11300 Лугини,
вул. Матросова, 1Б
Перша писемна згадка про Лугини як містечко датована 1606 роком. 7 березня 1923 року Лугини стали районним центром, яким є досі (за винятком 1962-1966 років). У 1967 році отримали статус селища міського типу. Нині проживає у ньому близько 4 тисяч мешканців.
Місцеві римо-католики, які у дореволюційні часи не мали своєї святині, збудували мурований костел, присвячений Успінню Пресвятої Діви Марії, 1991 року. А 15 серпня цього ж, 1991 року його освятив тодішній ординарій Житомирський єпископ Ян Пурвінський.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
---|---|
Поточна дата: лютий, 17 | |
1709 | - полонений московитами архієпископ-митрополит Львівський Константій Зелінський помер у Москві; |
1754 | - Тодійський єпископ-ординарій Gerolamo Formagliari у Римі рукоположив в пресвітори майбутнього єпископа Луцького Фелікса Турського; |
1884 | - розпочало працю засноване о. Зигмунтом Гораздовським згромадження Сестер Милосердя св. Йосифа; |
1990 | - майбутній єпископ о. Ян Ольшанський освятив повернений храм Серця Ісуса у Красилові на Хмельниччині; |
90223 Косонь,
вул. Бучкоі, 12
Косонь вперше у документах згадується 1332 року як Кодунь чи Козунь. Пізніше називалось також Мезекосонь, Косино та Косини. З 1496 року відоме як містечко, у XIX столітті було центром повіту. Нині у селі проживає понад 2300 мешканців, переважна більшість яких є угорськомовними.
Місцевий костел ще у 1552 році перейняли протестанти. І лише у 1750 році тут почали відновлювати католицьку парафію, а через чотири роки збудували маленький храм. На його місці 1832 року постав сучасний мурований костел. У радянські часи лише зруйнували парафіяльний будинок, залишивши святиню неушкодженою. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.
24800 Чечельник
Перша згадка про сторожові поселення на місці теперішнього Чечельника датується 1529 роком. Статус містечка отримав 1635 року. У 1795р. перейменували на Ольгопіль та зробили центром повіту, проте 1812 року повітовий центр перенесли до Рогузки-Чечельницької, яку теж перейменували на Ольгопіль, а Чечельнику повернули стару назву. Був центром волості. У 1893р. тут проживало лише 2897 мешканців, 1905 року - вже 10558, нині - майже 5 тисяч осіб. Із 1961р. є селищем (міського типу), був райцентром (за винятком 1962-1966рр.), проте 2020 року увійшов до Гайсинського району.
Муровану цвинтарну капличку Собанські збудували у 40-х роках XIX століття у стилі італійської неоготики, була їх родинним склепом, але в 1928 році останки Собанських перевезли до Польщі. Завдяки о. Мартиніану Дажицькому OFM і чечельницьким парафіянам святиня збереглась у задовільному стані. У 1937-1990 роках (за винятком періоду з війни по 1950 рік), коли чечельницький костел св. Йосифа було закрито, ця цвинтарна каплиця виконувала функцію парафіяльної святині.
90400 Хуст
Будівництво Хустського замку розпочалось 1090 року, а завершилось у 1191 році. Так виникло місто Хуст, яке у XIX столітті було центром повіту Марамороського комітату. 21.01.1919р. у Хусті Всенародний Конгрес угорських русинів утворив Центральну Народну Раду і ухвалив приєднати Закарпаття до України. 10.11.1938р. Хуст став столицею автономної Карпато-української держави, куди евакуювався уряд А. Волошина з Ужгороду. Тут також 15.03.1939р. зібрався Сойм Карпатської України. Нині є районним центром та (з 1998 року) містом обласного підпорядкування з населенням понад 28 тисяч мешканців.
Каплицю Успіння Пресвятої Марії на цвинтарі, заснованому у Хусті приблизно в 1860-1865 роках, збудували 1877 року, а в 1945 році її відібрали і повернули вірним тільки через 49 років.
90213 Батрадь
Перша згадка про поселення Батрадь, яке до 1946 року називалось Бовтрадь (Bótrágy), зустрічається в письмових джерелах під 1320 роком, проте вважається, що воно вже існувало у XII столітті. Нині проживає тут понад 1800 мешканців, переважна більшість яких є угорськомовними.
Римсько-католицький храм у Батраді на початку XVI століття спочатку перейшов до євангелістів, а потім - до реформатів, яким і належить досі. Аж у 1946-1950рр. за дозволом радянської влади тут було споруджено свою католицьку святиню, проте через два роки ця ж влада її відібрала та використовувала в якості складу мінеральних добрив.
12535 Горіхове
У невеликому селі Горіхове, що колись називалось Оріхове, проживає лише трохи більше сотні мешканців, частина яких є римо-католиками.
У 2017-2018 роках місцевий парафіянин Олексій Криницький своїми коштом та працею збудував у Горіхові невеличку муровану каплицю. 18 березня 2018 року від імені єпископа її освятив тодішній настоятель Житомирського кафедрального собору св. Софії о. Віктор Маковський. Горіхове обслуговують оо.-салезіани (товариство св. Франциска Салезького) з парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Коростишеві.
896?? Мукачево,
вул. Комарова 1
Мукачево вже існувало у IX столітті як місто білих хорватів. У літописі Аноніма «Діяння угорців» зазначено про перехід у 896 році угорського вождя Алмоша (Арпада) через Карпати й захоплення Мукачева, де він 40 днів святкував перемогу. Далі місто згадується у 1263, 1339, 1352 роках. 1376 року королева Угорщини й Польщі Єлизавета надала місту статус привілейованого та дозвіл мати свою печатку із зображенням св. Мартина. У 1445 році Мукачево отримало магдебурзьке право. Нині є районним центром з населенням понад 85 тисяч мешканців.
Село Підгород відоме з 1711 року. Тут серед русинів-українців були поселені хорватські та німецькі солдати, охоронці Мукачівського замку. Зокрема, 1930 року у селі проживало 1113 жителів, з них 626 русинів, а за конфесійним складом було 448 римо-католиків. Після закінчення ІІ св. війни територія Мукачева збільшилася одразу на п’ять навколишніх сіл, у тому числі і Підгород. Нині окрім українців, які складають переважну більшість населення цього мікрорайону, тут проживає значна кількість німецьких та кілька німецько-угорських родин.