 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
Єпископ Ігнатій Дубовський народився 30 березня (12 квітня за старим стилем) 1874 року у Вільнюсі, навчався у вільнюській та санкт-петербургській школах. 1894 року поступив до Житомирської Духовної семінарії. Висвячений на священника 25 березня 1899 року єпископом Болеславом Клопотовським.
Працював в парафіях у Шпанові, Ходоркові, Корці та Києві. У 1901-1904 роках навчався у Римі, отримав докторат з канонічного права. Повернувшись з Риму, був призначений спочатку адміністраторем (1904р.), а потім і настоятелем (1905р.) парафії у Корці (у 1908-1909рр. протягом дев'яти місяців був особистим секретарем митрополита Могильовського Аполінарія Внуковського у Санкт-Петербурзі). З 1910 року працював настоятелем кафедральної парафії св. Софії у Житомирі.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: styczeń, 24 | |
| Na dzień dzisiejszy brak jest informacji o ważnych wydarzeniach w historii świątyń i posługi arcypasterzy | |
| Następna data: styczeń, 25 | |
| 2004 | - єпископ Станіслав Широкорадюк освятив нижній костел Пресвятої Діви Марії Матері Церкви у Києві на Перова; |
Призначений 16 жовтня 1916 року єпископом-ординарієм Луцько-Житомирським та Апостольським адміністатором Кам'янець-Подільської дієцезії. 28 січня 1917 року консекрований у Санкт-Петербурзі колишнім єпископом-помічником Луцько-Житомирським ординарієм Сейненським Антонієм Карасем (співконсекратори - єпископ Тираспольський Йосиф Кесслер і єпископ-помічник Могильовський Ян Цепляк). Інгрес до Житомирської катедри відбувся 15 лютого 1917 року, а до Луцької - 17 вересня 1919 року.
Близько семи років тривала архипастирська послуга єпископа Дубовського у Житомирській та Луцькій дієцезіях, проте припала вона на дуже важкі часи закінчення І світової війни та громадянської війни. Його навіть заарештовували більшовики 1919 року. Довелось відновлювати церковні структури після багатьох років їх руйнування. 8 червня 1920 року остаточно покинув Житомир, у 1922 році резиденцію облаштував у Луцьку. Був фундатором часописів «Kronika Diecezji Łucko-Żytomierskiej» у Житомирі та «Tygodnik Kresowy» у Луцьку.
Саме у Луцьку у нього виник конфлікт з місцевою владою, у 1925 році єпископа викликали до Риму, де він 30 травня зрікся від уряду ординарія (офіційно відставка була прийнята 1 червня, коли він став титулярним єпископом Philippopolis). Решту життя прожив у Римі, продовжуючи архіпастирську послугу та працюючи у Римській Курії. Помер у Римі 10 березня 1953 року.
