Biskup Adolf Piotr Szelążek (1865 - 1950). Засновник згромадження св. Терези від Дитяти Ісус (1936), Biskup ordynariusz Łucki (1925 - 1945), Biskup pomocniczy Płocki (1918 - 1925), Biskup (1918)

Єпископ Адольф Шельонжек народився 1 серпня 1865 року у селі Сточек Луковскі на Підляшші у Польщі у сім'ї повітового урядовця. Дитячі роки Адольфа пройшли в Желехові, де 1880 року закінчив загальноосвітню школу. Потім після п’ятирічного навчання у гімназії в Сєдльце у вісімнадцять років вступив до Духовної семінарії в Плоцьку. 26 травня 1888 року Адольф Шельонжек отримав священницький сан з рук єпископа Генріха Петра Косовського.

Був призначений вікарієм в парафію св. Варфоломія у Плоцьку. Після року праці його направили на навчання у Духовну академію в Санк-Петербурзі, де після чотирьох років став магістром богослов’я. Повернувся у Плоцьк, де спочатку працював в єпископській консисторії нотаріусом, а потім - канцлером. З 1894 року також викладав канонічне право у рідній семінарії, а згодом ще й політичну економію та філософію. О. Адольф організував також Товариство Християнських Працівників і очолив новостворений Католицький Союз. 1903 року його скерували на посаду асесора Римсько-Католицької Духовної колегії в Санкт-Петербурзі, де він також викладав в місцевій Духовній семінарії канонічне право, пасторальне богослов’я, аскетику та мови і літературу. Тоді ж захистив докторат з канонічного права. У 1909 році о. Адольф Шельонжек став ректором Духовної семінарії у Санкт-Петербурзі. Під час Ісв. війни працював в Департаменті Віросповідань та Освіти у Варшаві, а з отриманням Польщею незалежності став радником Відділу у справах Католицької Церкви, а з 1921 р. -його начальником.

Папа Бенедикт XV 29 червня 1918 року призначив о. Шельонжека єпископом-помічником Плоцьким та єпископом титулярним Барка, хіротонія відбулася 24 листопада цього ж року у Плоцькому кафедральному соборі. Працював також у міністерстві. У 1920-1921 роках взяв участь у підготовці та переговорах Ризького мирного договору між Польщею та Радянським Союзом, а на початку 1925 року - в підписанні конкордату між Польщею та Апостольським Престолом у Римі.

З відновленням Луцької дієцезії 14 грудня 1925 року призначий ординарієм цієї єпархії, 24 лютого 1926 року відбувся інгрес до Луцької катедри. Всього в дієцезії на той час працювало 195 священників у 99 парафіях, які були об’єднані в 11 деканатів. До початку ІІсв. війни єпископ утворив ще п’ять деканатів та понад 70 парафій. 1927 року було проведено дієцезіальний Синод і вперше за останні двісті років було відіслано до Риму звіт про стан місцевої Церкви. Цього ж року 14 грудня Апостольський Престол проголосив декрет, згідно з яким св. Тереза з Ліз’є стала покровителькою Луцької дієцезії. На її честь 1936 року єпископ Адольф засновував згромадження св. Терези від Дитяти Ісус.

Проте 17 вересня 1939 року в Луцьк увійшли радянські війська, і єпископа Адольфа Шельонжека вигнали із резиденції. Духовні семінарії закрили, на території дієцезії ліквідували чоловічі та жіночі чернечі ордени, багатьох із духовенства заарештували та засудили до в’язниці та таборів, велика кількість мирян була депортована. 22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз, Луцьк зайняли гітлерівські окупанти, які створювали видимість дотримання релігійних свобод. Тому єпископу вдалось на певний час частково відновити церковні структури. 1944 року знову повернулась радянська окупація, єпископу наказали покинути територію дієцезії, а після відмови в ніч з 3 на 4 січня 1945 року - заарештували. Його було етаповано до Ковеля, а згодом - до в’язниці Міністерства Держбезпеки в Києві. Єпископу Адольфу Шельонжеку довелось 'святкувати' свій 80-літній ювілей у в’язниці - він був одним із найстарших в’язнів світу. Апостольський Престол через американських дипломатів домігся його звільнення. Це сталось 15 травня 1946 року. Під ескортом на потязі владику було відправлено до Польщі, де 'місцеві' чекісти допровадили його до Кельце. Після інфаркту та кількаденного перебування в лікарні владика переїхав до Бєжглова, який став його останнім пристановищем. Там впродовж останніх чотирьох років свого життя займався науковою діяльністю і написав головний твір свого життя - книгу 'Моральне відродження світу'. Помер 9 лютого 1950 року у віці 85 років. 13 лютого відбулися похорони, похований у підземеллях торуньського костелу св. Якова. 6 жовтня 2013 року у цьому храмі було офіційно розпочато беатифікаційний процес Слуги Божого єпископа Адольфа Петра Шельонжека.