58025 Чернівці,
вул. Івана Підкови, 10,
+380 (372) 56-14-37,
f.b.: 757028404664469

Чернівці (Черн) відомі з ХІІ століття, коли давньоукраїнські буковинські землі були частиною Галицького та Галицько- Волинського князівств. Пізніше Чернівці згадуються 8 жовтням 1408 року, а у 80-ті роки XV століття стали центром повіту та отримали статус міста. В Австрійській імперії місто з 1787 року було центром циркулу Галицької провінції, а зі середини XIXст. стало столицею окремої Буковинської провінції. З 1940р. після об'єднання Чернівецького та Хотинського повітів Чернівці є обласним центром. Проживає у ньому понад 266 тисяч мешканців.

Садгора вважається заснованою 1770 року, 1801 року отримала статус торгового містечка. У 1774р. тут проживала лише сотня мешканців, 1869 року - 6009, 1880 року - 5019, 1910 року - 4600. У 1949р. стала селищем міського типу, була райцентром, а нині є частиною Чернівців.

Після входження у 1774 року Буковини до складу Австрійської імперії понад сотня садгорських римо-католиків послуговувалась каплицею, облаштованою ними у залишеній турками дерев'яній будівлі. Богослужіння для них проводив австрійський військовий капелан.

80744 Підлипці

Село Підлипці вважається заснованим 1470 року (без посилання на джерело), проте перша документальна згадка про нього датується 3 лютим 1532 року. У 1880 році тут проживало 826 мешканців (622 українців і 204 поляків), у 20-х - 30-х роках XX століття - понад 1100, нині село має приблизно стільки ж осіб.

Римо-католики Підлипців спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві. Їх чисельність протягом другої половини ХІХ століття становила близько сотні вірян, проте у першому десятилітті наступного століття зросла до майже трьох сотень.

80717 Зозулі, Козаки

Зозулі вперше у документах згадуються 1674 року. У 1848 році їх об'єднали із навколишніми поселеннями, у тому числі Козаками чи Козаковою Горою, утворивши нинішнє село. 1890 року у Зозулях проживало 1899 мешканців, у тому числі 1203 українців і 686 поляків, нині село має понад шість сотень осіб. Козаки ще порівняно недавно нараховували лише сотню жителів, а тепер вони, швидше за все, мають ще менше мешканців.

Католики латинського обряду Зозулей спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві. В середині ХІХ століття їх було більше чотирьох сотень, а на початку наступного століття - майже дев'ять сотень вірян.

81233 Плеників

Плеників у радянські часи перейменували на Плинників. 1870 року тут проживало 432 мешканців, 1880 року - 506, 1914 року - 618, 1921 року - 534, у тому числі 369 поляків і 135 українців, 1931 року - 678, нині - менше двох з половиною сотень осіб. Село входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Католики латинського обряду Плеників спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах. У середині ХІХ століття їх чисельність становила півтори сотні вірян, наприкінці цього століття - дві сотні, перед І світовою війною - дві з половиною сотні, а на початку 30-х років ХХ століття - майже чотири сотні осіб.

81230 Липівці

Село Майдан, яке називали також Майданом Липовецьким, щоб відрізнити від інших численних Майданів, після ІІ світової війни став західною частиною сусіднього села Липівці, яке вперше документально згадується у 1441, 1464 і 1496 роках. 1880 року у Майдані проживало 426 мешканців (у Липовцях - 1205), 1921 року - 662 (1589), 1931 року - 753 (1901), 1939 року - 720 (2130), причому у Майдані переважна більшість була поляками, а в Липівцях - українцями. Липівці входили до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Католики латинського обряду Майдану і Липівців спочатку належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах, проте 1774 року їх перевели до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах. В середині ХІХст. чисельність майданівських вірян перевищила три сотні осіб, тоді як у Липівцях їх було дві сотні.

80733 Галицьке

Село Галицьке, яке до 2024 року називалось Червоним, а до 1946 року - Ляцьким, ділилось на два поселення - Велике Ляцьке і Мале Ляцьке. Уперше документально згадується 14 жовтня 1370 року. 1880 року у Ляцькому Великому проживало 848 мешканців, а у Малому - 736, на початку 1939 року - 1210 (Ляцьке Велике) і 830 (Мале). Переважна більшість населення була українцями. Нині село нараховує понад 1700 осіб.

Католики латинського обряду у Великому та Малому Ляцькому спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах. У схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи від 1862 року, у Малому Ляцькому подаються дві каплиці, одна з яких містилась у палаці, а другою була споруджена на початку 20-х років ХІХст. на високій горі поряд із селом усипальниця місцевих власників Стшембошів. В них звершували нерегулярні богослужіння.

80733 Галицьке

Село Галицьке, яке до 2024 року називалось Червоним, а до 1946 року - Ляцьким, ділилось на два поселення - Велике Ляцьке і Мале Ляцьке. Уперше документально згадується 14 жовтня 1370 року. 1880 року у Ляцькому Великому проживало 848 мешканців, а у Малому - 736, на початку 1939 року - 1210 (Ляцьке Велике) і 830 (Мале). Переважна більшість населення була українцями. Нині село нараховує понад 1700 осіб.

У схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи від 1862 року, у Малому Ляцькому в складі парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах подаються дві каплиці, одна з яких містилась у палаці, а друга - на високій горі поряд із селом. Остання і була родинним храмом-усипальницею місцевих власників Стшембошів.