Єпископ Ігнатій Дубовський народився 30 березня (12 квітня за старим стилем) 1874 року у Вільнюсі, навчався у вільнюській та санкт-петербургській школах. 1894 року поступив до Житомирської Духовної семінарії. Висвячений на священника 25 березня 1899 року єпископом Болеславом Клопотовським.
Працював в парафіях у Шпанові, Ходоркові, Корці та Києві. У 1901-1904 роках навчався у Римі, отримав докторат з канонічного права. Повернувшись з Риму, був призначений спочатку адміністраторем (1904р.), а потім і настоятелем (1905р.) парафії у Корці (у 1908-1909рр. протягом дев'яти місяців був особистим секретарем митрополита Могильовського Аполінарія Внуковського у Санкт-Петербурзі). З 1910 року працював настоятелем кафедральної парафії св. Софії у Житомирі.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: січень, 18 | |
| На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів | |
| Наступна дата: січень, 20 | |
| 1901 | - рукоположений в архіпастирі у Львівській катедрі кардиналом Яном Пузиною з Кракова о. Йосиф Більчевський, майбутній святий, та урочисто введений до архікатедри; |
| 1951 | - у Пучішці (Хорватія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович; |
| 1998 | - архієпископ Львівський Мар'ян Яворський надав костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Рівному другий титул - Божого Милосердя; |
| 2019 | - оновлений орган в катедрі у Харкові освятив єпископ Станіслав Широкорадюк; |
Призначений 16 жовтня 1916 року єпископом-ординарієм Луцько-Житомирським та Апостольським адміністатором Кам'янець-Подільської дієцезії. 28 січня 1917 року консекрований у Санкт-Петербурзі колишнім єпископом-помічником Луцько-Житомирським ординарієм Сейненським Антонієм Карасем (співконсекратори - єпископ Тираспольський Йосиф Кесслер і єпископ-помічник Могильовський Ян Цепляк). Інгрес до Житомирської катедри відбувся 15 лютого 1917 року, а до Луцької - 17 вересня 1919 року.
Близько семи років тривала архипастирська послуга єпископа Дубовського у Житомирській та Луцькій дієцезіях, проте припала вона на дуже важкі часи закінчення І світової війни та громадянської війни. Його навіть заарештовували більшовики 1919 року. Довелось відновлювати церковні структури після багатьох років їх руйнування. 8 червня 1920 року остаточно покинув Житомир, у 1922 році резиденцію облаштував у Луцьку. Був фундатором часописів «Kronika Diecezji Łucko-Żytomierskiej» у Житомирі та «Tygodnik Kresowy» у Луцьку.
Саме у Луцьку у нього виник конфлікт з місцевою владою, у 1925 році єпископа викликали до Риму, де він 30 травня зрікся від уряду ординарія (офіційно відставка була прийнята 1 червня, коли він став титулярним єпископом Philippopolis). Решту життя прожив у Римі, продовжуючи архіпастирську послугу та працюючи у Римській Курії. Помер у Римі 10 березня 1953 року.
Костели і каплиці України