Arcybiskup Władysław Aleksander Łubieński (1703 - 1767). Prymas Rzeczypospolitej, Metropolita-arcybiskup Gnieżnienski (1759 - 1767), Metropolita-arcybiskup Lwowski (1758 - 1759), Arcybiskup (1758)

Архієпископ Владислав Лубенський народився 1 листопада 1703 року в Івановичах на терені Гнєзненської архідієцезії у Польщі у заможній шляхетській родині, яка раніше вже дала Церкві трьох архіпастирів. Навчався спочатку в єзуїтській колегії в Калішу, а по завершенні отримав нижче свячення з рук примаса (і митрополита Гнєзненського) Станіслава Шембека, що свідчило про обрання духовного життєвого шляху. Потім два роки навчався в семінарії у Ловічу та пройшов курс філософії знову в єзуїтській колегії в Калішу. З 1722 року студіював теологію та канонічне право у Краківській академії, а 1724 року виїхав до Рима, щоб продовжити там теологічне навчання в єзуїтській колегії. Наступного року, подорожуючи Західною Європою, повернувся в Польщу та розпочав служіння особистим секретарем примаса Теодора Потоцького. І лише наприкінці 1726 року був висвячений ним на священника в Гнєзненській архікатедрі.

У сані пресвітера отримав нові призначення, зокрема, в колегіатському капітулі в Ленчиці та колегіаті в Ласку, в катедральному капітулі у Кракові. Від Гнєзненського капітулу отримав на дванадцять років маєтності в Камьонці поблизу Вєлюня, де і присвятив себе, в основному, письменницькій праці. Зокрема, написав першу польською мовою всесвітню географію. У 1738 році оселився у Кракові, де в якості співпрацівника місцевого архієпископа Яна Ліпського отримав парафію у Рудаві. У 1740 році приступив до виконання обов'язків великого коронного писаря при королі Августі ІІІ, хоча формально на цю посаду був призначений лише 21 травня 1742 року. Відтоді протягом майже сімнадцяти років проживав разом із королем-саксонцем більше в саксонському Дрездені, ніж у Варшаві, що, зрештою, не завадило йому отримати 5 серпня 1742 року посаду декана-прелата митрополочиго капітулу у Гнєзні, а протягом наступних десяти років - посади в парадиському абацтві та колегіатському капітулі в Сандомирі.

На завершення служби при королі був номінований Львівським митрополитом. Наприкінці січня 1758 року його на цю посаду обрав митрополичий капітул у Львові, що і було підтверджено Святішим Отцем 13 квітня цього ж року. А 7 травня в саксонському королівському палаці відбулось рукоположення в архіпастирі, яке здійснив примас Адам Коморовський за участю ординаріїв Влоцлавського Антонія Дембовського та Краківського Каетана Солтика. Митрополичий палій новопризначеному главі Львівської церкви вручив 25 червня наступник архієпископа Лубенського на Львівській кафедрі єпископ Перемишльський Вацлав Сераковський у новоспорудженому костелі св. Валентина в Наварії на Львівщині. 3 серпня відбувся інгрес до Львівської катедри, а король Август ІІІ тоді ж нагородив його орденом Білого Орла.

Втім, справами Львівської архідієцезії займався недовго - вже 7 березня наступного року виїхав до Варшави у зв'язку із смертю примаса митрополита Гнєзненського Коморовського, а через кілька днів був номінований королем на цю посаду. 29 березня відбулось його обрання капітулом у Гнєзні, 9 квітня - затвердження Апостольською Столицею, а 1 травня - вручення митрополичого палію (у Варшаві). В якості примаса запам'ятався, перш за все, тим, що після смерті короля Августа ІІІ (05.10.1763р.) обіймав посаду тимчасового керівника держави, доки 25 листопада 1764 року не коронував на трон Станіслава Понятовського. Помер 21 червня 1767 року у Варшаві. Під час похоронних урочистостей 27-29 липня був похований у крипті колегіати у Ловічу.