Архієпископ Петро Маньковський (1866 - 1933). Архієпископ-емерит (1926 - 1933), Єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський (1918 - 1926), Єпископ (1918 - 1926)

Архієпископ Петро Маньковський народився 1 листопада 1866 року у родовому помісті у селі Саїнка на Вінничині на теренах парафії св. Миколая, єп. мч. у (Малих) Чернівцях. Після смерті батька 1871 року разом з матір'ю переїхав до Дрездена у Німеччину, де навчався спочатку приватно, а з 1881 року - у місцевій школі. 1885 року вступив до Вроцлавського університету, щоб отримати освіту агронома, необхідну для управління родинним маєтком, куди і повернувся у 1888 році. Проте, розчарувавшись у такому способі життя, вирішив стати священником і 1896 року вступив до Житомирської Духовної семінарії. Рукоположений в священники 7 липня 1898 року.

Призначений вікарієм в Житомирську катедру св. Софії. У 1902 році став настоятелем парафії свв. Петра і Павла у Кам'янці-Подільському, яка втратила статус кафедральної після ліквідації дієцезії 1866 року. Після дев'яти років царська влада змусила його відмовитись від посади настоятеля та душпастирської послуги, звинувативши у підтримці діяльності одного із згромаджень, яке вважалась нелегальним. Переїхав до Житомира, де неформально виконував частину обов'язків канцлера Курії. З початком Ісв. війни переїхав до Кракова, де відновив душпастирську працю. 1917 року був призначений генеральним вікарієм на теренах Луцько-Житомирської та Кам'янець-Подільської дієцезій.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: липень, 15
1826 - освячено новоспоруджений костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані на Черкащині;
1845 - освячено земельну ділянку під спорудження костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Сніткові на Вінничині;
1872 - отримав священничі свячення у Санкт-Петербурзі майбутній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Болеслав Клопотовський;
1901 - інгрес ординарія Луцько-Житомирського єпископа Кароля Недзялковського до Житомирської катедри;
1906 - о.-канонік Юзеф Пяскевич освятив новозбудований костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Ворохті на Івано-Франківщині;
1930 - єпископи Франциск Лісовський та греко-католицький Никита Будка у відновленому костелі Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях на Івано-Франківщині очолили урочистість внесення ікони Матері Божої Більшівецької;
2001 - новоспоруджений храм Матері Божої Святого Скапулярію у Чимбарівці на Хмельниччині консекрував єпископ Ян Ольшанський;
Наступна дата: липень, 16
1785 - інгрес єпископа-ординарія Луцько-Житомирського (Київського) Каспера Цецішовського до Житомирської катедри;
1930 - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Колках на Волині консекрував Луцький єпископ-помічник Стефан Вальчикевич;
1934 - освячено новозбудовану каплицю Матері Божої Святого Скапулярію в Ільнику на Львівщині;
1995 - єпископ Ян Ольшанський консекрував новозбудований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Писарівці на Хмельниччині;
2004 - костел св. Йосифа у Полупанівці на Тернопільщині став санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію;
2007 - призначено архієпископом-коад’ютором Львівської архідієцезії о. Мечислава Мокшицького, а єпископа Мар’яна Бучека - коад’ютором Харківсько-Запорізької дієцезії;
2014 - Голова Папського Комітету з Міжнародних Євхаристійних Конгресів архієпископ П'єро Маріні освятив каплицю у Львівській курії;
- освячено скульптуру Марії Матері Миру, яка встановлена на подвір'ї костелу Матері Божої Святого Скапулярію у Томашполі на Вінничині;

Апостольска столиця 24 вересня 1918 року відновила Кам'янець-Подільську дієцезію, призначивши її ординарієм о. Петра Маньковського. 30 листопада цього ж року ординарій Краківський Адам Сапєга висвятив його на єпископа у Краківській катедрі на Вавелі, проте виїхати на Поділля новий архіпастир зміг лише через рік. Інгрес до Кам'янець-Подільської катедри відбувся 6 грудня 1919 року. Розпочалась праця по відновленню дієцезіальних структур, проте вже 7 липня 1920 року внаслідок більшовицького наступу єпископу Маньковському разом з найближчими співробітниками довелось покинути Кам'янець-Подільськ, куди ненадовго повернувся лише у листопаді. Але вже через два тижня майже все Поділля, у тому числі і відновлена дієцезія, було повністю зайняте більшовиками. Тож єпископ спочатку оселився у монастирі домініканців у Чорткові, а потім - у Бучачу, де організував Малу семінарію.

Знаходячись на теренах Польщі, єпископ Петро призначив генеральними вікаріями трьох священиків, які залишились працювати на Поділлі. У 1922р. під час візиту 'до Апостольских порогів' єпископ ознайомив Апостольську Столицю з надзвичайно важким становищем, в якому опинилась Церква у відновленій чотири роки тому єпархії. Оскільки у Польщі не вдалось відновити Кам'янець-Подільську дієцезію на теренах Борщовського, Чортківського і Язловецького деканатів Львівської архідієцезії, які колись належали Кам'янець-Подільській дієцезії, єпископ Маньковський переїхав разом із Малою семінарією спочатку в Дубно, а потім - у Волидимир-Волинський, де були кращі умови для роботи.

На прохання Апостольскої столиці 25 січня 1926 року владика Петро Маньковський зрікся з уряду правлячого єпископа. 9 лютого цього ж року Святіший Отець Пій XI підніс його до гідності архієпископа із титулярною столицею Aenus. Помер 8 квітня 1933 року у поїзді під час подорожі із Перемишля до Львова, поховали його у підземеллі Луцької катедри свв. Петра і Павла.