 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
Архієпископ Каспер Цецішовський народився 5 січня 1745 року у середньозаможній шляхетській родині в Озорові (Мазовія, Польща). У 1764 році вступив до Варшавської семінарії, а 1765 року виїхав до Риму, де вступив до семінарії конгрегації Поширення Віри, яка готувала майбутніх місіонерів. Ще до рукоположення в диякони, яке відбулось 18 лютого 1769 року, став 15 грудня 1768 року каноніком Варшавського капітулу, членом якого на той час був його родич о.-канонік Микола Цецішовський. А на священника висвятили 1768 року у Римі (у джерелах рукоположення приписують Святішому Отцю Климентію XIII).
Цього ж року у грудні повернувся до Польщі, а наступного став настоятелем парафії у Збучині Краківської дієцезії. Король Польщі Станіслав Август 13 березня 1775 року погодився з кандидатурою о. Каспера Цецішовського на посаду єпископа-коад'ютора Київського (єпископом-ординарієм тоді був Ігнатій Оссолінський). 29 червня цього ж року Святіший Отець Пій VI підтвердив це призначення, надавши титулярне єпископство Тheveste та право наступництва Київської кафедри зі збереженням гідності варшавського каноніка та посади настоятеля у Збучині. 8 жовтня 1775 року відбулась єпископська консекрація у Варшавській колегіаті св. Йоана Хрестителя (консекратор - єпископ Познаньський Анджей Млодзєйовський, співконсекратори - єпископ Холмський Антоній Окенцький та єпископ Смоленський Габріель Водзиньський).
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: wrzesień, 20 | |
| 1790 | - беатифіковано архієпископа-митрополита Галицького Якова Стрепу; |
| 1903 | - архієпископ Йосиф Більчевський у Домажирі на Львівщині освятив новозбудований костел Ісусового Серця; |
| 2015 | - поруч з костелом св. Йосифа у Миколаєві єпископ Броніслав Бернацький освятив грот-капличку 'Серце Марії'; |
| 2023 | - архієпископ Мечислав Мокшицький у Домажирі на Львівщині реконсекрував відновлений храм Ісусового Серця, освятив новий вівтар та впровадив мощі св. Йосифа Більчевського; |
| Następna data: wrzesień, 21 | |
| 1891 | - освячено земельну ділянку (чи наріжний камінь?) костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Острівці на Тернопільщині; |
| 1930 | - освячено новозбудовану каплицю св. Терези у Дитятині на Івано-Франківщині; |
| 2003 | - єпископ Мар'ян Бучек в костелі св. Катерини Олександрійської у Воютичах на Львівщині освятив колишню каплицю Тхужинських під титулом св. Йосифа Пельчара; |
| 2004 | - кардинал Мар'ян Яворський за участю інших єпископів в Яремчі-Яблуниці на Івано-Франківщині освятив новозбудований мурований костел під титулом св. Зигмунта Гораздовського; |
| 2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький реконсекрував відновлений храм св. Вацлава у Баворові на Тернопільщині; - архієпископ Мечислав Мокшицький реконсекрував відновлений костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Скоморохах на Тернопільщині та освятив вівтар, табернакул і стації Хресної дороги; |
| 2016 | - єпископ Віталій Скомаровський за участю єпископа Леона Дубравського освятив пам’ятну таблицю на фасаді костелу Матері Божої Ангельської у Вінниці про те, що 21 вересня 1746 року капуцини тут оселились; |
Після смерті єпископа Оссолінського 7 серпня 1784 року став новим ординарієм та прийняв урядування дієцезією 8 жовтня 1784 року. Єпископський осідок тоді тимчасово містився у Житомирі, тому там 16 липня 1785 року відбувся інгрес до прокатедрального собору св. Софії. У 1795 році цариця Катерина ІІ самовільно ліквідувала Київську дієцезію та призначила єпископа Цецішовського ординарієм новоутвореної Пінської єпархії з осередком у Житомирі, проте після смерті імператриці 17 листопада 1796 року її наступник Павло І відновив 1798 року Київську дієцезію, причому за згодою Апостольської столиці її осідок офіційно перенесли до Житомира. А від 7 серпня 1798 року до цієї відновленої єпархії дадали також терени Луцької дієцезії, відтак новоутворена єпархія стала називатись Луцько-Житомирською в рамках новоствореної Могильовської митрополії, а єпископ Цецішовський став її першим ординарієм.
Микола І ще на початку 1827 року запропонував кандидатуру єпископа Цецішовського на посаду Могильовського митрополита, але Святіший Отець Леон XII підтвердив це призначення тільки 23 червня 1828 року. Новий митрополит Цецішовський у віці 83 років фактично не керував митрополією, довіривши цю роботу своїм заступникам та залишившись проживати у Луцьку. Після тривалої хвороби архієпископ Цецішовський помер 28 квітня 1831 року у Луцьку. Його поховали у підземеллі Луцького кафедрального собору свв. Апп. Петра і Павла.
