24831 Стратіївка

Село Стратіївка у документах вперше згадується у 30-х роках XVIII століття, хоча його заснування пов'язують із XVII століттям. Принаймні, перші вулиці Бойківка і Ковалівка виникли задовго до першої письмової згадки про поселення. Проживає нині у селі приблизно 1400 мешканців.

У 50-х роках XIX століття місцевий поміщик Ліпінський заснував костел, при якому проживав священик, та почав роздавати землі селянам-католикам. Останні утворили свою общину, цілу вулицю, яку на селі назвали Мазурівкою. Ймовірно, що храм у Стратіївці було знищено у 1920 році разом з палацом чергового власника села Гіжицького. 13 жовтня 1991 року єпископ Ян Ольшанський освятив наріжний камінь під спорудження нового мурованого костелу.

30413 Городнявка

Село Городнявка, яке вважається заснованим 1545 року, населяє менше півтисячі мешканців, і лише близько двох десятків сімей є католиками латинського обряду.

У Городнявці раніше був дерев'яний костел, який за радянської влади у 30-х роках перетворили на зерносховище, а пізніше - на клуб. На початку 90-х років його розібрали повністю. Завдяки зусиллям францисканців з парафії Воздвиження Святого Хреста у Шепетівці та ініціативі громади у 2003 році тут розпочалось будівництво власного мурованого храму на кошти, переважно, парафіян (обійшлось спорудження храму в 100 тисяч гривень).

78595 Ворохта

Високогірне селище Ворохта, яке входило до Яремчого, а нині - до Надвірнянського району, заснував 1568 року Василь Янюк. У 1598 році цю місцину назвали Ворохта (за іменем дезертира з польської армії Михаїла Ворохти, котрий там поселився і прославився як талановитий ткач). З кінця XIX століття Ворохта розвивається як спортивно-туристичний центр, виділилась із складу Микуличина 1927 року. Сьогодні є одним з основних центрів туризму Івано-Франківської області. Нині у цьому селищі міського типу проживає понад 4200 мешканців.

Ворохта входила до складу парафії св. Франциска у Делятині. Наприкінці XIXст. тут за проектом проф. Юліуша Белтовського зі Львова було споруджено дерев'яний Будинок священиків, у якому знаходилась каплиця для відпочиваючих та проживаючих постійно римо-католиків.

30423 Городище

Давньоруське городище, яке тут розташоване, окремі дослідники вважають літописним Ізяславом, інші - фортецею на його підступах. Воно збудоване у ХІІст. і належало князю Теребовлянського князівства, а потім відійшло до земель Болохівського князівства, де виконувало роль форпосту для захисту його північних кордонів. Зруйнували городище у 1241р. монголо-татари. За легендою, село заснували люди, які вижили після нападу монголо-татар, неподалік зруйнованого городища на відстані одного кілометра у ХІV столітті. Уперше в документах Городище згадується як володіння князя Іллі Костянтиновича Острозького (в акті від 31.01.1534р.). Нині є селом з населенням близько двох тисяч мешканців.

З відновленням релігійного життя після падіння комуністичного режиму вірні збирались на богослужіння у приватному будинку. У 1994 році єпископ Ян Ольшанський MIC освятив наріжний камінь під новий храм, оскільки повернути колишню кармелітську святиню Пресвятої Діви Марії, споруджену 1746-1782 роках, не вдалось (її віддали Московському патріархату).

2240? Калинівка,
вул. Нова,
+380 (4333) 404-30,
f.b.: kalynivka

Заснована у I половині XVIII століття Калинівка вперше письмово згадується у 1774 році. Була волосним центром, у 1929 році стала центром району, а 1979 року це селище міського типу набуло статусу міста. Населення - майже 19 тисяч мешканців.

Раніше Калинівка не мала римсько-католицької святині. У серпні 1992 року єпископ Ян Ольшанський освятив хрест на земельній ділянці, отриманій під будівництво костелу. У 1996-1997 роках зусиллями о. Віталія Воскобойніка та парафіян на цій ділянці було споруджено тимчасову дерев'яну каплицю (інженер Григорій Понюк), яку у 1998 році освятив єпископ Ольшанський.

22300 Літин,
вул. Леніна, 3,
+380 (43) 235-02-21, 232-68-44

Вважалося, що першою згадкою про Літин є грамота великого князя Свидригайла від 21 травня 1431 року. Проте в Національному історичному архіві Білорусі знайшли грамоту володаря Поділля князя Федора Коріятовича від 20 червня 1391 року, у якій згадується село Літин. На початку XVIст. поселення вважалось торгівельним і ремісничим центром. У 1578р. отримало магдебурзьке право. Після 1648 року стало сотенним містечком Брацлавського полку, в якому у листопаді 1653 року гетьман Богдан Хмельницький приймав послів від татарського хана. Від серпня 1797 року Літин був повітовим містом Подільської губернії, від березня 1923 року - районним центром, а втративши потім цей статус, відновив його у січні 1967 року. Нині у цьому селищі міського типу проживає понад 6600 мешканців.

У 1748 році у Літині було споруджено дерев’яний костел під титулом Матері Божої Сніжної, а 1856 року на його місці збудували мурований храм, який отримав титул Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. У 30-х роках XX століття радянська влада костел зачинила, його було перероблено на «Дім танців». У 1946 році місцеві віряни силою відібрали святиню, проте 1950 року влада знову його відібрала. Згодом, храм переобладнали на бібліотеку та лекторій.

23400 Муровані Курилівці,
вул. Жовтнева, 72 ,
+380 (4356) 241-58, 219-48

Датою заснування містечка прийнято вважати 1492-1493 роки, коли перший поселенець козак Чурило спорудив на лівому березі річки Жван перше житло. Відтоді це поселення називалось Чурилівцями, проте пізніше його назва переросла в Курилівці. У 1775р. селище отримало право на два ярмарка, а 1861 року стало центром Мурованокурилецької волості Ушицького повіту. Нині є селищем міського типу і районним центром з населенням понад 5800 мешканців.

Завдяки зусиллям о. Юрія Нагорного місцеву парафію було зареєстровано 23 травня 1994 року, а будівництво костелу розпочалося у жовтні цього ж року. Спочатку був побудований нижній храм, який освятив єпископ Ян Ольшанський. Потім зусиллями о. Станіслава Піщека завершили спорудження всього костелу.

61013 Харків,
вул. Челюскінців, 47,

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Журавлівка - історичний район Харкова, розташований на сході. Є одніє з найстаріших частин міста, виник одночасно з заснуванням Харківського острогу або на декілька років раніше. Населення - близько двох десятків тисяч мешканців.

9 грудня 2002 року єпископ Станіслав Падевський OFM Cap вперше у Східній Україні посвятив Богу дів. Тоді обітницю чистоти склали парафіянки харківського храму Успіння Пресвятої Діви Марії Ірина Воловецька та Віолета Сліж, які працюють в редакції журналу 'Слово між нами'.

61002 Харків,
вул. Гіршмана, 17, кв. 122,
+380 (057) 755-34-84

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Журавлівка - історичний район Харкова, розташований на сході. Є одніє з найстаріших частин міста, виник одночасно з заснуванням Харківського острогу або на декілька років раніше. Населення - близько двох десятків тисяч мешканців.

Черниці згромадження сестер св. Павла з Шартр розпочали своє служіння у Харкові 2005 року. Вони опікуються спільнотою в’єтнамських римо-католиків при Харківській катедрі Успіння Пресвятої Діви Марії, ведуть катехизу та готують Літургію.

47800 Підволочиськ,
вул. Д. Галицького, 88

Перша згадка про давнє Волочище, розташоване на правому березі Збруча, датується 1463 роком. Зі середини XVII століття називається Підволочиськом. З 1940 року є селищем міського типу і ценром району. Проживає у ньому майже вісім тисяч мешканців.

Спочатку місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Токах, проте вже на початку ХХ століття входили до парафії св. Архангела Михаїла у Качанівці.

У Підволочиську 22 липня 1880 року було закладено камінь під власний костел, а 15 травня 1883 року відбулось його освячення під титулом св. Софії. Проте пізніше з невідомих причин цей храм поляки продали євреям, а на початку XX століття (ймовірно, 1909 року) останні перепродали його українській греко-католицький громаді, причому, за значно більшу ціну. Католики візантійського обряду частково перебудували храм та освятили його під титулом Пресвятої Трійці.