Архієпископ Євгеній Базяк народився 8 березня 1890 року в Тернополі в родині судового урядника. У 1897-1903 роках навчався в тернопільській народній школі імені Конарського, потім - у Тернопільській гімназії. 1908 року вступив до Львівської Вищої Духовної семінарії і одночасно на Теологічний факультет Львівського університету. 14 липня 1912 року висвячений на священника в костелі cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах на Львівщині єпископом Владиславом Бандурським.

Призначений вікарієм парафіяльного костелу св. Лаврентія у Жовкві. 1917 року мобілізований до австрійського війська, де служив капеланом. У 1914-1919 роках був також вікарієм у тернопольському парафіяльному костелі Матері Божої Неустанної Допомоги, знищеному після ІІсв. війни радянською владою. 1921 року у Львівському університеті захистив докторську дисертацію з теології. У 1925 році отримав статус апостольського протонотарія і почесного каноніка Львівської митрополичої капітули. З 1919 року був префектом, з 1924 року - віце-ректором, а в 1933-1939 роках - ректором Львівської Вищої Духовної семінарії. У 1931-1934 роках працював настоятелем парафіяльного костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Івано-Франківську (тоді - Станіславові).

Єпископ Каспер Боровський народився 6 січня 1802 року в Поліновщизні Вітебської губернії Російської імперії. Навчався у домініканських школах в Друї та Забялах, у єзуїтській школі в Ужвалді, а після ліквідації її царською владою до 1824 року - у школі місіонерів-лазаристів в Ілкушті Курляндської губернії. Навчався також у 1824-1827 роках у Вищому учбовому закладі піярів у Плоцьку, після чого у віці 25 років вступив до Головної Духовної семінарії у Вільнюсі, яку закінчив 1831 року. 4 квітня 1831 року у Вільнюській катедрі отримав священничі свячення з рук єпископа-помічника Вільнюського Андрія Клагевича.

Спочатку служив вікарієм в парафії Жежиця, а від 19 грудня 1832 року - настоятелем парафії св. Йосифа в Йосифсталі (нині - Йосипівка Одеської області). З 1835 року почав працювати викладачем у новоутвореній Вільнюській Духовній академії, яку 1842 року перенесли до Санкт-Петербурга. У 1845 році посів становище духовного отця академії, а 1846 року був піднесений до гідності греміального каноніка Могильовського митрополичого капітулу.

Єпископ Ігнатій Дубовський народився 30 березня (12 квітня за старим стилем) 1874 року у Вільнюсі, навчався у вільнюській та санкт-петербургській школах. 1894 року поступив до Житомирської Духовної семінарії. Висвячений на священника 25 березня 1899 року єпископом Болеславом Клопотовським.

Працював в парафіях у Шпанові, Ходоркові, Корці та Києві. У 1901-1904 роках навчався у Римі, отримав докторат з канонічного права. Повернувшись з Риму, був призначений спочатку адміністраторем (1904р.), а потім і настоятелем (1905р.) парафії у Корці (у 1908-1909рр. протягом дев'яти місяців був особистим секретарем митрополита Могильовського Аполінарія Внуковського у Санкт-Петербурзі). З 1910 року працював настоятелем кафедральної парафії св. Софії у Житомирі.

Архієпископ Антоніо Франко народився 24 березня 1937 року у Пульянелло провінції Беневенто в Італії. 10 липня 1960 року висвячений на священника.

З 1972 року був співробітником Апостольських нунціатур у Болівії, Ірані, Франції. У 1982-1988 роках працював у місії постійного спостерігача Ватикану при ООН. З 1988 по 1992 рік - співробітник департаменту зі зв'язків із державами Державного секретаріату Ватикану. Є доктором богослов'я та канонічного права.

Призначений 28 березня 1992 року архієпископом Галльським та Апостольським нунцієм в Україні. 26 квітня цього ж року отримав єпископське свячення з рук Святішого Отця Йоана Павла ІІ (співконсекратори - кардинал Францішек Махарський та кардинал Анжело Содано). 19 серпня 1992 року вручив Вірчі Грамоти Президенту України. 14 серпня 1993 року був призначений першим Апостольским адміністратором новоутвореної Апостольської адміністрації Закарпаття. Цю посаду займав до 7 жовтня 1997 року. 10 червня 1995 року в Кам’янець-Подільській катедрі свв. Апп. Петра і Павла рукоположив в єпископи о. Станіслава Падевського OFM Cap, а 28 червня 1998 року у тому ж храмі був співконсекратором єпископа Леона Дубравського OFM. Апостольським нунцієм в Україні працював до 30 травня 1999 року.

T_OSHZ

Єпископ Олександр Фрізон народився 5 травня 1875 року в парафії св. Архангела Михаїла у Бадені (нині Кучурган Роздільнянського району на Одещині) в сім'ї нащадків німецьких колоністів, які приїхали із Ельзаса у другій половині XVIII століття. Отримав освіту у Саратівській Духовній семінарії та Німецькій колегії ('Германікум') при Григоріанському університеті в Римі, завершивши її отриманням диплому доктора філософії і богослов'я. Рукоположений в священники 22 лютого 1902 року єпископом Едвардом Роппом (ймовірно, у Саратові).

Служив вікарієм у Саратівському кафедральному соборі, з 1902 року - настоятелем храму Успіння Пресвятої Діви Марії в Керчі в Криму. З 1905 року був капеланом і секретарем єпископа Йосифа Кесслера, канцлером Курії у Саратові, а також викладачем церковної історії і латинської мови у Саратівській семінарії. У 1910 році став ректором цієї семінарії та залишився ним після її переведення 1917 року в Одесу. З 1919 року служив настоятелем костелу Успіння Пресвятої Діви Марії в Сімферополі (у 1915-1925рр. також парохом у Керчі), був деканом Сімферопольского деканату. У 1923р. протягом шести месяців перебував в ув'язненні, 1925 року його судили.

Єпископ Станіслав Гозій народився, ймовірно, у листопаді (принаймні, був охрещений 25 листопада) 1674 року у селі Вапник (Kalkstein) північно-східної Польщі у відомій родині німецького походження, яка, зокрема, у XVI столітті дала Церкві видатного кардинала Станіслава Гозія. Спочатку навчався у єзуїтських колегіях у Браневі, яку колись заснував його знаменитий родич, та у Решелі, потім - у Краківській академії, а завершив студії протягом 1694-1698 років у Римі. Ще під час навчання 1697 року став каноніком Влоцлавського катедрального капітулу, хоча дияконські свячення отримав лише 23 лютого 1698 року, а священницькі - 15 березня.

Після повернення до Польщі єпископ-ординарій Холмський Теодор Потоцький 1699 року призначив його канцлером, 1700 року отримав посаду настоятеля у Міленцені, а 1702 року - каноніка катедрального капітулу у Хеммжі. У червні 1709 року увійшов да складу Краківського катедрального капітулу, що посприяло його подальшій церковній кар'єрі, тим більше, що 1713 року у Краківському університеті захистив докторат.

Кардинал Мар'ян Яворський народився 21 серпня 1926 року у Львові, на теренах парафії св. Антонія. 1945 року вступив після закінчення школи у Львівську Вищу Духовну семінарію та був переселений у Польщу, в Кальварію Зебжидовську біля Кракова. 25 червня 1950 року висвячений на священника у Кальварії Зебжидовській Львівським архієпископом Євгенієм Базяком.

Призначений вікарієм парафії Башня (Любачів). У 1952 році захистив докторат з богослов'я в Ягеллонському Університеті (Краків). Був вікарієм парафії Поронін. У 1954 році - докторат з філософії в Люблінському Католицькому Університеті. У 1965-1966рр. габілітація з філософії релігії у Варшавській Богословській Академії. У 1970-1984 роках - секретар Наукової Ради Єпископату Польщі. З 1974 року дійсний канонік Архікатедрального капітулу у Любачеві, а з 1976 року - почесний прелат Його Святості Павла IV. У 1974-1982 роках був деканом Папського Богословського Відділення у Кракові, а в 1982-1988рр. - ректором Папської Богословської Академії у Кракові.