89430 Галоч,
вул. Головна, 56

В письмових джерелах Галоч відоме як 'Galich', 'Galuch', 'Galoch', 'Gálocs', а перша письмова згадка датується 1273 роком. Сьогодні тут проживає майже півтисячі мешканців, більшість з яких мають угорське етнічне походження.

Галоч був філією доборусківської парафії. На переломі XVI-XVII століть село стало реформатоським. У 1741 році тут згадуються дві церкви (можливо, одна з них була католицькою). У 1851 році у Галочі проживало 132 католика східного обряду та 88 - латинського. У 1928 році постала мурована Покровська греко-католицька церква, яку радянська влада закрила 1952 року (станом на 1944 рік у селі було 94 римо-католиків та майже у два рази більше греко-католиків).

90150 Лисичово,
вул. Головна, 10

Розташоване на лівому березі річки Лисичанки село Лисичово відоме з 1465 року під назвою «Liszicza» та 1466 року як «Lissica». У 1517 році його називали «Rawasmezew», а в 1662 році — «Ravaszmező». У 1795 році було відоме як українське (русинське) поселення, в якому проживало понад півтисячі греко-католиків. У 1910р. тут вже було понад 1700 мешканців, з них лише близько сотні були римо-католиками німецького та угорського етнічного походження. Нині у селі проживає понад 3100 мешканців.

У 1993 році місцеві католики латинського обряду придбали звичайний сільський будинок та пристосували його для богослужінь в якості каплиці. 8 серпня цього ж року відбулось освячення цієї каплиці.

89420 Шишлівці,
вул. Ужгородська, 30,
f.b.: sisloci.r.k.plebania

Вперше село Шишлівці ('Syslocz', 'Zysluch') згадується у документі від 1323 року. Нині тут проживає трохи більше трьох сотень мешканців, майже 60 відсотків яких мають угорське етнічне походження.

Парафіяльну спільноту римо-католиків у цьому селі заснували 1989 року. Раніше місцеві віряни не мали своєї святині. Будівництво власного мурованого костелу розпочали у 1991 році. Завершили спорудження святині 1994 року. Новозбудований храм було освячено 30 жовтня цього ж року. 25 березня 2017 року єпископ Антал Майнек OFM освятив золоту корону для скульптурки Матері Божої Фатімської, а також парафіяльні приміщення.

32409 Мушкутинці,
провул. Ювілейний, 2,
f.b.: 1576032019463738

Село Мушкутинці, яке поділяє на дві частини річка Студениця, документально відоме, принаймні, з першої половини XIX століття. На початку 80-х років цього століття воно (разом із сусідніми Антонівкою та Вінцентівкою, що нині є чатиною Держанівки), нараховувало дев'ять сотень мешканців, 1893 року у Мушкутинцях проживало 651 селян, нині село має понад дев'ять сотень осіб. До 2020 року входило до Дунаєвицького району.

Місцеві католики латинського обряду раніше належали до парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях та, не маючи своєї святині, відвідували парафіяльний костел, розташований на відстані понад п'яти кілометрів.

32463 Миньківці,
вул. Нагірна, 2

Миньківці вперше згадуються в документі від 20 жовтня 1407 року. У 1637 році поселення отримало магдебурзьське право. У радянські часи якийсь час було районним центром, проте 27 січня 1959 року Миньковецький район було ліквідовано. Проживає тут близько півтори тисячі мешканців.

Попередній миньковецький костел вважається збудованим коштом Ігнатія Сцібур-Мархоцького у 1797 році, проте відомо, що ще 1741 року майстер Іван Копровський уклав з Михайлом Жевуським угоду щодо зовнішнього розпису храму, спорудження якого мало завершитись влітку того ж року. За радянської влади святиню розібрали та з отриманого каменю спорудили середню школу.

32424 Нестерівці,
вул. Лісна, 1

Вперше документально село Нестерівці згадується у податкових списках 1493 року. Нині тут проживає майже 1300 мешканців.

Відомо, що 1583 року у селі був католицький священник, проте відсутня інформація щодо храму у Нестерівцях. Пізніше місцеві римо-католики належали до парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях та своєї святині не мали. Спочатку для богослужінь пристосували каплицю у житловому будинку. У 1993 році під керівництвом о. Марка Бзінковського було розпочато будівництво філіального мурованого храму, яке завершили на початку XXI століття. Костел освятив єпископ Ян Ольшанський MIC.

44350 Римачі

Поселення Римачі вперше згадується 1417 року (за непідтвердженими даними), наступна згадка датується 1442 роком. Нині його населення - понад дев'ять сотень мешканців.

Римо-католики села належали до парафії Пресвятої Трійці у Любомлі. Перед Ісв. війною у Римачах була невеличка капличка та планувалось спорудження філіального костелу. Проте лише 1 серпня 1926 року було створено комітет зі спорудження святині, який для початку вирішив збудувати тимчасову дерев'яну капличку. Її було освячено 12 квітня 1927 року. 21 червня 1928 року костельний комітет отримав проект храму, виготовлений інженером Тадеєм Крафтом із Ковеля. 19 травня 1929 року єпископ-помічник Луцький Стефан Вальчикевич освятив закладений ще в грудні 1928 року фундамент та наріжний камінь майбутньої святині.

Біндюга

Село Б(є/і)нд(ю/у)га над Бугом відоме ще з XIV століття. 1880 року тут проживало 350 мешканців, більшість яких була римо-католиками, а на початку 20-х років ХХст. - близько 540, у тому числі 360 римо-католиків, проте його знищила радянська влада. 1939 року селян виселили, оскільки Бугом проходила радянсько-німецька демаркаційна лінія, а після війни у зв'язку із радянсько-польським кордоном переселили і ту частину мешканців, яка повернулась сюди під час німецької окупації. Терен раніше належав до Любомльського району.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії у Дубенці, яка нині знаходиться на території Польщі. Мурований костел у Біндюзі збудували у 1764 році коштом власника села Казимира Виджги. Цю дату подають усі схематизми Луцько-Житомирської та Луцької дієцезій міжвоєнного періоду, за винятком двох останніх, які містять 1774 рік (ймовірно, помилково, оскільки храм згадується у візитаційних матеріалах дубенцівської парафії вже 1765 року).

Німецьку колонію Францфельд заснували 1805 року вихідці з Вюртемберга, Ельзасу, Баварії та Угорщини. У 1896-1917 роках село називалось Михайлівкою (на честь великого князя Михайла, сина імператора Олександра Третього). Від 1 лютого 1945 року є Надлиманським. Проживає у селі близько 1806 осіб.

Вже 1812 року місцеві римо-католики, котрі належали до парафії св. Йосифа у Йосифсталі, спорудили свій перший храм, а 1851 року збудували новий мурований костел (в неокласичному стилі). У 1853 році тут постала самостійна парафія. У 1858 році було також споруджено каплицю Пресвятої Діви Марії (ймовірно, на кладовищі). 1 жовтня 1861 року парафіяльний храм консекрував єпископ- помічник Тираспольський Вікентій Ліпський. Перед Ісв. війною парафія нараховувала понад шість сотень вірян, а обслуговував їх адміністратор о. Микола Гельман.

67831 Мар'янівка

Колишню німецьку колонію Марієнталь заснували у 1804-1805 роках переважно переселенці із села Марієнталь в Ельзасі. У 1896-1917рр. поселення називалось Георгієвка (на честь вел. князя Георгія, сина імператора Олександра Третього). Від 1 лютого 1945 року є Мар'янівкою. Населення - майже тисяча мешканців.

У 1807 році була відкрита перша католицька школа. З 1809 року місцеві католики належали до парафії св. Йосифа у Йосифсталі, проте через кілька років тут створили свою парафію. Богослужіння спочатку проводили у школі, а у 1817-1821 роках коштом парафіян збудували мурований костел. Окрім того, завдяки Георгу Ошу на кладовищі постала каплиця.