19100 Монастирище,
вул. Соборна, 119

Достовірні перші згадки про поселення Монастирище датуються першою чвертю XVII століття. Із січня 1923 року стало районним центром, у 1957 році отримало статус селища міського типу, а 1985 року стало містом. Нині тут проживає понад 8800 мешканців.

У 1743 році власниця Монастирища Анна Тарло виділила кошти на будівництво та утримання костелу. Невдовзі тут постав дерев'яний храм св. Діонісія Ареопагіти, єпископа і мученика. 1768 року цей костел спалили повсталі селяни-гайдамаки, проте його відновили коштом нових власників поселення Лянцкоронських. Сучасний мурований храм у стилі класицизму було збудовано завдяки фундації чергових власників Монастирища Подоських 1853 року та освячено тоді ж. Консекрацію костелу здійснив 1856 року єпископ Луцько-Житомирський Каспер Боровський.

6745? Лиманське

Поселення Зельц заснували у 1808 році (за іншими, менш переконливими даними - 1798 року) немецькі переселенці-католики. У царські часи в офіційних документах вживалась також назва Успенське (за титулом місцевого храму). В радянські часи Зельц перейменували на Лиманське, а 1957 року, об'єднавши з поселенням Рибальське (в минулому - німецькою колонією Кандель) та колишнім військовим містечком, спорудженим для обслуговування військового аеродрому. 1957 року надали йому статус селища міського типу. Якийсь час було районним центром. Нині тут проживає понад 7200 мешканців.

Колонія німців-переселенців Кандель, яку у радянські часи перейменували на Рибальське, постала приблизно у той же час, що і сусідній Зельц. Мурований костел тут збудували коштом парафіян 1892 року із традиційного матеріалу - ракушняка. 10 жовтня 1892 року його освятив єпископ Тираспольський Антон Церр. Парафія, чисельність якої у 1914-1917 роках перевищувала дві з половиною тисячі вірян, мала ще каплицю на кладовищі та обслуговувалась о. Йоаном Альбертом.

6745? Лиманське

Поселення Зельц заснували у 1808 році (за іншими, менш переконливими даними - 1798 року) немецькі переселенці-католики. У царські часи в офіційних документах вживалась також назва Успенське (за титулом місцевого храму). В радянські часи Зельц перейменували на Лиманське, а 1957 року, об'єднавши з поселенням Рибальське (в минулому - німецькою колонією Кандель) та колишнім військовим містечком, спорудженим для обслуговування військового аеродрому. 1957 року надали йому статус селища міського типу. Якийсь час було районним центром. Нині тут проживає понад 7200 мешканців.

Ще 1821 року у Зельці постала перша святиня. А 1901 року її замінив один з найкращих храмів Південної України - мурований костел у неоренесансному стилі з двома необароковими вежами, споруджений коштом парафіян (близько 110 тисяч рублів). Його майже повністю збудували з цегли, на відміну від багатьох інших костелів Одеського регіону, при будівництві яких використовувався тільки ракушняк. Тоді ж встановили різьблений вівтар, виготовлений в Австрії. 25 листопада 1901 року храм консекрував єпископ Тираспольський Антоній Церр.

T_OSHZ

Єпископ Антон Церр народився 10 березня 1849 року в парафії св. Михаїла німецької колонії Францфельд (Надлиманське Овідіопольського району Одеської області) на теренах Тираспольської дієцезії в католицькій сім'ї. Навчався у Саратівській Вищій Духовній семінарії, яку закінчив 1871 року. 11 березня 1872 року був висвячений на священника.

Служив в кількох католицьких парафіях німецьких колоній на Поволжі, а від 1878 року був викладачем семінарії (викладав апологетику, догматику, філософію, латинські мову і літературу). З 1879 року був каноніком Тираспольської капітули і генеральним вікарієм Тираспольської дієцезії, а з 1881 року - ще й інспектором Саратівської семінарії.

57434 Краснопілля

Поселення Блюменфельд заснували 1862 року переселенці із лібентальських і кучурганських німецьких колоній. У 1914 році його перейменували на Цвєтково, але на початку 20-х років стара назва відновилась. У 1944-1946 роках село отримало сучасну назву Краснопілля. 1947 року до нього приєднали село Ново-Кір'яківка та хутір Атаманка. Нині тут проживає понад тисяча мешканців.

Перший молитовний дім в Блюменфельді збудували 1865 року. У 1863-1869 роках місцеві римо-католики належали до парафії св. Рафаїла Архангела в Ландау (Широколанівці), а в 1869-1890рр. - до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Зульці (нині село не існує). 13 січня 1890 року у Блюменфельді була утворена парафіяльна експозитура, а 1900 року постав мурований храм, споруджений коштом парафіян. 18 листопада 1901 року його освятив єпископ Тираспосльський Антон Церр. У 1904 році сюди призначили першого адміністратора (о. Йоганеса Шнайдера), після чого було засновано самостійну парафію. 1915 року вона налічувала три тисячі вірних, а адміністратором тут працював о. Петро Ейзенкрейн.

08131 Софіївська Борщагівка,
вул. Микольсько-Борщагівська, 31,
+380 (44) 405-20-52

Село Борщагівка засноване у 1497 році, а з XVI століття відоме як володіння Софійського монастиря (тому і назва така). Правда, у XVII–XVIII століттях згадувалось також як Мильківщина та Праведницька земля. Нині проживає у ньому понад шість з половиною тисяч мешканців.

У свято свв. Кирила та Мефодія, 14 лютого 1991 року сестри з Краківського та Люблінського монастирів ордену Сестер Матері Божої з Гори Кармель (кармеліток босих) вперше ступили на українську землю та оселились у невеличкій і на той час єдиній на весь Київ капличці по вулиці Шепетівській на Святошино, яка звільнилась після переведення парафії у повернений костел св. Олександра. Проте каплицю не вдалося пристосувати до вимог кармелітського способу життя, оскільки з приїздом отців-кармелітів тут знову утворилась парафіяльна спільнота.

43025 Луцьк,
Градний узвіз, 1

Вперше Луцьк згадується у літописі 1085 роком, пізніше - у 1150, 1155, 1255, 1259, 1321 і 1325 роках. 1432 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 липня 1497 року. З 1569 року після Люблінської унії був столицею воєводства. Від 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, - осередком повіту, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року став обласним центром. 1858 року у Луцьку проживало 6362 мешканців, 1897 року - 15604, 1939 року - 38600, нині - понад 220 тисяча осіб.

Костел Святого Хреста у Луцьку на землях православного монастиря св. Василя постав, ймовірно, у XV-XVI століттях. Храм був дерев'яний. На початку 40-х років XVII століття Агнешка Станішевська придбала землю біля цього костелу і подарувала її бернардинам, які на той час прибули в місто та заснували тут монастир. До них також перейшов і костел Святого Хреста. У 1648 році під час нападу на Луцьк козаків костел і монастир були ними пограбовані та розгромлені, причому монастир ще й спалили. Згодом храм відремонтували, але 1696 року він згорів. На його місці збудували новий дерев'яний костел на мурованій основі. Починаючи з 1720 року було споруджено мурований монастир, а 1737 року заклали і новий костел, який у плані мав форму троянди. Проте його проект не сподобався і фундаменти розібрали.