Архієпископ Франциск Піштек народився 6 квітня 1786 року у містечку Přeštice біля Праги (Чехія). Навчався у Празі спочатку в гімназії, а потім - в університеті, де отримав філософсько-теологічну освіту. У 1805 році висвячений на диякона 7 серпня, а на священника - 21 серпня.

Продовжив навчання в університеті з метою отримати докторат з теології. Працював два роки вікарієм в парафії у Смольнику та шість років до 1816 року адміністратором парафій у Вбрно і Панеске Тунєц. Був місцевим деканом. У 1817 році перейшов із Празької дієцезії настоятелем в парафію в Дляжкововичах Літомежицької дієцезії, а в 1818-1823 роках був настоятелем парафії у рідному Přeštice Будзейовицької дієцезії, де також виконував обов'язки декана. 30 жовтня 1823 року став каноніком Празького капітулу.

Єпископ Михайло Пивницький народився, ймовірно, на початку осені в греко-католицькій родині та був охрещений 29 вересня 1771 року в містечку Несухоїжі (нині - село Воля Ковельського району Волинської області). Навчався в середній школі у Володимирі(-Волинському), після чого вступив до греко-католицької семінарії у Вільнюсі, водночас студіюючи у Вільнюському університеті. 17 та 18 листопада 1795 року отримав дияконські та священничі свячення з рук Володимир(-Волинського) та Брестського греко-католицького єпископа-коад'ютора Арсенія Гловневського, василіанина.

Відтоді за побажанням єпископа А. Гловневського працював у Володимирі(-Волинському) викладачем теології греко-католицької Духовної семінарії та проповідником в греко-католицькій катедрі. 1797 року під впливом єпископа-коад'ютора Київського Каспера Цецішовського перейшов в латинський обряд. Вже у листопаді-грудні став почесним каноніком катедрального капітулу в Києві та секретарем і керівником єпископської канцелярії у Житомирі, від 1798 року - настоятелем парафії свв. Анни і Станіслава єп. мч. у Мацеєві (нині - Луків) на Волині, від 1799 року - дійсним каноніком капітулу у Житомирі, із 1803 року - кустошем Олицької колегіати на Волині, а з 1807 року - дійсним каноніком у Луцьку. У 1810 році призначений настоятелем парафії Воздвиження Святого Хреста у Ратному (на Рівненщині), а 1814 року - прелатом-схоластиком капітулу у Луцьку. У 1815 році, захистивши дисертацію у Вільнюсі, отримав ступінь доктора богослов’я і канонічного права, а наступого року став віце-офіціалом луцької консисторії і архідияконом луцького капітулу.

Єпископ Ян Підгороденський народився у шляхетській родині чернігівського кастеляна восени 1741 року на Волині та був охрещений 16 жовтня в парафіяльному костелі св. Йоахима i св. Анни у Володимирі-Волинському. Його призначили до духовного служіння, то ж 1758 року у Луцьку прийняв нижче свячення. Від 1759 року навчався у Замойській академії, де пізніше працював викладачем. 1762 року став кустошем Луцького катедрального капітулу і тоді ж виїхав на студії до Риму, які завершив докторським ступенем в царині філософії та канонічного і цивільного права. Там же 17 березня 1764 року отримав дияконське рукоположення, а 14 вересня цього ж року був висвячений на священника.

Служив архідияконом (1766р.), деканом (1797р.) та препозитом (1803р.) Луцького катедрального капітулу, а також збаразьким, острівецьким, порицьким та звягельським настоятелем. В консисторії виконував функції спочатку заступника судді (1769р.), а від 1774 року - вікарія та генерального офіціала (суміщав церковні та світські функції). У 1791 році став генеральним вікарієм Луцької дієцезії.

Єпископ Ян Пурвінський народився 19 листопада 1934 року у Долні Ілікштанського повіту (Латвія). 1 вересня 1956 року поступив до Ризької Вищої Духовної семінарії. 1960 року висвячений на диякона, а 13 квітня 1961 року рукоположений на священника у Ризі єпископом Петрасом Мієжалісом.

З 8 червня 1961 року працював вікарієм парафії у Даугавпілс, з 21 квітня 1977 року - адміністратором парафії в Балбінаве і віце-адміністратором парафії у Краслві. За згодою кардинала Юліана Вайводса 2 серпня 1977 року був призначений вікарієм Житомирського собору св. Софії, а 25 липня цього ж року - вікарієм єпископа України і Молдови. 1983 року отримав почесне звання капелана Папи Римського.

Кардинал Ян Пузина народився 13 вересня 1842 року у Гвіздці (парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, нині - св. Антонія ) на Івано-Франківщині у заможній галицькій знатній родині Пузин, яка походить від давньоукраїнських (руських) князів. Спочатку навчався у школах Станіславова (Івано-Франківська) та Львова, а потім - на правничих факультетах університетів Львова і Праги. Після отримання 1868 року ступеня доктора права працював у судочинстві Галичини, проте 1876 року несподівано для рідних та знайомих вступив до Перемишльської духовної семінарії. І через два роки, 8 грудня 1878 року був висвячений на священника у Перемишлі місцевим ординарієм єпископом Мацеєм Хіршлером.

У 1879-1880 роках працював вікарієм на теренах дієцезії в парафії Святого Духа у Переворську, а, повернувшись у Перемишль, 1880 року став каноніком катедрального капітулу.

295053 Сімферополь,
вул. Лебедева, 55,
+380 (67) 684-28-12

Єпископ Яцек Пиль народився 17 серпня 1962 року у селі Гарволін (Польща). 1977 року після закінчення неповної середньої школи вступив до Нижчої Духовної семінарії місіонерів-облатів у селі Маковіце (поблизу міста Іновроцлав). У 1981 році розпочав новіціат при санктуарії Святого Хреста. У 1982-1988 роках після перших чернечих обітниць навчався у Вищій Духовній семінарії згромадження місіонерів-облатів в Обрі неподалік Вольштина. 20 червня 1988 року висвячений на священника Познаньським архієпископом Єжи Стробою.

Був помічником настоятеля новіціїв при санктуарії Святого Хреста. У 1989 році на запрошення тодішнього настоятеля парафії св. Анни у Барі на Вінничині о. Броніслава Бернацького (нині - єпископа) прибув в Україну та допомагав у душпастирстві спочатку у Барі, а з 1991 року працював вікарієм парафії св. Олексія у Жмеринці (та св. Адальберта у Мовчанах) Вінницької області. 1991 року як настоятель парафії розпочав відбудову знищеного костелу св. Йосифа у Гнівані на Вінничині, обслуговуючи також парафію Божого Милосердя у Сутисках. З 1994 року працював також настоятелем парафії св. Михаїла Архангела у Тиврові. У 1997-2006 роках був настоятелем новоствореної делегатури (управління) згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні, а в 2006-2012 роках - настоятелем північного дистрикту делегатури OMI. При цьому почергово обслуговував парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кривому Розі, св. Мартина у Євпаторії, Воздвиження Хреста Господнього у Полтаві, св. Архангела Михаїла, св. Йосифа у Кременчуці, св. Апп. Петра і Павла у Ніжині, Зіслання Святого Духа у Чернігові. У 2012 році працював настоятелем монастиря та парафії св. Михаїла Архангела у Тиврові.

T_OSHZ

Архієпископ Едвард Ропп народився 2 грудня 1851 року в Ліксне поблизу Дінабурга (Латвія) в знатній дворянській родині. Отримав домашню освіту. 1866 року закінчив Фрейбургський ліцей в Німеччині, навчався у Ризькій католицькій гімназії. У 1875 році закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. У 1875-1879 служив в окружному суді, Сенаті, Міністерстві державного майна. У 1886 році закінчив Каунаську католицьку Духовну семінарію (Литва). 2 серпня 1886 року рукоположений в священники в Каунасі єпископом Л. Паллулоном.

З 1890 року вивчав теологію у Фрейбургському та Інсбрукськом університетах. Після повернення в Росію був призначений в Лієпая (Латвія), де збудував костел, який став архітектурною окрасою міста. У 1892-1993 роках виконував обов'язки декана Курляндії.