Архієпископ Йосиф Алоіз Кесслер (1862 - 1933). Архієпископ-емерит (1930 - 1933), Єпископ-ординарій Тираспольський (1904 - 1929), Єпископ (1904 - 1930)

T_OSHZ

Архієпископ Йосиф Кесслер народився 12 серпня 1862 року в Лує (Острогівка) Самарської губернії Російської імперії в католицькій сім'ї німецького етнічного походження. Початкову освіту отримав у земскій школі. Закінчив Тираспольську Малу і Вищу Духовні семінарії у Саратові, а також Католицьку Духовну академію в Санкт-Петербурзі, отримавши ступінь магістра богослов'я. Рукоположений в священники 4 березня 1889 року.

У 1889-1891 роках служив вікарієм катедри у Саратові і викладав латинську мову у місцевій семінарії. У 1891-1895 роках був адміністратором парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Сімферополі в Криму, з літа 1895 року по 1899 рік працював настоятелем парафії Різдва Пресвятої Діви Марії в німецькому поселенні Зульц (Шульцева, Малашівська) на Миколаївщині, яке у рядянські часи повністю знищили разом з храмом, а з 15 вересня 1899 року по 1903 рік - у Кишиневі. 1903 року став інспектором Саратовської семінарії, а в 1904 році - каноніком Тираспольского капітула.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: червень, 17
1746 - костел у Корці на Рівненщині під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії консекрував єпископ-помічник Київський Йосиф Чарнецький;
1753 - храм св. Станіслава у Ходоркові на Житомирщині освятив єпископ Каетан Солтик;
1906 - новозбудований костел у Ценяві на Івано-Франківщині освятив під титулом Матері Божої Ченстоховської архієпископ Львівський Йосиф Більчевський;
1989 - майбутній єпископ-помічник Кам'янець-Подільський Радослав Змітрович у Польщі висвячений на священника єпископом Станіславом Напералою;
2005 - храм св. Альберта Хмельовського у Плебанівці на Вінничині консекрував єпископ Леон Дубравський;
2006 - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений костел Серця Господа Ісуса у Тамановичах на Львівщині;
2015 - Папа Римський Франциск освятив наріжний камінь нового храму св. Йоана Павла ІІ у Рівному;
2017 - архієпископ Мечислав Мокшицький консекрував санктуарій Матері Божої Фатімської у Довбиші на Житомирщині;
- єпископ Леон Малий консекрував новозбудований костел cв. Антонія у Волощі на Львівщині;
Наступна дата: червень, 18
1993 - костел Пресвятого Серця Ісуса Христа у Козарівці на Вінничині консекрував єпископ Ян Ольшанський;
2004 - єпископ Леон Дубравський консекрував храм Матері Божої Неустанної Допомоги в Деребчині на Вінничині;
2005 - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович у співслужінні єпископів Антала Майнека та Мілана Шашіка освятив хрест і наріжний камінь на місці будівництва костелу Матері Божої Ангельської в Ужгороді;
2016 - Державний секретар Ватикану кардинал П'єтро Паролін освятив Архідієцезіальний музей у Львівській курії;
- кардинал П'єтро Паролін освятив земельну ділянку і хрест, а також заклав наріжний камінь під будівництво парафіяльного духовного центру св. Йоана Павла ІІ на південному (сокільницькому) передмісті Львова;
- освячено каплицю та житлові приміщення у новозбудованій частині паллотинського осередку у Києві;
2017 - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив і заклав привезений із Франції наріжний камінь костелу св. Терези від Дитяти Ісуса у Львові-Брюховичах;

7 квітня 1904 року призначений єпископом Тираспольської єпархії, висвячений на єпископа 28 жовтня 1904 року в костелі св. Катерини в Санкт-Петербурзі. Його правління відзначилось значним розвитком дієцезії. Розширив Малу і Вищу Духовну семінарії у Саратові, заснував видавництво і типографію, які 1907 року було переведено в Одесу, сприяв роботі чоловічих і жіночих чернечих орденів і згромаджень.

Відвідав практично всі парафії своєї величезної єпархії, уділивши 75 тысяч миропомазань, освятил 31 храм, у тому числі костели св. Миколая (1905р.) у Дніпродзержинську (Кам'янському) і Успіння Пресвятої Діви Марії (1905р.) у Дніпровому (Ямбурзі) на Дніпропетровщині, св. Йосифа (1906р.) у Дніпропетровську, Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1906р.) у Ялті в Криму, Різдва Пресвятої Діви Марії (1907р.) у Бердянську, св. Йосифа (1908р.) у Кучургані (Страсбурзі) на Одещині, Різдва Пресвятої Діви Марії (1909р.) у Кіровограді (Єлизаветграді), св. Климентія i св. Катерини (1909р.) у Кольчугіному (Кроненталі), cв. Антонія Падуанського (1910р.) у Новоселівці (Гальбштадті, Катюшиному) на Миколаївщині, св. Ап. Петра (1913р.) і св. Климентія (1913р.) в Одесі. 14 серпня 1918 року покинув резиденцію у Саратові через наступ більшовиків і за десять днів пішком дійшов до Одеси. Розшукувався чекістами, оскільки останні знайшли його пастирський лист, у якому погрожував відлученням від Церкви усім, хто допомагатиме більшовикам. У січні 1920 року покинул території, які контролювались радянською владою, та виїхав в еміграцію до Румунії. Там протягом двох років перебував у парафії в Красній, яка належала Тираспольській дієцезії.

У січні 1922 року емігрувал у США, де зібрав 32 тис. доларів для постраждалих від голоду німців в СРСР, які потім таємно були поділені священиками для вірних у його дієцезії. Вернувся в Європу и проживав у Берліні. 7 листопада 1929 року відрікся від урядування дієцезією, а 23 січня 1930 року Папа Пій XI номінував його титулярним архієпископом Босфору. Залишок життя провів у Зінновіці в Німеччині, де і помер 9 грудня 1933 року. Похований в Орнбау поряд з іншим Тираспольським єпископом Францом Цоттманом.

Написав книжку по історії Тираспольськой дієцезії 'Geschichte der Diözese Tyraspol' (Dickinson, 1930р.).



Колишній Тираспольській єпархії належали більша частина нинішньої Одесько-Сімферопольської та південна частина нинішньої Харківсько-Запорізької дієцезій.