Архієпископ Каспер Казимир Цецішовський (1745 - 1831). Митрополит-архієпископ Могильовський (1828 - 1831), Архієпископ (1828), Єпископ-ординарій Луцько-Житомирський (1798 - 1828), Єпископ-ординарій Київський (1784 - 1798), Єпископ-коад'ютор Київський (1775 - 1784), Єпископ (1775 - 1828)

Архієпископ Каспер Цецішовський народився 5 січня 1745 року у середньозаможній шляхетській родині в Озорові (Мазовія, Польща). У 1764 році вступив до Варшавської семінарії, а 1765 року виїхав до Риму, де вступив до семінарії конгрегації Поширення Віри, яка готувала майбутніх місіонерів. Ще до рукоположення в диякони, яке відбулось 18 лютого 1769 року, став 15 грудня 1768 року каноніком Варшавського капітулу, членом якого на той час був його родич о.-канонік Микола Цецішовський. А на священника висвятили 1768 року у Римі (у джерелах рукоположення приписують Святішому Отцю Климентію XIII).

Цього ж року у грудні повернувся до Польщі, а наступного став настоятелем парафії у Збучині Краківської дієцезії. Король Польщі Станіслав Август 13 березня 1775 року погодився з кандидатурою о. Каспера Цецішовського на посаду єпископа-коад'ютора Київського (єпископом-ординарієм тоді був Ігнатій Оссолінський). 29 червня цього ж року Святіший Отець Пій VI підтвердив це призначення, надавши титулярне єпископство Тheveste та право наступництва Київської кафедри зі збереженням гідності варшавського каноніка та посади настоятеля у Збучині. 8 жовтня 1775 року відбулась єпископська консекрація у Варшавській колегіаті св. Йоана Хрестителя (консекратор - єпископ Познаньський Анджей Млодзєйовський, співконсекратори - єпископ Холмський Антоній Окенцький та єпископ Смоленський Габріель Водзиньський).

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: квітень, 23
1719 - у Кракові єпископ-помічник Краківський Михаїл Шембек рукоположив в єпископи о. Станіслава Гозія, майбутнього ординарія Кам'янець-Подільського;
1753 - єпископ Миколай Дембовський освятив наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Збрижі на Хмельниччині;
1996 - освятили залитий фундамент костелу св. Емеріха у Великому Бичкові на Закарпатті;
2005 - єпископ Станіслав Падевський освятив ікону св. Адальберта (Войтеха) у присвяченій цьому святому каплиці у Новомосковську на Дніпропетровщині;
2017 - звершено першу післявоєнну Месу у костелі cв. Станіслава Костки у Чемеринцях на Львівщині;
Наступна дата: квітень, 24
1827 - у Луцькій катедрі Кам’янець-Подільський єпископ Франциск Мацкевич рукоположив в архіпастирі о. Михайла Пивницького, майбутнього єпископа Луцько-Житомирського;
1879 - закладено наріжний камінь під будівництво костелу Матері Божої Утішительки і св. Йосифа Улюбленця у Великому Ходачкові на Тернопільщині;
1900 - о. Леонард Мочаровськи освятив в якості публічної цвинтарну каплиця бл. Соломії у Білобожниці на Тернопільщині;
2009 - меморіальну дошку на фасаді Харківської катедри про врятування католиками від голодної смерті вірменських дітей освятив єпископ Мар’ян Бучек;
2013 - єпископ Леон Малий в костелі св. Катерини у Мостиськах на Львівщині в річницю смерті о. Владислава Зьобера CSsR відкрив та освятив присвячену йому меморіальну дошку;
2022 - єпископ Едуард Кава освятив Хресну дорогу у храмі Матері Божої Фатімської в Зимній Воді під Львовом;

Після смерті єпископа Оссолінського 7 серпня 1784 року став новим ординарієм та прийняв урядування дієцезією 8 жовтня 1784 року. Єпископський осідок тоді тимчасово містився у Житомирі, тому там 16 липня 1785 року відбувся інгрес до прокатедрального собору св. Софії. У 1795 році цариця Катерина ІІ самовільно ліквідувала Київську дієцезію та призначила єпископа Цецішовського ординарієм новоутвореної Пінської єпархії з осередком у Житомирі, проте після смерті імператриці 17 листопада 1796 року її наступник Павло І відновив 1798 року Київську дієцезію, причому за згодою Апостольської столиці її осідок офіційно перенесли до Житомира. А від 7 серпня 1798 року до цієї відновленої єпархії дадали також терени Луцької дієцезії, відтак новоутворена єпархія стала називатись Луцько-Житомирською в рамках новоствореної Могильовської митрополії, а єпископ Цецішовський став її першим ординарієм.

Микола І ще на початку 1827 року запропонував кандидатуру єпископа Цецішовського на посаду Могильовського митрополита, але Святіший Отець Леон XII підтвердив це призначення тільки 23 червня 1828 року. Новий митрополит Цецішовський у віці 83 років фактично не керував митрополією, довіривши цю роботу своїм заступникам та залишившись проживати у Луцьку. Після тривалої хвороби архієпископ Цецішовський помер 28 квітня 1831 року у Луцьку. Його поховали у підземеллі Луцького кафедрального собору свв. Апп. Петра і Павла.

Епітафія архієпископу Касперу Цецішовському у Луцькій катедрі
Епітафія архієпископу Касперу Цецішовському у Луцькій катедрі


До колишньої Могильовської архідієцезії належали північна частина сучасної Харківсько-Запорізької дієцезії та східна частина нинішньої Київсько-Житомирської дієцезії