Єпископ Ян Підгороденський народився у шляхетській родині чернігівського кастеляна восени 1741 року на Волині та був охрещений 16 жовтня в парафіяльному костелі св. Йоахима i св. Анни у Володимирі-Волинському. Його призначили до духовного служіння, то ж 1758 року у Луцьку прийняв нижче свячення. Від 1759 року навчався у Замойській академії, де пізніше працював викладачем. 1762 року став кустошем Луцького катедрального капітулу і тоді ж виїхав на студії до Риму, які завершив докторським ступенем в царині філософії та канонічного і цивільного права. Там же 17 березня 1764 року отримав дияконське рукоположення, а 14 вересня цього ж року був висвячений на священника.

Служив архідияконом (1766р.), деканом (1797р.) та препозитом (1803р.) Луцького катедрального капітулу, а також збаразьким, острівецьким, порицьким та звягельським настоятелем. В консисторії виконував функції спочатку заступника судді (1769р.), а від 1774 року - вікарія та генерального офіціала (суміщав церковні та світські функції). У 1791 році став генеральним вікарієм Луцької дієцезії.

Єпископ Йоахим Пшебендовський народився наприкінці травня - на початку червня 1675 року у шляхетській родині, що походила з Прусії та сповідувала кальвінізм, в Янішеві на півночі Польщі поблизу Гданська та був охрещения 5 червня. Після переходу в католицизм (під впливом одного із родичів) навчався в єзуїтській колегії в Старих Шкотах під Гданськом, а потім студіював за кордоном (зокрема, 1702 року - в Парижі). Повернувшись до Польщі, вступив до Духовної семінарії місіонерів-лазаристів у Хелмні та вже 1706 року, ще до духовних свячень став вісьлицьким кустошем. 18 вересня 1707 року прийняв нижче свячення, 25 травня 1709 року був рукоположений в диякони, а 21 січня 1710 року став пресвітером.

Скоро після рукоположення в священники став почесним каноніком Влоцлавської катедри та настоятелем в Пйотравіні (поблизу Любліна), а в травні 1713 року - каноніком катедри в Кракові на Вавелі. Відомо також, що, принаймні, 1714 року був на студіях у Римі.

Кардинал Ян Пузина народився 13 вересня 1842 року у Гвіздці (парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, нині - св. Антонія ) на Івано-Франківщині у заможній галицькій знатній родині Пузин, яка походить від давньоукраїнських (руських) князів. Спочатку навчався у школах Станіславова (Івано-Франківська) та Львова, а потім - на правничих факультетах університетів Львова і Праги. Після отримання 1868 року ступеня доктора права працював у судочинстві Галичини, проте 1876 року несподівано для рідних та знайомих вступив до Перемишльської духовної семінарії. І через два роки, 8 грудня 1878 року був висвячений на священника у Перемишлі місцевим ординарієм єпископом Мацеєм Хіршлером.

У 1879-1880 роках працював вікарієм на теренах дієцезії в парафії Святого Духа у Переворську, а, повернувшись у Перемишль, 1880 року став каноніком катедрального капітулу.

295053 Сімферополь,
вул. Лебедева, 55,
+380 (67) 684-28-12

Єпископ Яцек Пиль народився 17 серпня 1962 року у селі Гарволін (Польща). 1977 року після закінчення неповної середньої школи вступив до Нижчої Духовної семінарії місіонерів-облатів у селі Маковіце (поблизу міста Іновроцлав). У 1981 році розпочав новіціат при санктуарії Святого Хреста. У 1982-1988 роках після перших чернечих обітниць навчався у Вищій Духовній семінарії згромадження місіонерів-облатів в Обрі неподалік Вольштина. 20 червня 1988 року висвячений на священника Познаньським архієпископом Єжи Стробою.

Був помічником настоятеля новіціїв при санктуарії Святого Хреста. У 1989 році на запрошення тодішнього настоятеля парафії св. Анни у Барі на Вінничині о. Броніслава Бернацького (нині - єпископа) прибув в Україну та допомагав у душпастирстві спочатку у Барі, а з 1991 року працював вікарієм парафії св. Олексія у Жмеринці (та св. Адальберта у Мовчанах) Вінницької області. 1991 року як настоятель парафії розпочав відбудову знищеного костелу св. Йосифа у Гнівані на Вінничині, обслуговуючи також парафію Божого Милосердя у Сутисках. З 1994 року працював також настоятелем парафії св. Михаїла Архангела у Тиврові. У 1997-2006 роках був настоятелем новоствореної делегатури (управління) згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні, а в 2006-2012 роках - настоятелем північного дистрикту делегатури OMI. При цьому почергово обслуговував парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кривому Розі, св. Мартина у Євпаторії, Воздвиження Хреста Господнього у Полтаві, св. Архангела Михаїла, св. Йосифа у Кременчуці, св. Апп. Петра і Павла у Ніжині, Зіслання Святого Духа у Чернігові. У 2012 році працював настоятелем монастиря та парафії св. Михаїла Архангела у Тиврові.

Єпископ Стефан Рупневський народився 1671 року в Бідзінах на Сандомирщині (Польща) в шляхетській родині гербу Шренява, що сповідувала кальвінізм. Після смерті батька його виховував родич Стефан Бідзінський, який навернув його до католицизму та післав на навчання до єзуїтської колегії (ймовірно, у Сандомирі). 24 травня 1695 року прийняв нижче свячення. Цього ж року поступив до Краківської академії, де 30 вересня 1697 року здобув науковий ступінь доктора теології (трохи раніше, 8 вересня був висвячений на диякона). У Кракові 2 лютого 1698 року отримав рукоположення в священники з рук іншого свого родича - єпископа Станіслава Шембека.

2 липня 1698 року став архідияконом колегіатського капітулу у Варшаві, 16 травня наступного року - каноніком Краківської катедри, 1703 року - настоятелем парафії у рідних Бідзінах та Госьліцях. У 1711 році отримав посаду судді в Краківській дієцезії та схолатуру у Станіславівській (Івано-Франківській) колегіаті, де 1713 року став прелатом-деканом.

Архієпископ Вацлав Сераковський народився 1700 (у деяких джерелах - 1699) року у Рабі Краківського воєводства в Польщі у родині Яна і Маріанни Рушковської. Навчався спочатку вдома, потім у Кракові у Новодворських школах, а згодом - і в Краківському університеті. Обравши духовний шлях, з 1716 року отримував священницьку формацію у Духовній семінарії у Ловічі, після чого продовжив навчання у Римі. Після повернення в 1725 році у Польщу 29 грудня став каноніком катедрального капітулу у Кракові на Вавелі, а священничі свячення отримав 30 червня 1726 року з рук Краківського ординарія К. Шанявського.

Працював аудитором Єпископського суду. 2 травня 1730р. був інстальований прелатом-схоластиком у Сандомирі, займаючи у той же час посади препозита колегіатського капітулу в Кельцах та настоятеля в Кіях і Маркушовій. А 29 березня 1732 року був призначений коронним кустошем. Взяв активну участь у політичних подіях, пов'язаних із боротьбою за польську корону короля-вигнаннця Станіслава Лещинського та майбутнього короля Августа ІІІ. 1 березня 1735 року отримав гідність ярославського препозита.

69035 Запоріжжя,
вул. Заводська, 21а,
+380 (61) 121-33-33,
f.b.: jan.sobilo

Єпископ Ян Собіло народився 31 травня 1962 року в Ніско на теренах Сандомирській дієцезії (Польща). Вчився в Вищій Духовній семінарії Люблінської дієцезії і на Теологічному Відділенні Католицького Університету Любліна в роках 1981-1986, в 1986 році отримав ступінь магістра теології КУЛ. Священицьке рукоположення прийняв в Любліні 13 грудня 1986 року з рук єпископа Болеслава Пиляка.

Працював вікарієм парафії Стружа біля Краснюка у 1986-1990рр., пізніше вікарієм парафії Святого Хреста в Замості в 1990-1991 роках. 1991 року розпочав душпастирську працю в Україні, в Кам’янець-Подільській дієцезії. Був настоятелем парафії Пресвятого Серця Господа Ісуса у Маниківцях на Хмельниччині у 1991-1993 роках. 25 березня 1992 року інкардинований до нової дієцезії Замосць-Любачів. Від 30 серпня 1993 року працював настоятелем у Запоріжжі, розпочав створення парафії і деканату, побудував парафіяльний дім, нинішній співкафедральний храм Бога Отця Милосердного. Служив єпископським вікарієм на теренах Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей у 1999-2002 роках. Від 2002 року є генеральним вікарієм Харківсько-Запорізької дієцезії. Почесний канонік Співкафедрального Капітулу в Любачеві з 2007 року. Почесний Капелан Його Святості Бенедикта XVI (14.04.2008р.). 4 травня 2010 призначений греміальним каноніком Харківського кафедрального капітулу.