КУМАНІВ - Андріївка. Костел Преображення Господнього (1745). Хмельницька обл., Хмельницький р-н

32013 Куманів, Андріївка

Куманів відомий в документах від 9 квітня 1434 року, згадується також у 1469 році. 10 березня 1539 року отримав магдебурзьке право, проте до XVIIст. лише інколи вважався містечком, а пізніше став тільки селом. Наприкінці ХІХст. тут проживало до тисячі мешканців, нині ж - понад півтисячі. Андріївка раніше була частиною Куманова, нині має понад півсотні осіб. Села входили до Городоцького району, а від 2020 року - до Хмельницького.

Дерев'яний костел у Куманові існував ще до турецької окупації 1672 року (ймовірно, навіть до середини цього століття, оскільки пізніше містечко постійно спустошувалось нападниками), а відбудували святиню (знову з дерева) 1717 року коштом парафіян та завдяки зусиллям о. Вєчорковського.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: червень, 16
1765 - майбутнього єпископа Луцького о. Фелікса Турського, призначеного правлячим єпископом Холмським, висвятив на єпископа у Холмі ординарій Луцький Антоній Воллович;
1897 - освячено наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Фразі на Івано-Франківщині;
1979 - майбутній єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Мар’ян Бучек висвячений на священника в Цєшанові Апостольським адміністратором Львівської архідієцезії в Любачеві єпископом Мар’яном Реховичем;
1990 - майбутній єпископ о. Ян Пурвінський освятив в Олевську на Житомирщині пристосовану каплицю Воздвиження Хреста Господнього;
1997 - у Баранівці на Житомирщині освячено новозбудований поруч зі костелом св. Станіслава Костки будинок францисканського новіціату;
2007 - кардинал Мар'ян Яворський освятив наріжний камінь костелу cв. Варвари у Бориславі на Львівщині;
2008 - офіційне відкриття першого в Харківсько-Запорізькій дієцезії споглядального монастиря (сс.-кармеліток босих) у Покотилівці на Харківщині;
2012 - єпископ Ян Пурвінський освятив дзвін костелу Воздвиження Хреста Господнього в Олевську на Житомирщині;
2015 - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив наріжний камінь під будівництво Дому Милосердя у Львові на Збоїщах;
2018 - єпископ Леон Малий освятив у головному вівтарі подарований новий образ покровителя храму cв. Антонія у Верхніх Петрівцях на Буковині;
2019 - архієпископ Мечислав Мокшицький у присутності єпископа Антала Майнека консекрував новозбудований храм Пресвятої Трійці у Драчині на Закарпатті;
- єпископ Едуард Кава освятив відновлену ще 2017 року дзвіницю з трьома новими дзвонами у костелі Пресвятої Трійці у Поморянах на Львівщині;

ЧОРНИЙ ОСТРІВ. Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (1797 - 1820). Хмельницька обл., Хмельницький р-н

31310 Чорний Острів,
вул. 1 Травня, 96

Поселення вперше документально згадується 1366 року як Чорний Городок, однак у другій половині цього ж століття (зокрема, в 1493 і 1495 роках) - це вже Чорний Острів. Магдебурзьке право отримав 1556 року. На початку 80-х років тут проживала тисяча мешканців, нині селище (міського типу), яким він став 1957 року, має менше тисячі осіб.

Перший (дерев'яний) костел у Чорному Острові збудував місцевий власник Михайло Корибут Вишневецький у XVII столітті, проте цей храм був повністю знищений нападниками. Вважається, що спорудження мурованого храму розпочав 1797 року черговий власник Михайло Пшездецький, проте, за інформацією схематизмів Луцько-Житомирської дієцезії, його будівництво розпочали ще 1720 року Вишневецькі, які володіли містом до 1744 року (втім, може тоді постав наступний дерев'яний костел на заміну зруйнованому).

ГОРОДЕНКА. Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1745 - 1754). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78100 Городенка,
вул. Володимира Великого, 1

Уперше в літописах Городенка згадується 1195 року. У XVст. тут збудували замок, а 13 лютого 1668 року поселення отримало магдебурзьке право. 1800 року тут проживало понад 5 тисяч мешканців, 1870 року - 8824, у тому числі 4726 греко- і 857 римо-католиків, 1900 року - 11613, 1921 року - 10054, у тому числі 5390 українців і 1571 поляків, 1939 року - 14 тисяч, нині - 9 тисяч осіб. З автрійських часів місто було центром повіту, з радянських - райцентром, а від 2020 року входить до Коломийського району.

Спочатку римсько-католицька парафія була заснована у містечку Михальче, яке у XV-XVII століттях було вагомішим за Городенку (до неї і належали городенківці). На початку XVII століття у Городенці вже була своя святиня (дерев'яна), яка згадується серед знищених під час турецько-татарських нападів 1618-1621 років. Черговий городенківський дерев'яний храм занотовано 1721 року.

ВІКНО. Колишня каплиця-усипальниця без титулу {Ценських} (1857). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78125 Вікно

Село Вікно документально відоме із 1453 року, згадується також у 1485р., а 1591 року вважалось містечком, проте втратило цей статус у XVII столітті. 1880 року тут проживало 1278 греко- і 76 римо-католиків, нині - понад 1300 осіб. Зі середини XVIIIст. селом володіла родина Ценських, а після смерті Тадеуша було у власності його сина - майбутнього таємного єпископа Яна Ценського, який тут господарював у 1929-1933 роках до поступлення в семінарію. Входило до Городенківського району, а від 2020 року - до Коломийського.

Вікнянські католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городенці. У 1857 році, коли у селі його власник Удальрик Ценський збудував на місцевому цвинтарі та освятив родинну муровану каплицю-усипальницю, яка півстоліття служила громадською, їх було 117 вірян.

ПОТОЧИЩЕ. Колишня каплиця без титулу (1925). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78135 Поточище

Поточище згадується 1565 року як село, в якому вже була церква, а отже постало раніше. 1857 року тут проживало 1974 мешканців, 1880 року - 2547, у тому числі близько двох тисяч греко- і сотні римо-католиків, нині - півтори тисячі осіб. Називалось також Поточиськ(а/е), проте 1946 року його перейменували на Поточище. Входило до Городенківського району, а від 2020 року - до Коломийського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городенці. У середині ХІХ століття їх було менше сотні, наприкінці - приблизно 270, а перед І світовою війною та у першій половині 20-х років їх кількість збільшилась майже чотирьох сотень (за рахунок німецьких та польських переселенців).

МАЛА ЛУКА. Колишня каплиця-усипальниця без титулу {Забєльських} (1935 - 1937). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48215 Мала Лука

Вперше Мала Лука згадується письмово 1564 року. У 1880р. тут проживало 1198 мешканців, у тому числі 863 греко- і 220 римо-католиків, на початку ХХст. поляки складали 20% населення, а 1939 року село мало приблизно 1600 осіб, з яких вже 25% були поляками. Побувало аж у шести районах: Гримайлівському (до 1959р.), Скалатському (до 1962р.), Підволочиському (до 1965р.), Гусятинському (до 2020р.) і Чортківському (нині). Нараховує чотири з половиною сотні мешканців.

Римо-католики села належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Тарноруді, а в другій половині ХІХ століття воно перебувало у власності однієї із гілок відомої та заможної галицької шляхетської родини Забєльських гербу Тшаска, представник якої 1808 року отримав графський титул.

МАЛА ЛУКА. Колишній костел без титулу (1935 - 1937). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48215 Мала Лука

Вперше Мала Лука згадується письмово 1564 року. У 1880р. тут проживало 1198 мешканців, у тому числі 863 греко- і 220 римо-католиків, на початку ХХст. поляки складали 20% населення, а 1939 року село мало приблизно 1600 осіб, з яких вже 25% були поляками. Побувало аж у шести районах: Гримайлівському (до 1959р.), Скалатському (до 1962р.), Підволочиському (до 1965р.), Гусятинському (до 2020р.) і Чортківському (нині). Нараховує чотири з половиною сотні мешканців.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Тарноруді. Їх чисельність у середині ХІХ століття становила лише півтори сотні, а наприкінці цього століття та у період до ІІ світовох війни - від двох до трьох сотень вірних (зростання відбулось, в основному, за рахунок військових прикордонної частини).