Архієпископ Вацлав Сераковський народився 1700 (у деяких джерелах - 1699) року у Рабі Краківського воєводства в Польщі у родині Яна і Маріанни Рушковської. Навчався спочатку вдома, потім у Кракові у Новодворських школах, а згодом - і в Краківському університеті. Обравши духовний шлях, з 1716 року отримував священницьку формацію у Духовній семінарії у Ловічі, після чого продовжив навчання у Римі. Після повернення в 1725 році у Польщу 29 грудня став каноніком катедрального капітулу у Кракові на Вавелі, а священничі свячення отримав 30 червня 1726 року з рук Краківського ординарія К. Шанявського.

Працював аудитором Єпископського суду. 2 травня 1730р. був інстальований прелатом-схоластиком у Сандомирі, займаючи у той же час посади препозита колегіатського капітулу в Кельцах та настоятеля в Кіях і Маркушовій. А 29 березня 1732 року був призначений коронним кустошем. Взяв активну участь у політичних подіях, пов'язаних із боротьбою за польську корону короля-вигнаннця Станіслава Лещинського та майбутнього короля Августа ІІІ. 1 березня 1735 року отримав гідність ярославського препозита.

43016 Луцьк,
вул. Кафедральна, 17,
+380 (332) 72-15-32

Єпископ Віталій Скомаровський народився 30 грудня 1963 року у Бердичеві Житомирської області. У 1985-1990 роках після закінчення медичного училища навчався у Ризькій Вищій Духовній семінарії у Литві. 27 травня 1990 року висвячений на священника у Ризі.

У 1990-1991 роках служив вікарієм в парафії cв. Варвари у Бердичеві, а в 1991-1992рр. - секретарем єпископа та вікарієм у Житомирі. в 1992-1995 роках працював настоятелем парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Сумах. У 1995-2000 роках був канцлером Курії у Житомирі та з 1998 року парохом Житомирського кафедрального собору св. Софії. У 2000-2002 роках служив віце-ректором Вищої Духовної семінарії Пресвятого Серця Ісуса у Ворзелі на Київщині, а з 2002 року по 2011 рік - її ректором.

69035 Запоріжжя,
вул. Заводська, 21а,
+380 (61) 121-33-33

Єпископ Ян Собіло народився 31 травня 1962 року в Ніско на теренах Сандомирській дієцезії (Польща). Вчився в Вищій Духовній семінарії Люблінської дієцезії і на Теологічному Відділенні Католицького Університету Любліна в роках 1981-1986, в 1986 році отримав ступінь магістра теології КУЛ. Священицьке рукоположення прийняв в Любліні 13 грудня 1986 року з рук єпископа Болеслава Пиляка.

Працював вікарієм парафії Стружа біля Краснюка у 1986-1990рр., пізніше вікарієм парафії Святого Хреста в Замості в 1990-1991 роках. 1991 року розпочав душпастирську працю в Україні, в Кам’янець-Подільській дієцезії. Був настоятелем парафії Пресвятого Серця Господа Ісуса у Маниківцях на Хмельниччині у 1991-1993 роках. 25 березня 1992 року інкардинований до нової дієцезії Замосць-Любачів. Від 30 серпня 1993 року працював настоятелем у Запоріжжі, розпочав створення парафії і деканату, побудував парафіяльний дім, нинішній співкафедральний храм Бога Отця Милосердного. Служив єпископським вікарієм на теренах Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей у 1999-2002 роках. Від 2002 року є генеральним вікарієм Харківсько-Запорізької дієцезії. Почесний канонік Співкафедрального Капітулу в Любачеві з 2007 року. Почесний Капелан Його Святості Бенедикта XVI (14.04.2008р.). 4 травня 2010 призначений греміальним каноніком Харківського кафедрального капітулу.

Архієпископ Яків Стрепа народився приблизно 1340 року на теренах Краківської дієцезії у шляхетній родині гербу Стрепа (втім, лише з 1619 року до його імені стали дописувати назву цього гербу). У 50-х роках у юнацькому віці вступив до ордену Братів Менших, отримав грунтовну теологічну освіту (навчався у Римі або Кракові). У 60-80-х роках вступив до товариства Братів-Паломників для Христа, служив у монастирі у Кракові, пізніше став його настоятелем. З 1375 по 1391 рік був генеральним вікарієм товариства Братів-Паломників для Христа. У 1385-1388 роках - настоятель монастиря Святого Хреста у Львові, до 1391 року був інквізиторем у справах віри.

Святіший Отець Боніфацій IX 27 червня 1391 року призначив о. Якова митрополитом Галицьким архієпископом. 28 січня 1392 року був консекрований у Тарнові єпископом Матеєм Яніном з Перемишля.

Архієпископ Ян Тарновський народився у шляхетській родині гербу Роліч на теренах Польщі у 1585 чи навіть 1584 році, як це подається у джерелах (ця дата викликає сумнів і може бути на десять років старшою, оскільки відома дата смерті та вік на момент смерті - близько 75 років, а не 84). Після початкового навчання студіював військову справу у Нідерландах, а потім навчався на духовному поприщі в Німеччині, Бельгії та Італії, де 1643 року став доктором канонічного та світського права. Відомо також, що перед прийняттям священичих свячень, які відбулись, швидше за все, у Польщі, служив в армії.

У цей час отримав канонікат у Перемишльській катедрі та Варшавській колегіаті, а також у Краківській катедрі на Вавелі (1632р.), окрім того був призначений абатом у Тшемешно. Новий король Владислав IV Ваза зробив його своїм секретарем. 1639 року обрали архідияконом-прелатом Краківського капітулу. Був духовним депутатом Головного коронного трибуналу у 1632 i 1653 роках.

Архієпископ Болеслав Твардовський народився 18 лютого 1864 року у Львові, у родині польської інтелігенції. Навчався у львівських початковій і середній школах. 1882 року поступив до Львівської Вищої Духовної духовної семінарії, розпочавши водночас навчання теології у Львівському університеті. 25 липня 1886 року висвячений на священника митрополитом Львівським архієпископом Северином Моравським у Львові.

Протягом двох років вивчав канонічне право у Папському Григоріанському університеті у Римі, де потоваришував із майбутнім архієпископом Йосифом Більчевським. У 1888 році отримав ступінь доктора канонічного права. Після повернення із закородону був призначний префектом Львівської семінарії, а через кілька років - канцлером Львівської курії. Після семи років канцлеровської послуги 1902 року став настоятелем парафії у Тернополі, де завдяки йому було споруджено величний костел Матері Божої Неустанної Допомоги. Працював тут до 1918 року.

43016 Луцьк,
Катедральна, 17,
+380 (33) 272-46-59

Єпископ Маркіян Трофим'як народився 16 квітня 1947 року в парафії св. Станіслава у Козовій Тернопільської області. У 1965-1969 роках начався на музичному факультеті Львівського педагогічного училища, яке закічив після військової служби (1966-1967 роки). 1969 року поступив до Вищої Духовної семінарії у Ризі. Висвячений у Ризі єпископом Юліаном Ваіводсом 8 грудня 1973 року на диякона, а 26 травня 1974 року - на священника.

У 1974-1991 роках працював настоятелем парафії св. Станіслава єп. мч. у Кременці на Тернопільщині, несучи водночас пастирське служіння в інших парафіях Волинської, Тернопільської, Рівненської та Хмельницької областей.

Єпископ Фелікс Турський народився в шляхетській родині гербу Рогаля 14 січня 1729 року в Чарноцині на теренах Гнєзненської архідієцезії (Польща), де і був охрещений 26 січня. Навчався в колегіях оо.-місіонерів в Ласку та Ловічі, в останньому 6 січня 1747 року прийняв нижче свячення (з рук єпископа-помічника Гнєзненського Кшиштофа Добінського). Пізніше продовжив студіювати в Римі, де 17 квітня 1754 року захистив докторат із церквовного та цивільного права. А ще до того 17 лютого цього ж року Тодійський єпископ-ординарій Gerolamo Formagliari (Італія) рукоположив його в пресвітори, уділивши також піддияконські та дияконські свячення 2 та 10 лютого відповідно.

Цього ж, 1754 року став каноніком Гнєзненського митрополичого капітулу, трохи пізніше - варшавської колегіати св. Йоана Хрестителя, а згодом отримав посаду варшавського офіціала (це окрім препозитури в Калішу та настоятельства в Яворові). Від 1759 року якийсь час був також препозитом Гнєзненського митрополичого капітулу. У 1763 році став головою Головного Коронного Трибуналу.

Архієпископ Антоній Фіалковський народився 13 червня 1797 року у Лепелі (нині - Вітебська область Білорусі). Після завершення навчання у школі і гімназії до 1820 року студіював у Полоцькій єзуїтській академії, де отримав ступені кандидата філософії і магістра права. 8 вересня 1820 року вступив до Вільнюської Духовної семінарії та Вільнюського університету, по закінченню якого 1824 року став магістром теології. 31 травня 1824 року отримав священничі свячення.

У 1825 році захитив дисертацію «De fatis autbenticae et exegeseos apocalypsis et de novi natura, fine, utilitate, robore, divisione in simplex et solemne et effectibus juridicis utriusque» і отримав ступінь доктора богослов'я і канонічного права. У 1825-1833 роках був професором Вільнюської Духовної семінарії (у 1825-1832 роках - Вільнюського університету). З 1832 року - канонік, а з 1843 року - прелат Вільнюського кафедрального капітулу. У 1834 році став професором Вільнюської Духовної академії, а в 1836-1842 роках був її ректором. З 1844 року - засідатель, а з 1848 года - член Римсько-католицької духовної колегії у Санкт-Петербурзі. У 1855-1856 роках після смерті архієпископа Ігнатія Головинського виконував обов'язки адміністратора (капітульного вікарія) Могильовської архідієцезії.

Архієпископ Антоніо Франко народився 24 березня 1937 року у Пульянелло провінції Беневенто в Італії. 10 липня 1960 року висвячений на священника.

З 1972 року був співробітником Апостольських нунціатур у Болівії, Ірані, Франції. У 1982-1988 роках працював у місії постійного спостерігача Ватикану при ООН. З 1988 по 1992 рік - співробітник департаменту зі зв'язків із державами Державного секретаріату Ватикану. Є доктором богослов'я та канонічного права.

Призначений 28 березня 1992 року архієпископом Галльським та Апостольським нунцієм в Україні. 26 квітня цього ж року отримав єпископське свячення з рук Святішого Отця Йоана Павла ІІ (співконсекратори - кардинал Францішек Махарський та кардинал Анжело Содано). 19 серпня 1992 року вручив Вірчі Грамоти Президенту України. 14 серпня 1993 року був призначений першим Апостольским адміністратором новоутвореної Апостольської адміністрації Закарпаття. Цю посаду займав до 7 жовтня 1997 року. 10 червня 1995 року в Кам’янець-Подільській катедрі свв. Апп. Петра і Павла рукоположив в єпископи о. Станіслава Падевського OFM Cap, а 28 червня 1998 року у тому ж храмі був співконсекратором єпископа Леона Дубравського OFM. Апостольським нунцієм в Україні працював до 30 травня 1999 року.