Biskup Longin Żarnowiecki (1842 - 1915). Biskup pomocniczy Łucko-Żytomierski (1910 - 1915), Biskup (1910)

Informacja

Єпископ Лонгін Жарновецький народився у шляхетській родині 15 березня 1842 року в селі Великі Фільварки (нині - Плоске) на Тернопільщині, на теренах парафії св. Станіслава у Кременці. Спочатку навчався в Острозькому дворянському училищі та Рівненській гімназії, а 1859 року вступив до Житомирської семінарії. 1862 року продовжив навчання у Петербурзькій римсько-католицькій духовній академії, де у 1865 році здобув ступінь кандидата богослів'я. У 1866р. висвячений на священника та отримав ступінь магістра богослів'я.

Після повернення в дієцезію був призначений вікарієм Луцького кафедрального собору свв. Петра і Павла, а пізніше працював викладачем історії Церкви в Житомирській семінарії. У 1874 році за наполяганням царської влади його відправили настоятелем до віддаленої парафії св. Діоніcія у Монастирищах на Черкащині, де присвятив себе ревному душпастирству і вже 1879 роком став на чолі деканату. Окрім того, займався науковою діяльністю, пов'язаною із особливостями літургійного вбрання, та написав і видав на цю тему кілька книг, а також опублікував статі в європейських наукових журналах. Його ревне служіння отримало високу оцінку церковної влади, зокрема, був піднесений до гідності каноніка Луцько-Житомирського кафедрального капітулу та став її віце-кустошем.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: październik, 09
1705	- первісний костел св. Йосифа Обручника i Пресвятої Діви Марії у Мельниці на Волині консекрував єпископ Олександр Виговський;
1718	- єпископ-помічник Львівський Фелікс Шанявський консекрував храм Пресвятої Трійці у Терновиці (Брухналі) на Львівщині;
1774	- єпископ-помічник Луцький Франциск Коморницький консекрував кармелітський костел св. Іллі, пророка в Луцьку;
1938	- новоспоруджений костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Литвинові на Тернопільщині освятив архієпископ Болеслав Твардовський; - новозбудований храм Воздвиження Святого Хреста у Новому Селі на Львівщині освятив єпископ Перемишльський Францішек Барда;
2013	- єпископ Мар'ян Бучек освятив територію під будівництво другої частини комплексу резиденції єпископа, Курії та парафіяльного будинку у Харкові;
2021	- архієпископ Мечислав Мокшицький освятив нові вітражі Ісуса Доброго Пастиря, Пресвятої Діви Марії, св. Йосифа, бл. Целестина, св. Йоана Павла II та св. Фаустини в костелі Божого Милосердя у Львові-Рясному;
Następna data: październik, 10
1717	- храм у Тинній на Хмельниччині консекрував єпископ Стефан Рупневський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії i св. Войцеха;
1737	- інгрес митрополита Львівського архієпископа Миколая Вижицького до Львівської архікатедри;
1775	- архієпископ Вацлав Сераковський консекрував костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Богородчанах на Івано-Франківщині та освятив головний і бічні вівтарі;
1837	- єпископ Франциск Мацкевич консекрував костел св. Миколая у Смтричі на Хмнльниччині;
1892	- єпископ Антоній Церр консекрував костел Пресвятої Трійці у Канделі на Одещині;
1906	- о. Владислав Бандурський отримав призначення єпископом-помічником Львівським;
1937	- новоспоруджену каплицю Різдва Пресвятої Діви Марії у Джурині на Тернопільщині освятив о. Ян Дзюбан;
1998	- єпископ Станіслав Падевський став Львівським єпископом-помічником; - костел-церкву бл. Теодора Ромжі у Нижньому Коропці на Закарпатті консекрували єпископ Антал Майнек та греко-католицький владика Іван Семедій;
1999	- єпископ Рейгард Леттман з Німеччини освятив орган у Луцькій катедрі; - костел Пресвятої Трійці у Новгородці на Запоріжжі консекрував єпископ Леон Дубравський;
2009	- єпископ Мар'ян Бучек освятив фундаменти костелу Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Архангела Михаїла у Мелітополі на Запоріжжі;
2020	- новозбудований костел Преображення Господнього в Кодимі на Одещині освятив єпископ Станіслав Широкорадюк; - єпископ Станіслав Широкорадюк освятив стації Хресної дороги у костелі св. Станіслава єп. мч. у Балті на Одещині;

У 1898 році на запрошення єпископа-помічника Болеслава Клопотовського повертається до Житомирської семінарії на посаду викладача латинської мови. 1900 року став прелатом-схоластиком кафедрального капітулу. У 1901 році його призначили ректором Петербурзької духовної академії, де через сім років отримав ступінь доктора богослів'я, а Краківська академія зробила його своїм членом-кореспондентом. Відзначився на посаді ректора тим, що, залучивши до викладання в академії найвідоміших петербурзьких вчених, приділяв особливу увагу вихованню майбутньої духовно-інтелектуальної еліти.

7 квітня 1910 року призначений єпископом-помічником Луцько-Житомирським і титулярним єпископом Мозиполітанським. 12 липня цього ж року в петербурзькому костелі св. Катерини отримав єпископську консекрацію з рук єпископа-помічника Могильовського Стефана Денісевича (співконсекраторами були єпископ-помічник Могильовський Ян Фелікс Цєпляк і нововисвячений єпископ-ординарій Кельцівський Августин Лосінський). Повернувся в дієцезію, щоб допомагати в урядуванні хворому ординарію Каролю Недзялковському, який ще 31 березня просив Святіший Престол звільнення з посади у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. 15 січня 1911 року єпископ Недзялковський офіційно передав управління єпархією єпископу Жарновецькому, а в ніч з 6 на 7 червня 1911 року помер.

Фактично, єпископ Жарновецький виконував обов'язки Апостольського адміністратора дієцезії, хоча формально ним був обраний Луцько-Житомирською капітулою після смерті єпископа Недзялковського о.-прелат Антоній Баєвський. Ще восени 1910 року єпископ Недзялковський представив Ватикану єпископа Жарновецького як достойного свого наступника, проте згідно із канонічним правом той як 'praesentatus' не міг стати очільником єпархії. Єпископ Жарновецький помер ще до призначення 16 жовтня 1916 року нового ординарія Ігнатія Дуб-Дубовський - 29 вересня 1915 року. Похоронили на Житомирському католицькому кладовищі, вказавши дату смерті (15 вересня) за юліанським календарем, його могилу доглядають місцеві віряни.

Єпископ Жарновецький був автором таких книг як «Starożytne szaty kościelne w djecezji łuckiej i żytomierskiej» (1891р.), «Historya i technika haftarstwa kościelnego» (1902р.), «Ozdoba Domu Bożego: dzieło ilustrowane, poświęcone szatnictwu liturgicznemu i kunsztom, w służbie Kościoła pozostającym» (1904р.), «Kielich w Kościele pod względem historycznym, liturgicznym i estetycznym» (1907р.), «Historja tkanin jedwabnych» (1915р.), а також інших друкованих праць.