Єпископ Каспер Боровський народився 6 січня 1802 року в Поліновщизні Вітебської губернії Російської імперії. Навчався у домініканських школах в Друї та Забялах, у єзуїтській школі в Ужвалді, а після ліквідації її царською владою до 1824 року - у школі місіонерів-лазаристів в Ілкушті Курляндської губернії. Навчався також у 1824-1827 роках у Вищому учбовому закладі піярів у Плоцьку, після чого у віці 25 років вступив до Головної Духовної семінарії у Вільнюсі, яку закінчив 1831 року. 4 квітня 1831 року у Вільнюській катедрі отримав священничі свячення з рук єпископа-помічника Вільнюського Андрія Клагевича.

Спочатку служив вікарієм в парафії Жежиця, а від 19 грудня 1832 року - настоятелем парафії св. Йосифа в Йосифсталі (нині - Йосипівка Одеської області). З 1835 року почав працювати викладачем у новоутвореній Вільнюській Духовній академії, яку 1842 року перенесли до Санкт-Петербурга. У 1845 році посів становище духовного отця академії, а 1846 року був піднесений до гідності греміального каноніка Могильовського митрополичого капітулу.

Архієпископ Михаїл Годлевський народився у шляхетській родині 21 жовтня 1872 року у Варшаві. До 1893 року навчався в 4-ій Варшавській гімназії, після чого поступив до Варшавської духовної семінарії. У 1897р. його направили продовжувати теологічну освіту до Петербурзької римсько-католицької духовної академії, яку закінчив 1901 року, отримавши ступінь магістра теології. 20 червня 1900 року в костелі Святого Хреста у Варшаві був висвячений на священника єпископом-помічником Варшавським Казимиром Рушкевичем.

У 1901-1903 роках продовжив навчання у Фрібурзькому університеті в Швейцарії, де, вивчаючи історію Римсько-Католицької Церкви під керівництвом о.-домініканця Пьєра Мандонета та археолога Йогана Кірша, отримав ступінь доктора богослів'я. Повернувшись в Росію, став викладачем гомілетики в Петербурзькій духовній академії та очолив там кафедру гомілетики, а від 1904 року до 1917 року керував кафедрою історії Церкви. Наукову та викладацьку працю поєднував із душпастирським служінням в якості капелана католицьких черниць Петербурга, а також громадською роботою як один із засновників Товариства католицьких робітників та президент Польської освітньої організації «Macierz Szkolna».

Єпископ Ігнатій Дубовський народився 30 березня (12 квітня за старим стилем) 1874 року у Вільнюсі, навчався у вільнюській та санкт-петербургській школах. 1894 року поступив до Житомирської Духовної семінарії. Висвячений на священника 25 березня 1899 року єпископом Болеславом Клопотовським.

Працював в парафіях у Шпанові, Ходоркові, Корці та Києві. У 1901-1904 роках навчався у Римі, отримав докторат з канонічного права. Повернувшись з Риму, був призначений спочатку адміністраторем (1904р.), а потім і настоятелем (1905р.) парафії у Корці (у 1908-1909рр. протягом дев'яти місяців був особистим секретарем митрополита Могильовського Аполінарія Внуковського у Санкт-Петербурзі). З 1910 року працював настоятелем кафедральної парафії св. Софії у Житомирі.

Єпископ Лонгін Жарновецький народився у шляхетській родині 15 березня 1842 року в селі Великі Фільварки (нині - Плоске) на Тернопільщині, на теренах парафії св. Станіслава у Кременці. Спочатку навчався в Острозькому дворянському училищі та Рівненській гімназії, а 1859 року вступив до Житомирської семінарії. 1862 року продовжив навчання у Петербурзькій римсько-католицькій духовній академії, де у 1865 році здобув ступінь кандидата богослів'я. У 1866р. висвячений на священника та отримав ступінь магістра богослів'я.

Після повернення в дієцезію був призначений вікарієм Луцького кафедрального собору свв. Петра і Павла, а пізніше працював викладачем історії Церкви в Житомирській семінарії. У 1874 році за наполяганням царської влади його відправили настоятелем до віддаленої парафії св. Діоніcія у Монастирищах на Черкащині, де присвятив себе ревному душпастирству і вже 1879 роком став на чолі деканату. Окрім того, займався науковою діяльністю, пов'язаною із особливостями літургійного вбрання, та написав і видав на цю тему кілька книг, а також опублікував статі в європейських наукових журналах. Його ревне служіння отримало високу оцінку церковної влади, зокрема, був піднесений до гідності каноніка Луцько-Житомирського кафедрального капітулу та став її віце-кустошем.

32301 Кам'янець-Подільський,
вул. Францисканська, 2,
+380 (3849) 911-57

Єпископ Радослав Змітрович народився 2 вересня 1962 року у Гданську-Вжешщ (Польща). У 1981 році вступив до згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії. 21 травня 1987 року після новіціату, шести років філософсько-теологічних студій у Вищій Духовній семінарії згромадження в Обрі та навчання на Папському теологічному факультеті у Познані склав вічні обітниці у згромадженні. 17 червня 1989 року висвячений на священника єпископом Станіславом Напералою.

Працював вихователем та духовним отцем у Нижчих Духовних семінаріях згромадження, а також помічником настоятеля парафії у Познані. У 1997 році здійснював місійну працю у Туркменістані. У 2000-2002 роках розпочав душпастирство в Україні (перші два роки був вікарієм парафії Святого Духа у Чернігові, потім протягом року - настоятелем парафії св. Євгена де Мазенода у Славутичі на Київщині). У 2003-2006 роках служив настоятелем парафії св. Миколая у Києві та настоятелем місцевої чернечої спільноти. У 2007-2012 роках був настоятелем делегатури згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Україні.

79008 Львів,
вул. Винниченка, 32,
+380 (32) 235-06-50, 235-06-49

Єпископ Едвард Кава народився у Мостиськах на Львівщині 17 квітня 1978 року. 1996 року вступив до ордену Менших Братів Конвентуальних. Рукоположений у священники 1 червня 2003 року в Санкт-Петербурзі в Росії, де навчався у Вищій Духовній семінарії «Марії, Цариці Апостолів».

У 2003-2005 роках працював вікарієм в парафії Преображення Господнього у Борисполі на Київщині, а в 2005-2009 роках - настоятелем парафії св. Йосифа Робітника в Кременчуці на Полтавщині. Від 2008 року був делегатом провінції св. Антонія Падуанського в Україні. У 2009-2010 роках служив настоятелем монастиря та душпастирем парафії Преображення Господнього в Борисполі, в 2010-2012 роках - настоятелем парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Мацьківцях на Хмельниччині, а в 2012-2016 роках - настоятелем монастиря і душпастирем парафії Преображення Господнього в Борисполі. З 2016 року був настоятелем монастиря і душпастирем парафії св. Антонія Падуанського у Львові.

Архієпископ Болеслав Клопотовський народився 13 березня 1848 року у шляхетській сім'ї у родинному маєтку у Головченцях (з 1955 року - Кармелюкове) на Поділлі. Навчався у повітовій школі в Золотополі, з 1862 році у ІІ Державній гімназії в Києві та з 1865 року у Житомирській Духовній семінарії. У 1869-1873 роках продовжив навчання в Духовній академії в Санкт-Петербурзі, де одержав ступінь маґістра. 15 липня 1872 року отримав священничі свячення у Санкт-Петербурзі.

Повернувшись у Житомир, спочатку працював вікарієм у семінарійному костелі, а з 1874 року - викладачем історії Церкви, моральної теології та латинської мови у семінарії. У 1876 році став інспектором семінарії. Після закриття семінарії у Житомирі з 1877 року читав канонічне право та історію Церкви в Духовній академії у Петербурзі. Великою популярністю славився його підручник із історії Церкви. 1884 року став інспектором, а в 1897 році ректором академії. У 1885 році за праці в галузі церковної історії удостоєний ступеня доктора наук.

Архієпископ Симон Козловський народився 5 листопада 1819 року в Олиці Вільнюської губернії. Навчався у Кейданах. У 1839 році поступив до Вільнюської Духовної семінарії, а потім із 1841 року продовжив навчання у Вільнюській Духовній академії, яку 1843 року було переведено до Санкт-Петербурга. Став магістром теології. 23 (чи 25?) грудня 1844 року висвячений на священника у Санкт-Петербурзі.

Працював у Ковні. З 1846 року був викладачем Вільнюської Духовної семінарії, а від 1848 року - Санкт-Петербурзької Духовної академії. У 1851-1864 роках був ректором Вільнюської Духовної семінарії. У 1852 році став каноніком, а 1862 року - доктором теології. Але важка праця підірвала його здоров'я, тому на якийсь час відійшов від активної роботи, яку відновив 1877 року з призначенням ректором Санкт-Петербурзької Духовної академії.

01001 Київ,
вул. Костельна, 17,
+380 (44) 278-75-19

Єпископ Віталій Кривицький народився в Одесі 19 серпня 1972 року. В тому ж році був охрещений о. Тадеушом Хоппе. Повну середню освіту отримав в Одесі. В 1989 році розпочав новіціат в згромадженні Св. Франциска Сальського (салезіян). В 1990 році вступив в Гродненську Духовну семінарію. Після І-го курсу перевівся у Краківську Вищу Духовну семінарію згромадження. Після закінчення філософії, в 1992 році був скерований на асистенцію, передбачену в салезіянських конституціях. Практику проходив в м. Коростишеві під керівництвом о. Антонія Мурзінського. В 1993 році повернувся до семінарії в Кракові на богослов’я, яке закінчив у 1997 році. 27 липня 1996 року склав вічні обітниці у згромадженні. В 1997 році отримав ступень магістра богослов’я в Люблінському Католицькому університеті. 24 травня 1997 року був рукоположений в священники у Польщі.

В 1997-1999 роках працював вікарієм парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Одесі та керівником молодіжного ораторія. У 1999р. очолив Молодіжний Центр «Дон Боско» в Одесі. У 2003-2012 роках служив настоятелем парафії Різдва Пресвятої Богородиці у Коростишеві на Житомирщині. 2006 року керував будівництвом та діяльністю Молодіжного Центру «Дон Боско» у Коростишеві. У 2012р. скерований для служіння вікарієм парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах на Львівщині, керівником місцевого ораторію та економом дому. 2014 році став настоятелем парафії св. Апостола Петра в Одесі.

Єпископ Вікентій Ліпський народився 17 березня 1795 року у Лозовиці біля Климовичів у Білорусі (тоді - Вітебська губернія Російської імперії). У 1808-1814 роках отримав початкову освіту в школі єзуїтів у Мстиславі. У 1816-1820 роках навчався в академії єзуїтів у Полоцьку. У 1820 року рішенням Могильовського митрополита був переведений у Віленську (Вільнюську) дієцезію, де навчався 5 років у семінарії та у Віленському університеті, отримавши 1824 року ступінь магістра богослов'я (у 1831 році став доктором богослов'я). 5 квітня 1814 року висвячений на диякона, а 21 травня цього ж року - на священника.

Направлений працювати у Віленську семінарію викладачем. З 1828 року - вікарій Віленської катедри, з 1829 року - дієцезіальний екзаменатор, а від 1830 року - цензор духовних книг. Цього ж року став каноніком Віленського капітулу. Після переїзду у 1834 році Віленської духовної академії до Санкт-Петербурга продовжив викладацьку роботу там, у 1836-1840 роках був заступником інспектора, з 5 травня - інспектором, а потім двічі ректором Санкт-Петербурзької духовної академії (06.1840р. - 10.1842р., 10.1855р. - 02.1857р.).