44713 Білин

Село Білин вважається заснованим 1653 року. Перед ІІ світовою війною переважна більшість його населення була польською. 9 квітня 1944 року німецькі окупанти майже повністю знищили село (із січня 1944 року тут був осередок концентрації 27 Волинської дивізії піхоти АК). Нині у селі проживає трохи більше чотирьох сотень осіб.

Католики латинського обряду Білина належали до парафії святих Йоахима i Анни у Володимирі. Свою святиню у селі вони отримали лише на початку 30-х років ХХ століття.

45765 Берестечко,
вул. Богуна, 22

Берестечко виникло як передмістя відомого у джерелах з 1 червня 1097 року Перемиля, згодом стало самостійним поселенням і вперше згадується як село Берестки 1 червня 1445 року. 7 липня 1547 року Берестечко отримало магдебурзьке право, підтверджене 1559 року. У 1629 році мало 2300 мешканців, 1854 року - 3960, 1880 року - 2853, 1939 року - 6800, нині - понад 1600 осіб. Від 1940 року - місто. Належало до Горохівського району, а від 2020 року входить до Луцького.

Мурована каплиця на цвинтарі парафії св. Йоана Хрестителя (з ХХ століття - Пресвятої Трійці) у Берестечку згадується як громадська у всіх схематизмах Луцької дієцезії (пізніше - Луцько-Житомирської, а ще пізніше - знову Луцької) від 1852 року, хоча вважається, що була збудована як усипальниця Рациборських у 1854 році. Більше того, встановлена на святині у 2000-х роках пам'ятна таблиця датує її XVIII століттям (очевидно, просто продублювали час будівництва костелу).

45765 Берестечко

Берестечко виникло як передмістя відомого у джерелах з 1 червня 1097 року Перемиля, згодом стало самостійним поселенням і вперше згадується як село Берестки 1 червня 1445 року. 7 липня 1547 року Берестечко отримало магдебурзьке право, підтверджене 1559 року. У 1629 році мало 2300 мешканців, 1854 року - 3960, 1880 року - 2853, 1939 року - 6800, нині - понад 1600 осіб. Від 1940 року - місто. Належало до Горохівського району, а від 2020 року входить до Луцького.

Після заснування міста у Берестечку постали також костел і парафія, проте вже у першій половині 80-х років XVIст. місцевий власник Олександр Проньський передав їх кальвіністам-аріанам. Наступний власник Владислав Лєщинський теж був завзятим кальвіністом. Його син Андрій став католиком і намагався створити у Берестечку бернардинський осередок, навіть збудував у місті дерев'яні каплицю св. Андрія та тимчасову резиденцію ченців при ній, в якій оселив одного бернардина (свого капелана), але реалізувати повністю цей задум йому не вдалось.

48201 Гусятин,
вул. Суходільська, 5,
+380 (3557) 225-93,
www: husiatyn.ofm.org.ua,
f.b.: HusiatynRomanCatholicChurchUkrai...

Гусятин (Всятин, Усятин) вперше згадується 1431 роком, а також у 1456, 1474, 1530 і 1539 роках, у 1559р. отримав магдебурзьке право. У 70-х роках XVIIIст. тут проживало дві з половиною тисячі мешканців, у 80-х роках ХІХст. - п'ять з половиною тисяч, нині - близько семи тисяч осіб. З 1939 року був райцентром, із 1969 року є селищем (міського типу), яке від 2020 року входить до Чортківського району.

Церковні документи свідчать, що дерев'яний костел і парафія (у складі Кам'янецької дієцезії) у Гусятині існували задовго до 1610 року (ймовірно, постали у другій половині XVI століття після заснування міста). А 1610 року місцевий власник Валентин Калиновський передав їх оо.-бернардинам та фундував спорудження їхнього костельно-монастирського комплексу, яке проводилось впродовж наступних років та завершилось завдяки фінансовій підтримці сина фундатора (Мартина) 1625 року. Ченці отримали муровані оборонного типу храм та двоповерховий монастир, в якому і оселились (їх тоді було дванадцятеро).

48208 Сидорів,
вул. Церковна,
f.b.: sydoriw

Перша писемна згадка про Сидорів датується 7 жовтням 1398 року. 5 квітня 1547 року поселення отримало статус міста, який втратило у другій половині XVIII століття. 1870 року у селі проживало 1622 мешканців, 1880 року - 1740, нині Сидорів має понад 1100 осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Після того, як Сидорів отримав міський статус, завдяки місцевим власникам Потоцьким тут збудували костел. Його 1628 року вже з фундації іншого власника (Мартина Калиновського) замінив черговий храм, який, за непідтвердженими даними, отримав титул св. Миколая (ймовірно, що було засновано також парафію у складі Кам'янецької дієцезії). Але цю святиню знищили в середині XVII століття козаки Богдана Хмельницького.

48208 Сидорів,
вул. Церковна

Перша писемна згадка про Сидорів датується 7 жовтням 1398 року. 5 квітня 1547 року поселення отримало статус міста, який втратило у другій половині XVIII століття. 1870 року у селі проживало 1622 мешканців, 1880 року - 1740, нині Сидорів має понад 1100 осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

У 1850 році у Сидорові на запрошення тодішнього власника села Ігнатія Пайгерта оселились переселенці-католики латинського обряду із Риманова та околиць південно-східної Польщі, які знадобились йому для ведення господарства у занедбаному колишніми власниками Калиновськими маєтку. Завдяки, у першу чергу, їм чисельність римо-католиків у селі із 1848 року по 1853 рік зросла на сотню осіб, а місцевої парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії - майже на вісім сотень.

48257 Васильківці

Село вперше документально згадується 1469 року, проте після руйнівних набігів кримських татар на Поділля 1568–1569рр. письмово відоме лише від 1573 року. У 1880 році у Васильківцях проживало 2112 мешканців, у тому числі 1740 українців, 180 поляків і 172 німців, нині село має приблизно 1200-1300 осіб. Входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Спільнота католиків латинського обряду Васильківців належала до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гусятині і була досить численною. Вже в середині ХІХ століття нараховувала півтисячі вірян, а в 90-х роках цього століття, коли у селі постала своя святиня, зросла майже до семи сотень осіб (значна їх частина була українцями-латинниками).

48561 Васильків

Село вважається заснованим 1710 року. У 1880 році тут проживало 676 мешканців (645 українців, 27 поляків і 4 німців), 1900 року - 770, 1910 року - 790, 1921 року - 704, 1931 - 717, а станом на 2018 рік Васильків мав 246 осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Місцеві католики латинського обряду села належали до парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Сидорові. Їх чисельність впродовж другої половини ХІХ століття завдяки українцям-латинникам збільшилась від 120 вірян до майже двох сотень, а перед І світовою війною перевищила 220 осіб. Своєї святині вони не мали.

48251 Самолусківці

Село вперше писемно згадується 1457 року як Сулківці. 1870 року тут проживала тисяча мешканців, 1880 року - 1107, більшість яких була українцями, нині Самолусківці нараховують понад тисячу осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Самолусківців належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Личківцях та були досить чисельними. В середині ХІХ століття їх кількість перевищила 360 вірян, наприкінці цього століття збільшилась ще на сотню, а перед І світовою війною становила 579 осіб, проте власної святині вони не мали.

48562 Улашківці,
вул. Шевченка

Вперше у документах Улашківці згадуються 7 травня 1464 року. Згодом отримали статус містечка, проте пізніше його втратили через нападників. 4 серпня 1701 року тут знову було засновано містечко. У 1785 році в Улашківцях проживало 1002 мешканців, 1880 року - 2458, у тому числі 1418 українців, 8954 поляків і 121 німців, 1910 року - 2503, 1921 року - 2037, 1931 року - 2251, а станом на 2018 рік - 1155 осіб.

Улашківські католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці. Їх чисельність протягом другої половини ХІХ століття зросла удвічі - від майже півтори сотні до трьох сотень вірних, проте своєї святині вони не мали.