Єпископ Каспер Боровський народився 6 січня 1802 року в Поліновщизні Вітебської губернії Російської імперії. Навчався у домініканських школах в Друї та Забялах, у єзуїтській школі в Ужвалді, а після ліквідації її царською владою до 1824 року - у школі місіонерів-лазаристів в Ілкушті Курляндської губернії. Навчався також у 1824-1827 роках у Вищому учбовому закладі піярів у Плоцьку, після чого у віці 25 років вступив до Головної Духовної семінарії у Вільнюсі, яку закінчив 1831 року. 4 квітня 1831 року у Вільнюській катедрі отримав священничі свячення з рук єпископа-помічника Вільнюського Андрія Клагевича.

Спочатку служив вікарієм в парафії Жежиця, а від 19 грудня 1832 року - настоятелем парафії св. Йосифа в Йосифсталі (нині - Йосипівка Одеської області). З 1835 року почав працювати викладачем у новоутвореній Вільнюській Духовній академії, яку 1842 року перенесли до Санкт-Петербурга. У 1845 році посів становище духовного отця академії, а 1846 року був піднесений до гідності греміального каноніка Могильовського митрополичого капітулу.

61057 Харків, вул. Гоголя, 4,
+380 (57) 706-17-66,
79491 Львів-Брюховичі,
вул. Львівська, 62

Єпископ Мар’ян Бучек народився 14 березня 1953 року у Цєшанові (Східна Польща), поблизу нинішнього кордону (любачівська частина довоєнної Львівської архідієцезії). У 1973-1979 роках після закінчення школи та агротехнічного технікуму навчався у Перемишльській Вищій Духовній семінарії. 16 червня 1979 року висвячений на священника в Цєшанові Апостольським адміністратором Львівської архідієцезії в Любачеві єпископом Мар’яном Реховичем.

Виконував обов’язки нотаріуса та віце-канцлера єпархіального управління в Любачеві, одночасно був секретарем єпископів Мар’яна Реховича та Мар’яна Яворського. З 1991 року по 2002 рік - канцлер дієцезіальної Курії у Львові. 28 лютого 1992 року обраний Секретарем Конференції римсько-католицьких єпископів України, цю посаду займав 22 роки до переходу на становище єпископа-емерита. 01.10.1993р. - почесний капелан Святішого Отця.

Архієпископ Каспер Цецішовський народився 5 січня 1745 року у середньозаможній шляхетській родині в Озорові (Мазовія, Польща). У 1764 році вступив до Варшавської семінарії, а 1765 року виїхав до Риму, де вступив до семінарії конгрегації Поширення Віри, яка готувала майбутніх місіонерів. Ще до рукоположення в диякони, яке відбулось 18 лютого 1769 року, став 15 грудня 1768 року каноніком Варшавського капітулу, членом якого на той час був його родич о.-канонік Микола Цецішовський. А на священника висвятили 1768 року у Римі (у джерелах рукоположення приписують Святішому Отцю Климентію XIII).

Цього ж року у грудні повернувся до Польщі, а наступного став настоятелем парафії у Збучині Краківської дієцезії. Король Польщі Станіслав Август 13 березня 1775 року погодився з кандидатурою о. Каспера Цецішовського на посаду єпископа-коад'ютора Київського (єпископом-ординарієм тоді був Ігнатій Оссолінський). 29 червня цього ж року Святіший Отець Пій VI підтвердив це призначення, надавши титулярне єпископство Тheveste та право наступництва Київської кафедри зі збереженням гідності варшавського каноніка та посади настоятеля у Збучині. 8 жовтня 1775 року відбулась єпископська консекрація у Варшавській колегіаті св. Йоана Хрестителя (консекратор - єпископ Познаньський Анджей Млодзєйовський, співконсекратори - єпископ Холмський Антоній Окенцький та єпископ Смоленський Габріель Водзиньський).

Архієпископ Антоній Фіалковський народився 13 червня 1797 року у Лепелі (нині - Вітебська область Білорусі). Після завершення навчання у школі і гімназії до 1820 року студіював у Полоцькій єзуїтській академії, де отримав ступені кандидата філософії і магістра права. 8 вересня 1820 року вступив до Вільнюської Духовної семінарії та Вільнюського університету, по закінченню якого 1824 року став магістром теології. 31 травня 1824 року отримав священничі свячення.

У 1825 році захитив дисертацію «De fatis autbenticae et exegeseos apocalypsis et de novi natura, fine, utilitate, robore, divisione in simplex et solemne et effectibus juridicis utriusque» і отримав ступінь доктора богослов'я і канонічного права. У 1825-1833 роках був професором Вільнюської Духовної семінарії (у 1825-1832 роках - Вільнюського університету). З 1832 року - канонік, а з 1843 року - прелат Вільнюського кафедрального капітулу. У 1834 році став професором Вільнюської Духовної академії, а в 1836-1842 роках був її ректором. З 1844 року - засідатель, а з 1848 года - член Римсько-католицької духовної колегії у Санкт-Петербурзі. У 1855-1856 роках після смерті архієпископа Ігнатія Головинського виконував обов'язки адміністратора (капітульного вікарія) Могильовської архідієцезії.

Єпископ Олександр Фрізон народився 5 травня 1875 року в парафії св. Архангела Михаїла у Бадені (нині Кучурган Роздільнянського району на Одещині) в сім'ї нащадків німецьких колоністів, які приїхали із Ельзаса у другій половині XVIII століття. Отримав освіту у Саратівській Духовній семінарії та Німецькій колегії ('Германікум') при Григоріанському університеті в Римі, завершивши її отриманням диплому доктора філософії і богослов'я. Рукоположений в священники 22 лютого 1902 року єпископом Едвардом Роппом (ймовірно, у Саратові).

Служив вікарієм у Саратівському кафедральному соборі, з 1902 року - настоятелем храму Успіння Пресвятої Діви Марії в Керчі в Криму. З 1905 року був капеланом і секретарем єпископа Йосифа Кесслера, канцлером Курії у Саратові, а також викладачем церковної історії і латинської мови у Саратівській семінарії. У 1910 році став ректором цієї семінарії та залишився ним після її переведення 1917 року в Одесу. З 1919 року служив настоятелем костелу Успіння Пресвятої Діви Марії в Сімферополі (у 1915-1925рр. також парохом у Керчі), був деканом Сімферопольского деканату. У 1923р. протягом шести месяців перебував в ув'язненні, 1925 року його судили.

61057 Харків,
вул. Гоголя, 4,
+380 (57) 706-25-54

Єпископ Павло Гончарук народився в селі Корначівка Ярмолинецького району на Хмельниччині 16 січня 1978 року у багатодітній родині. З 1995 року навчався у Вищій Духовній семінарії Святого Духа в Городку, куди ще в дитинстві переїхала його сім'я. 22 червня 2002 року у Кам’янці-Подільському відбулось його висвячення на священника.

Служив вікарієм Кам'янець-Подільського кафедрального собору свв. Апп. Петра і Павла, а потім - настоятелем парафії св. Архангела Михаїла в Дунаївцях. 2003 року очолив дієцезіальне відділення «Карітас-Спес» у Кам’янці-Подільському. З 2005 року служив захисником подружнього вузла в дієцезіальному церковному трибуналі, а 2016 року призначений суддею у цьому трибуналі (ще 2010 року отримав ліценціат з канонічного права в Університеті кардинала Стефана Вишинського у Варшаві (Польща)). Окрім того, був дієцезіальним економом, а також військовим капеланом, котрий як волонтер Християнської служби порятунку часто відвідував Донбас.

Єпископ Фердинанд Кан народився 17 серпня 1788 року в Австрійській імперії (Галичині, ймовірно, на Львівщині) в австрійській сім'ї. У 1810 році переїхав в Російську імперію, 24 травня цього ж року вступив до ордену Братів Проповідників (домініканців). Навчався у Забяльській домініканській школі Вітебської губернії. 13 грудня 1814 року отримав дияконські свячення, а 13 березня 1815 року був рукоположений в священники.

О. Фердинанд Кан протягом кількох років був вчителем Гродненської та інших гімназій, у 1822-1835 роках працював душпастирем німецьких емігрантів в Забялах і Ревелі (нині - Таллін). У 1833-1849 роках служив настоятелем домініканського монастиря у Ризі.

79008 Львів,
вул. Винниченка, 32,
+380 (32) 235-06-50, 235-06-49

Єпископ Едвард Кава народився у Мостиськах на Львівщині 17 квітня 1978 року. 1996 року вступив до ордену Менших Братів Конвентуальних. Рукоположений у священники 1 червня 2003 року в Санкт-Петербурзі в Росії, де навчався у Вищій Духовній семінарії «Марії, Цариці Апостолів».

У 2003-2005 роках працював вікарієм в парафії Преображення Господнього у Борисполі на Київщині, а в 2005-2009 роках - настоятелем парафії св. Йосифа Робітника в Кременчуці на Полтавщині. Від 2008 року був делегатом провінції св. Антонія Падуанського в Україні. У 2009-2010 роках служив настоятелем монастиря та душпастирем парафії Преображення Господнього в Борисполі, в 2010-2012 роках - настоятелем парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Мацьківцях на Хмельниччині, а в 2012-2016 роках - настоятелем монастиря і душпастирем парафії Преображення Господнього в Борисполі. З 2016 року був настоятелем монастиря і душпастирем парафії св. Антонія Падуанського у Львові.

Архієпископ Йосиф Кесслер народився 12 серпня 1862 року в Лує (Острогівка) Самарської губернії Російської імперії в католицькій сім'ї німецького етнічного походження. Початкову освіту отримав у земскій школі. Закінчив Тираспольську Малу і Вищу Духовні семінарії у Саратові, а також Католицьку Духовну академію в Санкт-Петербурзі, отримавши ступінь магістра богослов'я. Рукоположений в священники 4 березня 1889 року.

У 1889-1891 роках служив вікарієм катедри у Саратові і викладав латинську мову у місцевій семінарії. У 1891-1895 роках був адміністратором парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Сімферополі в Криму, з літа 1895 року по 1899 рік працював настоятелем парафії Різдва Пресвятої Діви Марії в німецькому поселенні Зульц (Шульцева, Малашівська) на Миколаївщині, яке у рядянські часи повністю знищили разом з храмом, а з 15 вересня 1899 року по 1903 рік - у Кишиневі. 1903 року став інспектором Саратовської семінарії, а в 1904 році - каноніком Тираспольского капітула.

Архієпископ Болеслав Клопотовський народився 13 березня 1848 року у шляхетській сім'ї у родинному маєтку у Головченцях (з 1955 року - Кармелюкове) на Поділлі. Навчався у повітовій школі в Золотополі, з 1862 році у ІІ Державній гімназії в Києві та з 1865 року у Житомирській Духовній семінарії. У 1869-1873 роках продовжив навчання в Духовній академії в Санкт-Петербурзі, де одержав ступінь маґістра. 15 липня 1872 року отримав священничі свячення у Санкт-Петербурзі.

Повернувшись у Житомир, спочатку працював вікарієм у семінарійному костелі, а з 1874 року - викладачем історії Церкви, моральної теології та латинської мови у семінарії. У 1876 році став інспектором семінарії. Після закриття семінарії у Житомирі з 1877 року читав канонічне право та історію Церкви в Духовній академії у Петербурзі. Великою популярністю славився його підручник із історії Церкви. 1884 року став інспектором, а в 1897 році ректором академії. У 1885 році за праці в галузі церковної історії удостоєний ступеня доктора наук.