Архієпископ Йосиф Більчевський народився 26 квітня 1860 року у Віламовицях біля Кентів Західної Галичини, яка тоді належала до Австро-Угорщини, в бідній землеробсько-ремісничій родині Францішка Біби та Анни Файкіш. 29.04.1860р. охрещений у місцевому костелі. У 1871-1880 роках закінчив школу у Віламовицях, а потім навчався у Кентах. Навчання продовжив у гімназії у Вадовицях, яку закінчив з відзнакою. У 1880 році вступив до Духовної семінарії у Кракові та на Теологічний відділ Ягелонського університету. 6 липня 1884 року висвячений на священника у Кракові єпископом Альбіном Дунаєвським.

Був вікарієм у Могілє біля Кракова. 30.11.1885р. дозволено змінити прізвище 'Біба' на 'Більчевський'. У 1886-1888 роках навчався на богословських факультетах у Відні, Римі, Парижі та Ягелонському університеті у Кракові. Працював вікарієм у Кентах та Кракові. 1890 року захивтив докторат в Ягелонському університеті у Кракові на тему 'Християнська археологія з точки зору історії Церкви та догмату'. З 1891 року був професором догматики у Львівському університеті, пізніше - деканом богословського факультету. У 1900 році став ректором Львівського університету.

Священник Зигмунт Гораздовський народився 1 листопада 1845 року в шляхетській родині у Саноку (Польща). Навчався у школі в Саноку, а потім у гімназії в Перемишлі, після закінчення якої 1864 року став студентом юридичного факультету Львівського університету. Проте на другому році навчання в університеті відчув голос покликання до служби Богові в священничому сані і вступив у Львівську Вищу Духовну семінарію. Після завершення навчання 1869 року у зв’язку з загостренням хвороби легенів і появою сильних кровотеч, які загрожували його життю, рукоположення у священники було відкладено на невизначений термін, що стало для Зигмунта дуже болісною драмою.

За два роки стан його здоров’я покращився і 25 липня 1871 року диякона Зигмунта Гораздовського висвятив на священника у Львівському кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії архієпископ Франциск Вежхлейський.

Єпископ Йосиф Пельчар народився 17 січня 1842 року у містечку Корчина біля Кросно у Польщі. З 1848 року навчався у парафіяльній школі у Кросно, з 1850 року - у школі та гімназії у Ряшеві (Жешуві), а по завершенні цих навчань вступив до нижчої семінарії. 1860 року вступив до Перемишльської Вищої Духовної семінарії. 17 липня 1864 року висвячений на священника у Перемишльській катедрі єпископом-ординарієм Антонієм Монастирським.

Півтори року працював вікарієм парафії св. Йоана Хрестителя у Самборі на Львівщині. З 1865 року навчався у Римі, де і отримав докторат з теології. У 1868 році, прослуживши недовго вікарієм в парафії св. Катерини у Воютичах на Львівщині, став префектом Перемишльської семінарії, очоливши там згодом відразу дві кафедри. Викладав пасторальну теологію і канонічне право. 19.03.1877р. був призначений професором звичайним історії Церкви і канонічного права Ягелонського університету в Кракові, де пропрацював 22 роки. У 1882-1883 роках його навіть обирали ректором університету. У 1891-1899 був заступником голови Наглядової ради Товариства св. Вікентія де Поля, яке створювало для нужденних бібліотеки, видавало безплатні книжки. У 1891 році організував братство Пресвятої Діви Марії, котре опікувалось сиротами та бідними. У 1894 році заснував згромадження Сестер Служебниць Пресвятого Серця Ісуса.