Єпископ Самуїл Гловінський народився 18 лютого 1703 року, ймовірно, на теренах нинішньої Івано-Франківщини в родині з давнього шляхетського роду, який походить з Равського
воєводства у Мазовії та у XVII столітті переселився в Галичину. Не відомо, де навчався, проте його ворожість по відношенню до єзуїтів та прихильність до піярів
може свідчити, що студіював в начальному закладі якогось із цих двох орденів. Був висвячений на диякона 27 грудня 1925 року та рукоположений в священники 22 лютого 1726
року. У 1727 році став каноніком Львівського катедрального капітулу, чому сприяла фундація на користь капітули його родича Станіслава Гловінського.
2 грудня 1733 року Апостольська Столиця призначила його єпископом-помічником Львівським та титулярним єпископ Хевронським. Висвячений на архіпастиря наступного року,
ймовірно, у Львові. Під час архіпастирського служіння у Львові працював також настоятелем парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Снятині на
Івано-Франківщині, де 1764 року збудував черговий дерев'яний костел. Проте найбільш запам'ятався заснуванням у Львові навчального закладу піярів на зразок
«Колегіум нобіліум» у Варшаві. Про цей намір повідомив піярам 1744 року у Золочеві. Попри спротив єзуїтів, які не хотіли втратити своє монопольне
право вести навчання у Львові, отримав 24 жовтня 1750 року дозвіл Святішого Отця Бенедикта XIV для оо.-піярів викладати у школах Львова. І для забезпечення діяльності
майбутнього закладу придбав маєтності у Підберізцях і Винниках, де завдяки йому піяри 1756 року облаштували у старому замку свій монастир. Колегіум у Львові
відкрили 1758 року, коли ще проходили будівельні роботи.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
- на подвір’ї храму св. Йоана Непомуки у Рахові на Закарпатті освячено пам’ятник о. Яношу Лінценболд, який працював тут
у 1815-1857 роках та збудував сучасний костел;
Цікаво, що в австрійські часи, як спритний дипломат, випереджаючи ліквідацію монастиря та конфіскацію його майна, подарував їх імператриці Марії-Терезі, що дозволило
йому отримати додаткове фінансування для Львівської катедри та затвердження фундації львівського конвікту піярів під назвою «Collegium Nobilium
Theresianum». Єпископ Самуїл Гловінський двічі виконував обов'язки адміністратора Львівської архідієцезії, проте за 42 роки свого єпископського служіння у цій архієпархії
так і не став її очільником. Помер 14 вересня 1776 року. У польські часи вулиця Чернігівська у Львові називалась іменем С. Гловінського, а від кінця XIX століття при вході
у нинішній парк імені Івана Франка стояв постамент з його бюстом.
Головна сторінка