Архієпископ Йосиф Більчевський народився 26 квітня 1860 року у Віламовицях біля Кентів Західної Галичини, яка тоді належала до Австро-Угорщини, в бідній землеробсько-ремісничій родині Францішка Біби та Анни Файкіш. 29.04.1860р. охрещений у місцевому костелі. У 1871-1880 роках закінчив школу у Віламовицях, а потім навчався у Кентах. Навчання продовжив у гімназії у Вадовицях, яку закінчив з відзнакою. У 1880 році вступив до Духовної семінарії у Кракові та на Теологічний відділ Ягелонського університету. 6 липня 1884 року висвячений на священника у Кракові єпископом Альбіном Дунаєвським.

Був вікарієм у Могілє біля Кракова. 30.11.1885р. дозволено змінити прізвище 'Біба' на 'Більчевський'. У 1886-1888 роках навчався на богословських факультетах у Відні, Римі, Парижі та Ягелонському університеті у Кракові. Працював вікарієм у Кентах та Кракові. 1890 року захивтив докторат в Ягелонському університеті у Кракові на тему 'Християнська археологія з точки зору історії Церкви та догмату'. З 1891 року був професором догматики у Львівському університеті, пізніше - деканом богословського факультету. У 1900 році став ректором Львівського університету.

Священник Зигмунт Гораздовський народився 1 листопада 1845 року в шляхетській родині у Саноку (Польща). Навчався у школі в Саноку, а потім у гімназії в Перемишлі, після закінчення якої 1864 року став студентом юридичного факультету Львівського університету. Проте на другому році навчання в університеті відчув голос покликання до служби Богові в священничому сані і вступив у Львівську Вищу Духовну семінарію. Після завершення навчання 1869 року у зв’язку з загостренням хвороби легенів і появою сильних кровотеч, які загрожували його життю, рукоположення у священники було відкладено на невизначений термін, що стало для Зигмунта дуже болісною драмою.

За два роки стан його здоров’я покращився і 25 липня 1871 року диякона Зигмунта Гораздовського висвятив на священника у Львівському кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії архієпископ Франциск Вежхлейський.

Biskup Józef Pelczar urodził się 17 stycznia 1842 roku w miasteczku Korczyna koło Krosna. Od 1848 roku uczył sięw szkole parafialnej w Krośnie, od 1850 roku - w szkole i gimnazjum w Rzeszowie, a po zakończeniu nauki wstąpił do niższego seminarium. Dnia 17 lipca 1864 roku w katedrze Przemyskiej przyjął święcenia kapłańskie z rąk ordynariusza biskupa Antoniego Monastyrskiego.

Półtora roku pracował wikariuszem parafii św. Jana Chrzciciela w Samborze koło Lwowa. Od 1865 roku studiował w Rzymie, gdzie otrzymał doktorat z teologii. W 1868 roku niedługo pracował wikariuszem w parafii św. Katarzyny w Wojutyczach obwodu Lwowskiego, po czym został prefektem seminarium Przemyskiego. Z czasem stanął na czele dwu katedr tego seminarium. Wykładał teologię pastoralną i prawo kanoniczne. Dnia 19 marca 1877 roku został mianowany profesorem zwyczajnym historii Kościoła i prawa kanonicznego Uniwersytetu Jagillońskiego w Krakowie, gdzie przepracował 22 lata. W latach 1882-1883 wybierano go rektorem uniwersytetu. W latach 1891-1899 był zastępcą rady Nadzorczej Towarzystwa św. Wincentego a Paulo, które otwierało biblioteki dla ubogich, wydawało bezpłatne książki. W 1891 roku założył bractwo Najświętszej Maryi Panny, które opiekowało się sierotami i ubogimi. W 1894 roku założył zgromadzenie Sióstr Służebnic Najświętszego Serca Jezusowego.