T_OSHZ

Єпископ Франц Цоттман народився 27 червня 1826 року в Орнбау (Німеччина), навчався в Мюнхені та Вюрцбурзі. Проявив особливі здібності у вивченні іноземних мов (знав їх аж десять). Після завершення навчання приїхав 1853 року у Росію працювати гувернером. Виховуючи дітей грецького посла у Санкт-Петербурзі, зблизився із домініканцями, які служили в костелі св. Катерини, що суттєво вплинуло на його погляди. 1858 року переїхав у Москву, щоб працювати гувернером у сім'ї банкіра Йордана, після від'їзду якого з Росії поступив у Духовну семінарію в Саратові 1859 року. 29 червня 1860 року висвячений у Саратові на священника.

Єпископ Фердінанд Кан призначив його спочатку вікарієм катедри, а 14 лютого 1861 року - інспектором і викладачем семінарії. У 1865 році став її ректором. 10 червня 1867 року отримав гідність катедрального каноніка.

23536 Рахни-Лісові,
вул. Гагаріна

Немале поселення Рахни-Лісові, яке нині населяє майже 5 тисяч мешканців, відоме, принаймні, з XVI століття.

Відомий архітектор Владислав Городецький спроектував для помістя Балашових у Рахнах-Лісових каплицю. Сьогодні святиня перебуває у стані руїни.

У 1993 році влада зареєструвала місцеву римсько-католицьку громаду (до неї нині належить ще десяток сусідніх сіл - понад сто вірних). Вони збирались на Святу Літургію у житловому будинку, який переобладнали на каплицю.

Архієпископ Антоній Фіалковський народився 13 червня 1797 року у Лепелі (нині - Вітебська область Білорусі). Після завершення навчання у школі і гімназії до 1820 року студіював у Полоцькій єзуїтській академії, де отримав ступені кандидата філософії і магістра права. 8 вересня 1820 року вступив до Вільнюської Духовної семінарії та Вільнюського університету, по закінченню якого 1824 року став магістром теології. 31 травня 1824 року отримав священничі свячення.

У 1825 році захитив дисертацію «De fatis autbenticae et exegeseos apocalypsis et de novi natura, fine, utilitate, robore, divisione in simplex et solemne et effectibus juridicis utriusque» і отримав ступінь доктора богослов'я і канонічного права. У 1825-1833 роках був професором Вільнюської Духовної семінарії (у 1825-1832 роках - Вільнюського університету). З 1832 року - канонік, а з 1843 року - прелат Вільнюського кафедрального капітулу. У 1834 році став професором Вільнюської Духовної академії, а в 1836-1842 роках був її ректором. З 1844 року - засідатель, а з 1848 года - член Римсько-католицької духовної колегії у Санкт-Петербурзі. У 1855-1856 роках після смерті архієпископа Ігнатія Головинського виконував обов'язки адміністратора (капітульного вікарія) Могильовської архідієцезії.

75100 Олешки,
вул. Олімпійська, 64

У 1084 році вперше згадуються Олешки (Олешшя) як місто у складі Київської Русі. У 1711-1728 роках неподалік розташовувалась Олешківська Січ. У 1802-1920 роках Олешки були центром Дніпровського повіту Таврійської губернії, у 1854 році отримали статус міста. 1928 року місто перейменували на Цюрупинськ на честь радянського діяча Олександра Цюрупи. Є невід'ємною частиною Херсонської агломерації, у радянські часи існував план з'єднати Херсон із цим містом. 19 травня 2016 року місту повернено назву Олешки. Проживає тут близько 25 тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики раніше своєї святині не мали, належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Голованівську (нині - Кіровоградська область), а в пострадянські часи - до відновленої парафії Пресвятого Серця Ісуса Христа у Херсоні. Наприкінці 90-х років священники цієї парафії почали відправляти богослужіння у Цюрюпинську. 2000 року був придбаний невеликий одноповерховий будинок, в якому облаштували каплицю, а через два роки тут вже працював на постійно свій душпастир та було засновано самостійну парафію.

Єпископ Кароль Недзялковський народився 21 травня 1846 року у Миньківцях Дубенського повіту на Волині (Дубенський район Рівненської області) в родині землевласників гербу Равіч. З 1856 року ходив до повітової шляхетської школи в Луцьку, а потім до Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії, яку закінчив 1862 року. 6 вересня 1862 року вступив до Духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, звідки 1863 року був направлений на навчання в Духовну академію до Санкт-Петербурга, яку закінчив 20 червня 1867 року із ступенем магістра теології. Рукоположений в священники 23 (чи 25?) січня 1869 року єпископом Луцько-Житомирським Каспером Боровським, ймовірно, у Житомирській катедрі св. Софії.

Саме тут до 1781 року працював вікарієм. Молодому священнику доручили справу покращення проведення обрядів у катедрі, на його старання звернув увагу єпископ-помічник (та з 1870 року адміністратор) дієцезії Людвіг Брінк, який 1872 року запропонував йому посаду секретаря єпископської консисторії (канцлера єпископської курії). Цю посаду отець Кароль займав десять років, одночасно ведучи активну наукову діяльність. У 1867-1897 роках був професором церковного співу та літургіки, а потім канонічного та державного права, а також історії Католицької Церкви в Духовній семінарії у Житомирі. У 1884 році став каноніком катедрального капітулу в Житомирі та Луцьку, а в 1890 році - ректором Духовної семінарії в Житомирі. У 1897-1901 роках був ректором Духовної академії в Санкт-Петербурзі.

09700 Богуслав

Перша згадка про поселення Богуславль в літописі датується 1195 роком. 1240 року воно було зруйноване татаро-монголами, проте пізніше відновлене як фортеця. У 1591 році Богуслав став центром староства, а 1620 року отримав магдебурзьке право. З 1648 року - сотенне місто Білоцерківського полку, а з 1685 року - центр полку, який було ліквідовано царською владою у 1711-1712рр. З 1796 року Богуслав був центром повіту Київської губернії, а 1837 року став заштатним містом Канівського повіту. У 1846 році переведений у розряд містечок. У 1919-1923 роках знову був повітовим центром, а з 1923 року є районним центром. Статус міста отримав у 1938 році. Чисельність населення - понад 16 тисяч мешканців.

Перший дерев’яний костел під титулом Зіслання Святого Духа у Богуславі збудували біля базарної площі у центрі міста 1789 року коштом Францішка Жевуського (правда, за непідтвердженою інформацією католицька святиня існувала тут ще 1654 року). Але 30 серпня 1817 року храм згорів під час пожежі, яка охопила центральну частину міста.

57063 Широколанівка

У 1809 році була утворена колонія німців-переселенців, яка отримала назву Ландау. 1811 року тут проживало 233 людини, у 1889р. - 1698, 1903 року - 2381, тобто за 92 роки чисельність місцевого населення виросла у 10 разів. У Ісв. війну Ландау перейменували на Святопокровське, проте ця назва не прижилась. У радянські часи поселення отримало назву Карл Лібкнехт і навіть статус районного центру. У березні 1944 року розпочалась депортація німецьких поселенців із цієї та інших німецьких колоній в Німеччину у табори, причому ті з них, які опинились в радянській окупаційній зоні, були переселені потім в Росію і Казахстан. Приблизно у той же час перейменували Карл Лібкнехт на Широколанівку. Нині у селі проживає поанд 1800 мешканців.