67542 Ониськове
Поселення Ониськове вважається заснованим 1940 року. Проживає тут понад вісім сотень мешканців.
Ще 2007 року о. Едвард Лоєк СМ отримав у душпастирську опіку маленькі громади в Комінтернівському (нині - Доброслав) і Ониськовому. Богослужіння проводились у неділю та у свята, ймовірно, у придбаному звичайному сільському будинку. Весною 2016 року в Ониськовому розпочалось спорудження власної мурованої каплиці (вірніше, перебудування старого будинку на культову споруду), яке станом на осінь цього ж року було, в основному, завершено. І це є чи не перша в Україні святиня, присвячена блаженній Марті Вєцкій (за винятком санктуарію у Снятині на Івано-Франківщині). 24 вересня 2016 року храм освятив єпископ Броніслав Бернацький.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
---|---|
Поточна дата: лютий, 18 | |
1703 | - народився майбутній єпископ Самуїл Гловінський (ймовірно, на теренах нинішньої Івано-Франківщини); |
1761 | - єпископ Антоній Воллович консекрував новозбудований храм Матері Божої Ангельської у Вінниці; |
1864 | - у Львові народився майбутній архієпископ-митрополит Львівський Болеслав Твардовський; |
2020 | - Папа Франциск прийняв зречення єпископа Броніслава Бернацького з уряду ординарія Одесько-Сімферопольського та призначив новим ординарієм єпископа-коад'ютора Станіслава Широкорадюка; |
454?? Нововолинськ
Місто виникло на землях сіл Дорогиничі, Низкиничі, Будятичі та Русовичі Іваничівського району. Перша згадка про Низкиничі належить до першої половини XV століття. У 1570р. згадуються села Будятичі і Русовичі, а 1583 року - Дорогиничі. У 1951 році селищу шахтарів на території вугільних шахти, створених у цих селах, надали назву Нововолинськ. У 1957 році воно стало містом районного підпорядкування, а 1958 року його віднесли до міст обласного підпорядкування. Нині тут проживає понад п'ятдесят тисяч мешканців.
Мурований костел у Нововолинську постав коштом парафіян у 1999-2016 роках за проектом місцевих архітекторів Михайла Вісьтака і Валерія Кондратюка (раніше на цих землях римсько-католицьких святинь не було).
75012 Правдине,
f.b.: 273783780645801
Правдине (Цареводар) засновано 1846 року переселенцями з Віленської, Гродненської та Подільської губерній Російської імперії на подарованій царем землі. У 1858 році їх було близько шести сотень, 1886 року - 1368, а 1906 року - 1766. Нині тут проживає понад 1600 мешканців.
Належали вони до парафії у Херсоні. Спочатку (ймовірно, 1858 року) спорудили мурований молитовний дім як філіальну святиню цієї парафії, і лише 1915 року своїм коштом завершили будівництво філіального мурованого костелу під титулом Пресвятого Серця Ісуса Христа в стилі еклектизму з елементами готики і ренесансу. У радянський час (ймовірно, 1937 року) храм закрили та перетворили на зерносховище.
57013 Поріччя
Сусідні поселення Раштадт (Велике Поріччя) і Мюнхен (Мале Поріччя), які нині утворюють єдине село Поріччя, заснували по річці Чічіклея 1809 року німецькі колоністи. Якщо у Раштадті і Мюнхені 1811 року було лише 238 і 103 мешканців, то 1916 року їх чисельність вже становила 2514 і 1313 селян відповідно. На початку березня 1944 року радянська влада їх депортувала. Нині в об'єднаному селі проживає лише трохи більше семи сотень мешканців.
Римо-католики Мюнхена (Малого Поріччя) належали до парафії св. Франциска Ксаверія у Раштадті. Через півстоліття раштадтська святиня стала замалою для двох громад, тому одночасно у двох поселеннях коштом місцевих вірян розпочалось спорудження нових мурованих костелів, яке було завершено 1872 року. 1890 року у Мюнхені постала самостійна парафія. 27 травня 1920 року парафіяльний костел консекрував єпископ Тираспольський Йосиф Кесслер. У 1917 році майже двома тисячами вірян у Мюнхені та навколишніх хуторах опікувався адміністратор о. Йосиф Гейн.
57013 Поріччя
Сусідні поселення Раштадт (Велике Поріччя) і Мюнхен (Мале Поріччя), які нині утворюють єдине село Поріччя, заснували по річці Чічіклея 1809 року німецькі колоністи. Якщо у Раштадті і Мюнхені 1811 року було лише 238 і 103 мешканців, то 1916 року їх чисельність вже становила 2514 і 1313 селян відповідно. На початку березня 1944 року радянська влада їх депортувала. Нині в об'єднаному селі проживає лише трохи більше семи сотень мешканців.
Римо-католики двох колоній від моменту їх заснування належали до однієї парафії у Раштадті (Великому Поріччі). За непідтверженою інформацією, перший мурований костел тут постав ще 1825 року. Проте через півстоліття він став замалим, тому 1872 року коштом вірян було споруджено новий мурований храм. Його консекрував 29 вересня 1896 року єпископ Тираспольський Антон Церр. Ще до освячення костелу, 1890 року із парафії виділилась у самостійну парафію св. Миколая римсько-католицька громада Мюнхена. 1917 року майже дві з половиню тисячі раштадтських парафіян, серед яких були також і віряни із сусідніх населених пунктів, обслуговував настоятель о. Георгій Штремель.
Архієпископ Симон Козловський народився 5 листопада 1819 року в Олиці Вільнюської губернії. Навчався у Кейданах. У 1839 році поступив до Вільнюської Духовної семінарії, а потім із 1841 року продовжив навчання у Вільнюській Духовній академії, яку 1843 року було переведено до Санкт-Петербурга. Став магістром теології. 23 (чи 25?) грудня 1844 року висвячений на священника у Санкт-Петербурзі.
Працював у Ковні. З 1846 року був викладачем Вільнюської Духовної семінарії, а від 1848 року - Санкт-Петербурзької Духовної академії. У 1851-1864 роках був ректором Вільнюської Духовної семінарії. У 1852 році став каноніком, а 1862 року - доктором теології. Але важка праця підірвала його здоров'я, тому на якийсь час відійшов від активної роботи, яку відновив 1877 року з призначенням ректором Санкт-Петербурзької Духовної академії.
57064 Піщаний Брід
Поселення Шпейєр (Speyer, Speier) заснували у 1809-1810 роках 102 сім'ї з Рейнпфальца, з Ельзасу та із Бадена. 1886 року тут вже мешкало майже три тисячі осіб. З початком Ісв. війни його перейменували на Карпатське, проте назва не прижилась, і лише після 1944 року, після депортації селян німецького походження село змінило назву на Піщаний Брід. Нині тут проживає лише трохи більше півтисячі мешканців.
Ймовірно, що молитовний будинок у Шпейєрі, як і в інших порівняно великих німецьких колоніях, постав відразу після заснування поселення, проте мурований храм місцеві парафіяни збудували лише 1863 року. Його освятив 6 жовтня 1896 року єпископ Тираспольський Антон Церр. 1917 року понад 3300 вірян обслуговував адміністратор о. Михайло Рау.