 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
T_OSHZ
Архієпископ Йосиф Кесслер народився 12 серпня 1862 року в Лує (Острогівка) Самарської губернії Російської імперії в католицькій сім'ї німецького етнічного походження. Початкову освіту отримав у земскій школі. Закінчив Тираспольську Малу і Вищу Духовні семінарії у Саратові, а також Католицьку Духовну академію в Санкт-Петербурзі, отримавши ступінь магістра богослов'я. Рукоположений в священники 4 березня 1889 року.
У 1889-1891 роках служив вікарієм катедри у Саратові і викладав латинську мову у місцевій семінарії. У 1891-1895 роках був адміністратором парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Сімферополі в Криму, з літа 1895 року по 1899 рік працював настоятелем парафії Різдва Пресвятої Діви Марії в німецькому поселенні Зульц (Шульцева, Малашівська) на Миколаївщині, яке у рядянські часи повністю знищили разом з храмом, а з 15 вересня 1899 року по 1903 рік - у Кишиневі. 1903 року став інспектором Саратовської семінарії, а в 1904 році - каноніком Тираспольского капітула.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: грудень, 07 | |
| 1998 | - Папа Йоан Павло II для костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі освятив наріжний камінь та передав його майбутньому єпископу о. Яну Собіло через свого секретаря майбутнього архієпископа о. Мечислава Мокшицького; |
| 2001 | - призначений титулярним архієпископом Равелло та Апостольським нунцієм в Грузії і Вірменії (а потім - і в Азербайджані) майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Клаудіо Ґуджеротті; |
| 2008 | - єпископ Ян Нємєц освятив вівтар каплиці Успіння Пресвятої Діви Марії у Волиці на Хмельниччині; |
| Наступна дата: грудень, 08 | |
| 1737 | - інгрес до Кам'янець-Подільської катедри єпископа Франциска Кобельського; |
| 1878 | - висвячений на священника у Перемишлі (Польща) місцевим ординарієм єпископом Мацеєм Хіршлером майбутній єпископ-помічник Львівський та кардинал Ян Пузина; |
| 1926 | - новозбудовану каплицю у Рокитному на Рівненщині освятив о. Станіслав Фіялковським; |
| 1930 | - новоспоруджений костел Христа Царя у Львові-Брюховичах освятив архієпископ Болеслав Твардовський; |
| 1933 | - новозбудований костел св. Ізидора у Римачах на Волині освятив о. Стефан Ястжембський; |
| 1991 | - єпископ Ян Пурвінський освятив повернені верхній та нижній храми у Бердичеві на Житомирщині; |
| 1992 | - єпископ Маркіян Трофим'як в Остап'єму на Тернопільщині повторно освятив повернений храм під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги i св. Вацлава; |
| 1995 | - єпископ Ян Ольшанський освятив новозбудований костел Пресвятої Трійці у Волочиську на Хмельниччині; |
| 2006 | - о. Ян Нємєц, призначений єпископом-поміником Кам'янець-Подільськи, консекрований кардиналом Мар'яном Яворським у Кам'янець-Подільському катедрі; |
| 2007 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив дзвінницю поруч з каплицею Матері Божої Чудотворного Медальйона та св. Андрія Боболі у Мерефі на Харківщині та дзвін на ній; |
| 2010 | - о. Ян Собіло, номінований єпископм-помічником Харківсько-Запорізьким, висвячений на єпископа у Харківській катедрі єпископом Харківсько-Запорізьким Мар’яном Бучеком; |
| 2018 | - єпископ Віталій Кривицький в каплиці Воздвиження Хреста Господнього у Києві освятив пам'ятну таблицю о. Тадеушу Хоппе SDB; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері та відновлений вівтарний хрест; |
7 квітня 1904 року призначений єпископом Тираспольської єпархії, висвячений на єпископа 28 жовтня 1904 року в костелі св. Катерини в Санкт-Петербурзі. Його правління відзначилось значним розвитком дієцезії. Розширив Малу і Вищу Духовну семінарії у Саратові, заснував видавництво і типографію, які 1907 року було переведено в Одесу, сприяв роботі чоловічих і жіночих чернечих орденів і згромаджень.
Відвідав практично всі парафії своєї величезної єпархії, уділивши 75 тысяч миропомазань, освятил 31 храм, у тому числі костели св. Миколая (1905р.) у Дніпродзержинську (Кам'янському) і Успіння Пресвятої Діви Марії (1905р.) у Дніпровому (Ямбурзі) на Дніпропетровщині, св. Йосифа (1906р.) у Дніпропетровську, Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1906р.) у Ялті в Криму, Різдва Пресвятої Діви Марії (1907р.) у Бердянську, св. Йосифа (1908р.) у Кучургані (Страсбурзі) на Одещині, Різдва Пресвятої Діви Марії (1909р.) у Кіровограді (Єлизаветграді), св. Климентія i св. Катерини (1909р.) у Кольчугіному (Кроненталі), cв. Антонія Падуанського (1910р.) у Новоселівці (Гальбштадті, Катюшиному) на Миколаївщині, св. Ап. Петра (1913р.) і св. Климентія (1913р.) в Одесі. 14 серпня 1918 року покинув резиденцію у Саратові через наступ більшовиків і за десять днів пішком дійшов до Одеси. Розшукувався чекістами, оскільки останні знайшли його пастирський лист, у якому погрожував відлученням від Церкви усім, хто допомагатиме більшовикам. У січні 1920 року покинул території, які контролювались радянською владою, та виїхав в еміграцію до Румунії. Там протягом двох років перебував у парафії в Красній, яка належала Тираспольській дієцезії.
У січні 1922 року емігрувал у США, де зібрав 32 тис. доларів для постраждалих від голоду німців в СРСР, які потім таємно були поділені священиками для вірних у його дієцезії. Вернувся в Європу и проживав у Берліні. 7 листопада 1929 року відрікся від урядування дієцезією, а 23 січня 1930 року Папа Пій XI номінував його титулярним архієпископом Босфору. Залишок життя провів у Зінновіці в Німеччині, де і помер 9 грудня 1933 року. Похований в Орнбау поряд з іншим Тираспольським єпископом Францом Цоттманом.
Написав книжку по історії Тираспольськой дієцезії 'Geschichte der Diözese Tyraspol' (Dickinson, 1930р.).
