Кардинал Франческо Коласуонно народився 2 січня 1925 року в Грумо-Аппула (Італія). Висвячений на священника 28 вересня 1947 року у Барі.

Викладав у місцевих єпархіальній семінарії та ліцеї. 1958 року почав працювати на дипломатичній службі Святого Престолу. З 1961 року - тайний камергер Папського Двору. До 1962 года працював у Державному секретаріаті Ватикану, а з 1962 року служив в Апостольській нунціатурі в США на посаді секретаря. У 1968 - 1972 роках був секретарем Нунціатури в Індії, а в 1972 - 1974 роках - надзвичайним представником на Тайвані.

Призначений 6 грудня 1974 року титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку. 9 лютого 1975 року рукоположений в архіпастирі. Із 7 березня 1981 року - Апостольський пронунцій в Зімбабве, з 8 січня 1985 року - Апостольський пронунцій в Югославії, від 9 квітня 1986 року - Апостольський нунцій у Польші.

Arcybiskup Claudio Gugerotti urodził się 7 października 1955 roku w Weronie (Włochy), 29 maja 1982 roku przyjął święcenia kapłańskie z rąk biskupa Guseppe Amari.

Inkardowany do diecezji Werony. Здобув ступінь доктора наук зі східних мов та літератури (Університет Cà Foscari у Венеції), зі студій Східних Церков (Папський Східний Інститут, Рим), а також наукову ступінь магістра зі Святої Літургії (Інститут Святої Юстини, філія Папської Академії св. Ансельма). Wykładał patrologię, liturgikę i teologię wschodnią w Instytucie Teologicznym oraz Instytucie Ekumenicznych Studiów w Weronie. Po przeniesieniu się do Rzymu wykładał patrologię, język i litereturę ormiańską w Papieskim Instytucie Wschodnim. W 1985 roku rozpoczął pracę w Kongregacji ds. Kościołów Wschodnich jako sekretarz Prefekta Kongregacji kardynała Achille Silvestrini, a od 17 grudnia 1997 roku - jako Podsekretarz Kongregacji.

Кардинал Мар'ян Яворський народився 21 серпня 1926 року у Львові, на теренах парафії св. Антонія. 1945 року вступив після закінчення школи у Львівську Вищу Духовну семінарію та був переселений у Польщу, в Кальварію Зебжидовську біля Кракова. 25 червня 1950 року висвячений на священника у Кальварії Зебжидовській Львівським архієпископом Євгенієм Базяком.

Призначений вікарієм парафії Башня (Любачів). У 1952 році захистив докторат з богослов'я в Ягеллонському Університеті (Краків). Був вікарієм парафії Поронін. У 1954 році - докторат з філософії в Люблінському Католицькому Університеті. У 1965-1966рр. габілітація з філософії релігії у Варшавській Богословській Академії. У 1970-1984 роках - секретар Наукової Ради Єпископату Польщі. З 1974 року дійсний канонік Архікатедрального капітулу у Любачеві, а з 1976 року - почесний прелат Його Святості Павла IV. У 1974-1982 роках був деканом Папського Богословського Відділення у Кракові, а в 1982-1988рр. - ректором Папської Богословської Академії у Кракові.

Кардинал Ян Пузина народився 13 вересня 1842 року у Гвіздці (парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, нині - св. Антонія ) на Івано-Франківщині у заможній галицькій знатній родині Пузин, яка походить від давньоукраїнських (руських) князів. Спочатку навчався у школах Станіславова (Івано-Франківська) та Львова, а потім - на правничих факультетах університетів Львова і Праги. Після отримання 1868 року ступеня доктора права працював у судочинстві Галичини, проте 1876 року несподівано для рідних та знайомих вступив до Перемишльської духовної семінарії. І через два роки, 8 грудня 1878 року був висвячений на священника у Перемишлі місцевим ординарієм єпископом Мацеєм Хіршлером.

У 1879-1880 роках працював вікарієм на теренах дієцезії в парафії Святого Духа у Переворську, а, повернувшись у Перемишль, 1880 року став каноніком катедрального капітулу.