 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
81228 Великі Глі́бовичі
Село Глібовичі, яке лише у другій половині ХІХ століття почали називати Великими Глібовичами, вперше у документі згадується 1442 року. 1880 року тут проживало 1637 мешканців, з яких 1452 були греко- і 158 римо-католиками, 1939 року - 3280 осіб, з них 1980 греко- і 1200 римо-католиків, нині - понад 1400 осіб. Село входило Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.
Католики латинського обряду північної частини села належали до парафії Пресвятої Трійці у Старому Селі, а південної - до парафії у Соколівці, яка мала такий же титул. Попри те, що чисельність римо-католиків у соколівській частині Великих Глібович приблизно вдвічі перевищувала кількість вірних старосільської частини, саме завдяки зусиллям настоятеля у Старому Селі о. Лаврентія Ожги мурований костел у селі завершили будувати 1907 року, а від 1909 року тут вже здійснювали богослужіння.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: вересень, 30 | |
| 1737 | - призначено на посаду коад'ютера Інфлянтського у польській східній Прибалтиці о. Вацлава Сераковського, майбутнього єпископа-ординарія Кам'янець-Подільського та митрополита-архієпископа Львівського; |
| 1739 | - єпископа Франциска Кобельського призначено Луцьким ординарієм; |
| 1928 | - костел св. Йосифа у Тщенці на Львівщині освятив єпископ Кароль Фішер; - освячено новозбудований костел Матері Божої Неустанної Допомоги у Шибалині на Тернопільщині; |
| 1944 | - у Мурафі Вінницької області народився майбутній єпископ Броніслав Бернацький; |
| 2006 | - єпископи Леон Малий та Леон Дубравський у Дзвинячці на Тернопільщині освятили каплицю
біля цілющого джерела, яке за життя любив відвідувати св. Зигмунт Щенсни-Фелінський; - єпископ Мар’ян Бучек у Стрию на Львівщині освятив катехитично-виховний будинок при костелі Різдва Пресвятої Діви Марії; |
| 2013 | - архієпископ Віктор Скворц з Польщі та єпископ Мар'ян Бучек освятили дві пам'ятні дошки ззовні костелу св. Йосифа Ремісника у Донецьку на спомин гірників, а також меморіальну таблицю у самому храмі; |
47623 Будилів
Будилів вперше у документах згадується у другій половинині XIVст., є також багатократні письмові згадка у 1450-1470 роках. 1880 року тут проживало 1290 мешканців, у тому числі 633 греко- і 609 римо-католиків, 1900 року - 1850, з них 931 римо- і 854 греко-католиків, 1939 року - 2320, у тому числі 1310 римо- і 980 греко-католиків (1919 року частину земель поділили на ділянки, оселивши на них польських колоністів), нині село має майже вісім сотень мешканців. Входило до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.
Католики латинського обряду села належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Козлові. У 1850 році о. Яків Кершка, призначений за вказівкою архієпископа Лукаша Баранецького експонованим кооператором у Будилові, розпочав збір коштів серед землевласників і вірян парафії на будівництво у селі святині. Місцеві власники Дідушицькі пожертвували земельну ділянку під храм та парафіяльні будівлі, а також частину будматеріалів (іншу частину дав архієпископ Баранецький).
47708 Довжанка
Перша письмова згадка про Довжанку, яка тоді називалась Довга Долина, датується 1464 роком, згадується також 1473 року та 29 березня 1501 року. У 80-х роках ХVIIIст. мала назву Долчанка, а пізніше - Должанка. 1880 року тут проживало 1284 мешканців, у тому числі 900 греко- і 347 римо-католиків, 1890 року - 1659, 1931 року - 1912, нині у селі мешкає понад тисяча осіб.
Римо-католики Довжанки спочатку належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі, яка послуговувалась колишнім домініканським костелом св. Вікентія Ферарського, хоча метричні записи 1784-1874рр. свідчать, що частина вірян села спочатку належала також до парафії Воздвиження Святого Хреста у Козлові. Коли їх чисельність перевищила п'ять з половиною сотень вірних, вони 1903 року завдяки зусиллям призначеного 1902 року тернопільського настоятеля о. Болеслава Твардовського (майбутнього архієпископа Львівського) збудували філіальну муровану каплицю, яку цього ж року було освячено теж під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги.
47721 Забойки
Перша згадка у документах про село – 1564 рік. Принаймні, від середини ХІХст. більшість населення становили польські переселенці та їх нащадки. 1890 року у Забойках проживало 1423 мешканців (1193 поляків і 230 українців), 1921 року - 1547, у тому числі 1121 поляків і 407 українців, 1931 року - 1587, 1939 року - близько 1800, нині - вісім сотень осіб. 1944 року поляків вивезли до Польщі, а звідти привезли українців.
Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Воздвиження Святого Хреста в Козлові, але відвідували греко-католицьку церкву в Забойках, в якій богослужіння здійснювали козлівські душпастирі. Наприкінці 80-х років ХІХст. вони зіткнулись із труднощами доступу до храму, створеними греко-католицьким парохом, тому в селі створили комітет будівництва власної святині на чолі із настоятелем о. Еразмом Нойбургом.
47622 Таурів
Перша писемна згадка про Таурів (Таворів, Таборів) датується 1465 роком, згадується також у 1467-1474 роках. Принаймні, з другої половини XVI століття аж до ХХст. село належало львівським архієпископам, які віддавали його в оренду (зокрема, 22 травня 1570р. - аєп. Станіслав Сломовський, а 22 березня 1599 року - аєп. Ян Соліковський). 1880 року тут проживало 2158 мешканців, у тому числі 1327 поляків і 813 українців, 1921 року - 2041 поляків і 548 українців, 1939 року - 2940 жителів, нині - майже тисяча осіб. Село входило до Козовського району, а від 2020 року - до Тернопільського.
Католики латинського обряду Таурова належали до парафії Воздвиження Святого Хреста в Козлові. Ще наприкінці ХІХ століття у селі добивались спорудження власної святині. Навіть 1890 року Львівська курія передала на це частину коштів, проте їх використали на будівництво каплиці у Городищі.
4 вересня 2023 року для зручності користування порталом «Костели і каплиці України» опубліковано загальні списки святинь, пастирів і постів, щоб можна було швидко вибрати те, що цікавить.
Наведено в алфавітному порядку загальний список всіх населених пунктів України, які представлені на сайті нинішніми чи колишніми римсько-католицькими святинями. Кольоровий нмер на початку назви населеного пункту вказує на його приналежність до однієї із семи нинішніх українських дієцезій, а колір визначає регіон: зелений - західний, синій - північний і центральний, червоний - південний. При наведенні курсора на назву місцевості можна дізнатись із підказки, що з'являється, його дієцезію, область і район.
47633 Городище
Городище (Городисько) вважається дуже давнім поселенням, проте перші документальні згадки про нього датуються 1465, 1467 і 1468 роками. У 1504р. король Олександр подарував Городище львівським архієпископам, відтоді воно їм належало. На початку 80-х років ХІХ століття мало майже 1100 мешканців, з яких понад 810 були греко- і понад 230 римо-католиками, 1927 року - 2040, нині - менше тисячі осіб. Від 1936 року називалось Великим Городищем. Село входило до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.
Католики латинського обряду села належали до парафії Воздвиження Святого Хреста в Козлові. Коли їх чисельність перевищила чотири сотні осіб, 1899 року в Городищі з ініціативи адміністратора козлівської парафії о. Яна Шлєнжака та управляючого архієпископським маєтком Ігнатія Баєвського постав комітет будівництва храму під керівництвом місцевого жителя Яна Криницького.
