Єпископ Лонгін Жарновецький (1842 - 1915). Єпископ-помічник Луцько-Житомирський (1910 - 1915), Єпископ (1910)

Єпископ Лонгін Жарновецький народився у шляхетській родині 15 березня 1842 року в селі Великі Фільварки (нині - Плоске) на Тернопільщині, на теренах парафії св. Станіслава у Кременці. Спочатку навчався в Острозькому дворянському училищі та Рівненській гімназії, а 1859 року вступив до Житомирської семінарії. 1862 року продовжив навчання у Петербурзькій римсько-католицькій духовній академії, де у 1865 році здобув ступінь кандидата богослів'я. У 1866р. висвячений на священника та отримав ступінь магістра богослів'я.

Після повернення в дієцезію був призначений вікарієм Луцького кафедрального собору свв. Петра і Павла, а пізніше працював викладачем історії Церкви в Житомирській семінарії. У 1874 році за наполяганням царської влади його відправили настоятелем до віддаленої парафії св. Діоніcія у Монастирищах на Черкащині, де присвятив себе ревному душпастирству і вже 1879 роком став на чолі деканату. Окрім того, займався науковою діяльністю, пов'язаною із особливостями літургійного вбрання, та написав і видав на цю тему кілька книг, а також опублікував статі в європейських наукових журналах. Його ревне служіння отримало високу оцінку церковної влади, зокрема, був піднесений до гідності каноніка Луцько-Житомирського кафедрального капітулу та став її віце-кустошем.

У 1898 році на запрошення єпископа-помічника Болеслава Клопотовського повертається до Житомирської семінарії на посаду викладача латинської мови. 1900 року став прелатом-схоластиком кафедрального капітулу. У 1901 році його призначили ректором Петербурзької духовної академії, де через сім років отримав ступінь доктора богослів'я, а Краківська академія зробила його своїм членом-кореспондентом. Відзначився на посаді ректора тим, що, залучивши до викладання в академії найвідоміших петербурзьких вчених, приділяв особливу увагу вихованню майбутньої духовно-інтелектуальної еліти.

7 квітня 1910 року призначений єпископом-помічником Луцько-Житомирським і титулярним єпископом Мозиполітанським. 12 липня цього ж року в петербурзькому костелі св. Катерини отримав єпископську консекрацію з рук єпископа-помічника Могильовського Стефана Денісевича (співконсекраторами були єпископ-помічник Могильовський Ян Фелікс Цєпляк і нововисвячений єпископ-ординарій Кельцівський Августин Лосінський). Повернувся в дієцезію, щоб допомагати в урядуванні хворому ординарію Каролю Недзялковському, який ще 31 березня просив Святіший Престол звільнення з посади у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. 15 січня 1911 року єпископ Недзялковський офіційно передав управління єпархією єпископу Жарновецькому, а в ніч з 6 на 7 червня 1911 року помер.

Фактично, єпископ Жарновецький виконував обов'язки Апостольського адміністратора дієцезії, хоча формально ним був обраний Луцько-Житомирською капітулою після смерті єпископа Недзялковського о.-прелат Антоній Баєвський. Ще восени 1910 року єпископ Недзялковський представив Ватикану єпископа Жарновецького як достойного свого наступника, проте згідно із канонічним правом той як 'praesentatus' не міг стати очільником єпархії. Єпископ Жарновецький помер ще до призначення 16 жовтня 1916 року нового ординарія Ігнатія Дуб-Дубовський - 29 вересня 1915 року. Похоронили на Житомирському католицькому кладовищі, вказавши дату смерті (15 вересня) за юліанським календарем, його могилу доглядають місцеві віряни.

Єпископ Жарновецький був автором таких книг як «Starożytne szaty kościelne w djecezji łuckiej i żytomierskiej» (1891р.), «Historya i technika haftarstwa kościelnego» (1902р.), «Ozdoba Domu Bożego: dzieło ilustrowane, poświęcone szatnictwu liturgicznemu i kunsztom, w służbie Kościoła pozostającym» (1904р.), «Kielich w Kościele pod względem historycznym, liturgicznym i estetycznym» (1907р.), «Historja tkanin jedwabnych» (1915р.), а також інших друкованих праць.