Єпископ Кароль Антоній Недзялковський (1846 - 1911). Апостольський адміністратор Кам'янець-Подільський (1901 - 1911), Єпископ-ординарій Луцько-Житомирський (1901 - 1911), Єпископ-помічник Могильовський (1897 - 1901), Єпископ (1897)

Єпископ Кароль Недзялковський народився 21 травня 1846 року у Миньківцях Дубенського повіту на Волині (Дубенський район Рівненської області) в родині землевласників гербу Равіч. З 1856 року ходив до повітової шляхетської школи в Луцьку, а потім до Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії, яку закінчив 1862 року. 6 вересня 1862 року вступив до Духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, звідки 1863 року був направлений на навчання в Духовну академію до Санкт-Петербурга, яку закінчив 20 червня 1867 року із ступенем магістра теології. Рукоположений в священники 23 (чи 25?) січня 1869 року єпископом Луцько-Житомирським Каспером Боровським, ймовірно, у Житомирській катедрі св. Софії.

Саме тут до 1781 року працював вікарієм. Молодому священнику доручили справу покращення проведення обрядів у катедрі, на його старання звернув увагу єпископ-помічник (та з 1870 року адміністратор) дієцезії Людвіг Брінк, який 1872 року запропонував йому посаду секретаря єпископської консисторії (канцлера єпископської курії). Цю посаду отець Кароль займав десять років, одночасно ведучи активну наукову діяльність. У 1867-1897 роках був професором церковного співу та літургіки, а потім канонічного та державного права, а також історії Католицької Церкви в Духовній семінарії у Житомирі. У 1884 році став каноніком катедрального капітулу в Житомирі та Луцьку, а в 1890 році - ректором Духовної семінарії в Житомирі. У 1897-1901 роках був ректором Духовної академії в Санкт-Петербурзі.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: квітень, 13
1758 - номінований Львівським митрополитом-архієпископом о. Владислав Лубенський;
1961 - рукоположений в священники у Ризі єпископом Петрасом Мієжалісом майбутній єпископ Ян Пурвінський, ординарій Київсько-Житомирський;
1999 - каплицю св. Мартина в Євпаторії в Криму освятив єпископ Леонід Дубравський;
2013 - архієпископ Петро Мальчук OFM освятив фундамент майбутнього храму св. Йосифа Ремісника в Улянівці на Житомирщині;
2019 - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив костел св. Терези від Дитятка Ісуса у Львові-Брюховичах;
Наступна дата: квітень, 15
1843 - консекровано костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Єзуполі на Івано-Франківщині;
1901 - піднесений до гідності титулярного архієпископа Darnis єпископ-помічник Львівський Йосиф Вебер;
1906 - єпископ Тираспільський Йосиф Кесслер освятив храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Ялті в Криму;
1928 - архієпископ Болеслав Твардовський консекрував храм cвв. Апп. Петра і Павла у Теребовлі на Тернопільщині;
2012 - о. Леонід Ткачук освятив дзвін над вежею каплиці Божого Милосердя i св. Шарбеля у Харкові-Рогані;

2 серпня (чи 21 липня?) 1897 року призначений єпископом-помічником Могильовської дієцезії і титулярним єпископом Самоським. Єпископську хіротонію отримав 5 грудня 1897 року у костелі св. Катерини в Санкт-Петербурзі. У 1899-1901 роках (після смерті архієпископа Симона Козловського) був капітульним вікарієм Могильовської архідієцезії. 26 квітня 1901 року призначений Луцько-Житомирський єпископом. Інгреси до Луцької катедри свв. Петра і Павла та Житомирської катедри відбулися 8 та 15 липня цього ж року відповідно. У Житомирі заклав дієцезіальний музей і школу органістів. Відмовився від запропонованої йому посади митрополита Могильова, проте у свою чергу царський уряд не прийняв його відмови від правління Луцько-Житомирською дієцезією.

У зв'язку з погіршенням стану здоров'я 31 березня 1910 року написав листа кардиналу Маріо Валі, в якому просив звільнити його з посади. 15 січня 1911 року передав управління єпархією єпископу-помічнику Лонгіну Жарновецькому. Помер у ніч з 6 на 7 червня 1911 року в Житомирі, де і його поховали на католицькому кладовищі.

ІНШІ АРХІПАСТИРІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж

СВЯТИНІ, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ АРХІПАСТИРЕМ

До колишньої Могильовської архідієцезії належали північна частина сучасної Харківсько-Запорізької дієцезії та східна частина нинішньої Київсько-Житомирської дієцезії