1796-1798 роки її коштом та вірян споруджено мурований костел, який 1803 року отримав вівтар із ліквідованої внаслідок пожежі замкової каплиці у Гримайлові. 1807 року було засновано парафію, до неї увійшли ще три села із парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. 1816 року качанівський храм вважався 'скромним' з недостатнім оснащення.

ПАВЛІВ. Колишня каплиця без титулу (1914). Львівська обл., Червоноградський р-н

80250 Павлів

Поряд із Павловом знайдено залишки давньоукраїнських поселень ХІІ-ХІІІ століть, а перша згадка про село датується 1400 роком. Згадується також у 1578, 1626 і 1654 роках. 1880 року тут проживало 1045 мешканців, з них лише 170 були римо-католиками, нині село має понад 3800 осіб. У селі жив, помер і був похований поет-романтик Корнель Уєйський, найвідоміший польський поет Східної Галичини. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії у Станині, а від 1775-1776 років - до перенесеної зі Станина парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Радехові. У 1807 році місцеві власники Павлова Коморовські збудували на своєму подвір'ї муровану каплицю. Схематизми Львівської архідієцезії до 1882 року її взагалі не згадують, потім називають приватною, в якій 'часто' звершувались богослужіння, а від 1903 року вважають громадською.

РАДЕХІВ. Костел св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії (2022 - 2024). Львівська обл., Червоноградський р-н

80200 Радехів

Перша письмова згадка про Радехів (Радихів) датована 1472 роком, наступна - 1493 роком. 1752 року отримав магдебурзське право. 1880 року місто нараховувало понад 3500 мешканців, причому кількістю українці у десять разів переважали поляків. У 1911-1939 роках був центром повіту, а пізніше - центром району. Від 2020 року входить до Червоноградського району. Нині тут проживає понад 9700 осіб.

Римо-католики Радехова раніше належали до парафії у Станині, перенесеної сюди у 1775-1776 роках. Тоді ж розпочали будівництво мурованого костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, яке завершили 1828 року. Від 1945 року цей храм радянська влада використовувала в якості військового клубу, а 1972 року його було повністю зруйновано.