Архієпископ Константій Зелінський народився на початку 1646 (чи наприкінці 1645?) року в шляхетській родині гербу Свинка в селі Ростково нинішнього Мазовецького воєводства Польщі та був охрещений 11 січня 1646 року в парафіяльному костелі розташованого неподалік міста Пшасниш. Спочатку навчався у родинному маєтку. Вищу освіту здобував у Кракові, потім - в Інгольштадському університеті в Баварії (Німеччина), Парижі та останні два роки в Римському університет ла Сап'єнца, де 13 січня 1671 року отримав докторський ступінь церковного та цивільного права (в джерелах інколи помилково вказують теологію). Цього ж року і також у Римі був рукоположений в священники.

4 травня 1672 року призначений каноніком у Плоцьку, а пізніше - препозитом-прелатом Влоцлавського катедрального капітулу, а також каноніком Митрополичого капітулу у Гнєзні (1 грудня 1689р.). З кінця 1680 року адміністрував в якості капітульного вікарія спочатку Влоцлавську, а потім також і Плоцьку дієцезію.

Архіпископ Войтех Корицинський народився, ймовірно, 1610 року у шляхетській родині гербу Топор у Мєхові у південно-східній Польщі. Дитинство провів у містечку Жарків. Спочатку навчався в домашніх умовах, потім - в Краківській академії, та вже у молодому віці обрав духовну кар'єру. Відомо, що 1634 року студіював в Падуї (Італія), проте відсутня інформація щодо здобуття наукового ступеня. Ймовірно, що священничі свячення отримав у другій половині 30-х років після повернення в Польщу.

У 1637 році став настоятелем рідної парафії в Жарках та Рушчі (біля Кракова) і жарецьким препозитом, апостольським протонотаріусом та луковецьим каноніком, прелатом і секретарем короля Яна Казимира, а 13 листопада цього ж року - каноніком Краківського капітулу. Є також інформація щодо його членства в Луцькому катедральному капітулі. Відомо, що 1649 року перебував у Римі. 1654 року крол зробив його регентом Великої коронної канцелярії, а через чотири роки - Великим коронним секретарем. 1655 року став мєховським генеральним препозитом.

Архієпископ Константій Ліпський народився приблизно 1622 року в родинному селі Ліпе Равського воєводства на півдні Мазовії (Польща) в шляхетській родині гербу Лада, яка дала Церкві кількох архіпастирів. Спочатку навчався в єзуїтській колегії в Раві-Мазовецькій, а потім - в Краківській академії. Після її закінчення обрав духовний шлях та продовжив студіювати в Грацькому університеті (Австрія), а також в Перуджі та Римі (Італія), вивчаючи теологію та канонічне право. Ще до рукоположення в священники 23 жовтня 1640 року завдяки своєму родичу примасу Польщі Яну Ліпському став каноніком Гнєзненського митрополичого капітулу, а потім кшеменецьким препозитом. Закордонне навчання завершив, не здобувши наукових ступенів, а, повернувшись до Польщі, був влаштований іншим своїм родичем в королівську канцелярію. За поданням монарха 1645 року став каноніком колегіатського капітулу в Сандомирі, а пізніше - каноніком колегіати у Велюні. І лише 1648 року отримав священичі свячення.

Зарекомендував себе енергійним, сумлінним та знаючим працівником як в церковному служінні, так і в суспільно-політичній царині. Зокрема, кілька разів був головою Коронного Трибуналу, неодноразово брав участь у сеймах, а також двічі ставав адміністратором Гнєзненської архідієцезії.

Єпископ Стефан Рупневський народився 1671 року в Бідзінах на Сандомирщині (Польща) в шляхетській родині гербу Шренява, що сповідувала кальвінізм. Після смерті батька його виховував родич Стефан Бідзінський, який навернув його до католицизму та післав на навчання до єзуїтської колегії (ймовірно, у Сандомирі). 24 травня 1695 року прийняв нижче свячення. Цього ж року поступив до Краківської академії, де 30 вересня 1697 року здобув науковий ступінь доктора теології (трохи раніше, 8 вересня був висвячений на диякона). У Кракові 2 лютого 1698 року отримав рукоположення в священники з рук іншого свого родича - єпископа Станіслава Шембека.

2 липня 1698 року став архідияконом колегіатського капітулу у Варшаві, 16 травня наступного року - каноніком Краківської катедри, 1703 року - настоятелем парафії у рідних Бідзінах та Госьліцях. У 1711 році отримав посаду судді в Краківській дієцезії та схолатуру у Станіславівській (Івано-Франківській) колегіаті, де 1713 року став прелатом-деканом.

Архієпископ Ян Тарновський народився у шляхетській родині гербу Роліч на теренах Польщі у 1585 чи навіть 1584 році, як це подається у джерелах (ця дата викликає сумнів і може бути на десять років старшою, оскільки відома дата смерті та вік на момент смерті - близько 75 років, а не 84). Після початкового навчання студіював військову справу у Нідерландах, а потім навчався на духовному поприщі в Німеччині, Бельгії та Італії, де 1643 року став доктором канонічного та світського права. Відомо також, що перед прийняттям священичих свячень, які відбулись, швидше за все, у Польщі, служив в армії.

У цей час отримав канонікат у Перемишльській катедрі та Варшавській колегіаті, а також у Краківській катедрі на Вавелі (1632р.), окрім того був призначений абатом у Тшемешно. Новий король Владислав IV Ваза зробив його своїм секретарем. 1639 року обрали архідияконом-прелатом Краківського капітулу. Був духовним депутатом Головного коронного трибуналу у 1632 i 1653 роках.