NIŻNIÓW. Dawny kościół p.w. św. Stanisława B. M. (i św. Jana Chrzciciela) (1751 - 1780). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

78013 Нижнів

Нижнів у документах вперше згадується 4 лютого 1437 року, є також письмові згадки у 1441 і 1474 роках, а 1508 року подається як місто (надане магдебурзьке право?). Містечком був до Ісв. війни. 1921 року тут проживало 4742 мешканців, 1939 року - 4930 (переважна більшість - українці), нині - майже дві тисячі осіб. Село входило до Тлумацького району, а 2020 року стало частиною Івано-Франківського.

Перший костел в Нижневі існував вже у XVI столітті. За інформацією архієпископа Яна Соліковського від 1600 року, цей храм реставрував Ян Блудницький, який був місцевим власником наприкінці XVI століття. Проте наприкінці 20-х років наступного століття святиню знищили нападники. Під час візитації архієпископа Яна Скарбека 1721 року на її місці стояв хрест.

Ważne wydarzenia
w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: luty, 18
1703 - народився майбутній єпископ Самуїл Гловінський (ймовірно, на теренах нинішньої Івано-Франківщини);
1761 - єпископ Антоній Воллович консекрував новозбудований храм Матері Божої Ангельської у Вінниці;
1864 - у Львові народився майбутній архієпископ-митрополит Львівський Болеслав Твардовський;
2020 - Папа Франциск прийняв зречення єпископа Броніслава Бернацького з уряду ординарія Одесько-Сімферопольського та призначив новим ординарієм єпископа-коад'ютора Станіслава Широкорадюка;

Wołosów. Dawny kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny (1904 - 1906). Iwano-Frankiwski obw., Nadwornianski r-n

78412 Волосів

Вперше Волосів згадується 8 квітня 1443 року в книгах галицького суду, є згадки також у 1479, 1483, 1485 і 1486 роках. 1890 року тут проживало 1092 мешканців, у тому числі 968 українців, 60 поляків і 49 німців, нині село має близько 1600 осіб.

Католики латинського обряду Волосова належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній. Впродовж другої половини ХІХ століття їх чисельність зросла від півсотні до понад чотирьох сотень вірян за рахунок заснованої тут наприкінці 90-х років мазурської колонії. На початку наступного століття у селі почали будівництво власної святині.

TYŚMIENICZANY. Dawna kaplica bez wezwania (1937 - 1939). Iwano-Frankiwski obw., Nadwornianski r-n

78410 Тисменичани

Вперше Тисменичани згадуються документально 4 лютого 1437 року, є також згадка 9 червня 1519 року. У 1715 році село подарували єзуїтам (костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії і св. Алоїзія Гонзаги) у Станіславові (Івано-Франківську) як частину фундації їхньої колегії і перебувало воно у їхній власності аж до ліквідації ордену у 70-х роках, після чого його продали приватним власникам. 1880 року тут проживало 1839 мешканців (1723 українців, 74 німців і 42 поляків), нині село має близько трьох тисяч осіб.

Є непідтверджена інформація, що колись у Тисменичанах існувала парафія (можливо, це було тоді, коли село перебувало у власності станіславівських єзуїтів). Але, принаймні, 1814 року парафії тут вже точно не було. Католики латинського обряду Тисменичан належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній. І їх чисельність впродовж другої половини ХIХ століття зменшилась від дев'яти до чотирьох десятків вірних.

TYŚMIENICA. Dawny kościół św. Mikołaja i św. Zofii (Sofii) (1721 - 1736). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

77401 Тисмениця

Перші письмові згадки про Тисменицю містять руські (давньоукраїнські) та вірменські літописи, проте на новому місці (після 'переїзду') вона вперше документально датується 1436 роком. У 1448 році отримала магдебурзьке право. 1880 року тут проживало 7080 мешканців (переважна більшість - українці), нині - менше дев'яти тисяч осіб. Місто було райцентром, але від 2020 року входить до Івано-Франківського району.

Перший (дерев'яний) костел у Тисмениці згадується 1600 року як такий, що був відбудований після знищення татарами, тобто існував раніше. Проте і його зруйнували татари 1618 року. Душпастирство у Тисмениці, яке не мало визначеного фінансово-матерільного забезпечення, час від часу здійснювали домініканці.

RYBNO. Dawny kościół p.w. p.w. Najświętszej Maryi Panny Wspomożycielki Wiernych (1928 - 1934). Iwano-Frankiwski obw., Kosowski r-n

78661 Рибне

Рибне (Рибно) вперше у документах згадується 1427 року, є також письмові згадки у 1444, 1448 і 1469 роках. У 1870 році тут проживало 903 мешканців, 1880 року - 1039 (майже всі були українцями), нині село має понад 1200 осіб.

Від десятка до півсотні римо-католиків Рибного зі середини ХІХ століття належали до новоствореної капеланії в Кутах, а раніше, як і кутські віряни, швидше за все, входили до парафії в Косові. Наприкінці 20-х років ХХ століття їх чисельність збільшилась до семи десятків осіб. Тоді тут і розпочали спорудження власного храму.

NIEGOWCE - Pniaki. Dawny kościół bez wezwania (1935 - 1938). Iwano-Frankiwski obw., Kałuszski r-n

77325 Негівці

Пняки заснували переселенці з Польщі на теренах Негівців, які вперше згадуються 1443 року (є також згадки у 1447, 1453 і 1458 роках). 1880 року у Негівцях проживало 917 мешканців (переважно - українців). У середині 30-х років ХХст. Пняки стали окремим селом. 1939 року Негівці мали 1480 осіб, а Пняки - 530, з яких 510 були поляками. У радянські часи Пняки знову стали частиною Негівців, їх заселили лемками із Польщі (замість вивезених поляків). Нині село нараховує майже 1300 мешканців.

Нечисленні католики латинського обряду Негівців, яких у другій половині ХІХст. було менше чотирьох десятків, належали до парафії Пресвятої Трійці у Войнилові. Але 1908 року, коли їх перевели до новоутвореної парафіяльної експозитури у Довгому Войнилові, чисельність негівцівських вірян збільшилась до двох сотень, а перед початком І світової війни становила вже 370 осіб.

ROŻNÓW. Dawna kaplica bez wezwania (1934). Iwano-Frankiwski obw., Kosowski r-n

78635 Рожнів

Рожнів вперше документально згадується 1408 року, є також згадка у 1424 і 1452 роках. 1880 року у селі проживало 5445 мешканців, з них лише 80 були римо-католиками, 1935 року - понад 7800 (переважна більшість була українцями), нині село має понад п'ять з половиною тисяч осіб.

Католики латинського обряду Рожнева спочатку належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Косові. В середині ХІХ століття їх було менше дев'яти десятків, наприкінці ж цього століття чисельність місцевих римо-католиків збільшилась незначно - до 110 осіб. Проте попри невелику кількість, за непідтвердженою інформацією, вони вже на початку наступного століття намагались збудувати у селі каплицю.