ПОЛТАВА. Костел Воздвиження Хреста Господнього (2002 - 2004). Полтавська обл., Полтавський р-н

36002 Полтава,
вул. Марата, 16,
+380 (5322) 208-75,
f.b.: rkc.poltava

Іпатіївський список «Повісті минулих літ» 1174 року згадує сіверське місто під назвою «Лтава» (ймовірно, що від назви річечки Лтава, правої притоки Ворскли). Згодом місто назвали «По-Лтава», як таке, що розташоване по Лтаві. За останніми дослідженнями часом заснування Полтави вважається 899 рік, а сучасна назва міста зафіксована у документах 1430 року. З 1648 до 1775 роки Полтава була військово-адміністративним центром Полтавського полку в складі Гетьманської України. У 1802р. стала губернським центром, а в радянські часи - обласним. Населення - понад 288 тисяч мешканців.

Наприкінці XVIIIст. полтавець І. Котляревський на основі полтавського діалекту народної мови створив українську літературну мову. Але нині полтавці все частіше відмовляються від корінної мови Русі на користь так званої 'російської', яку штучно створили у Московії наприкінці XVIII - на початку XIX століть на основі місцевого діалекту церковно-слов'янської мови - православної латині. Століттями русинів-українців лякали жупелом КАТОЛИЦЬКОЇ ЛАТИНІЗАЦІЇ, проте навіть в Західній Україні, де зберігся найбільший католицький вплив, розмовляють досі корінною мовою, тоді як інша частина Русі, особливо Лівобережжя, все більше переходить на модернізований варіант ПРАВОСЛАВНОЇ ЛАТИНІ!

З початку 90-х років XX століття полтавських римо-католиків обслуговували оо.-мар'яни з Харкова. Оскільки старий полтавський костел Воздвиження Хреста Господнього ще до війни знищила радянська влада, то у 1994 році було придбано старий будинок на вул. Марата, 16, і після невеликого ремонту вже на Різдво там відправили першу Месу. 3 грудня 1994 року єпископ Ян Пурвінський (парафія тоді належала до Києво-Житомирської дієцезії) затвердив статут парафії, а 17 березня 1995 року статут було зареєструвано рішенням Полтавського облвиконкому.

ПОЛТАВА. Колишній костел Воздвиження Хреста Господнього (1852 - 1859). Полтавська обл., Полтавський р-н

3600? Полтава

Іпатіївський список «Повісті минулих літ» 1174 року згадує сіверське місто під назвою «Лтава» (ймовірно, що від назви річечки Лтава, правої притоки Ворскли). Згодом місто назвали «По-Лтава», як таке, що розташоване по Лтаві. За останніми дослідженнями часом заснування Полтави вважається 899 рік, а сучасна назва міста зафіксована у документах 1430 року. З 1648 до 1775 роки Полтава була військово-адміністративним центром Полтавського полку в складі Гетьманської України. У 1802р. стала губернським центром, а в радянські часи - обласним. Населення - понад 288 тисяч мешканців.

Наприкінці XVIIIст. полтавець І. Котляревський на основі полтавського діалекту народної мови створив українську літературну мову. Але нині полтавці все частіше відмовляються від корінної мови Русі на користь так званої 'російської', яку штучно створили у Московії наприкінці XVIII - на початку XIX століть на основі місцевого діалекту церковно-слов'янської мови - православної латині. Століттями русинів-українців лякали жупелом КАТОЛИЦЬКОЇ ЛАТИНІЗАЦІЇ, проте навіть в Західній Україні, де зберігся найбільший католицький вплив, розмовляють досі корінною мовою, тоді як інша частина Русі, особливо Лівобережжя, все більше переходить на модернізований варіант ПРАВОСЛАВНОЇ ЛАТИНІ!

З 1843 по 1851 рік римо-католики Потави відправляли богослужіння у найманому приміщенні колишнього будинку училища садівництва, який пізніше перейшов до Полтавського інституту благородних панянок. На початку 1850-х років помічник губернського архітектора Семко-Савойський виконав проект римсько-католицької каплиці у вигляді класичної однонавної римської базиліки на високому цоколі, з двосхилим дахом, який 23 червня 1852 року був затверджений Полтавською губернською будівельною та дорожньою комісією. Наріжний камінь під будівництво костелу на розі вулиць Новосадової та Стрітенської (нині Короленка та Комсомольської) вмурували 27 вересня 1852 року. Будувався храм майже сім років (його проект суттєво відкорегували) і був урочисто освячений лише 12 червня 1859 року. Святиню збудували завдяки графу Якову Ламберту, першому настоятелю парафії о. Гялимському та добровільним пожертвам парафіян.

РОМНИ. Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (190? - 1910). Сумська обл., Сумський р-н

42000 Ромни,
вул. Залізнична, 246а

Місто-фортеця Ромен захищало південно-східні кордони Київської Русі і вперше у літописах згадується 1096 роком. У середині XVII століття Ромни стали сотенним містечком, але фактично з 1714 року вони були центром Лубенського, а згодом Миргородського полку. Після ліквідації полкового устрою стали повітовим центром, а у 20-х роках ХХ століття - районним. Населення - понад 40 тисяч мешканців.

Вважається, що у 30-х - 40-х роках XVII століття князь Єремія Вишневецький збудував у Ромнах костел. Навіть, якщо це й так, то він не пережив буремні 1648-1654 роки. І лише на початку ХХ століття інженер Ясновський спорудив у місті наступний мурований храм, фундаторем якого став о. Йоан Даугіс, парох у Гросс-Вердері (нині - Зеленівка на Чернігівщині). Костел 1910 року консекрував єпископ-помічник Могильовський Ян Цепляк. Святиня тоді мала високу вежу, а костельна територія була огорожена. Перед революцією місцевих римо-католиків обслуговував о. Станіслав Домбровський.

СВЯТОТРОЇЦЬКЕ (Урицьке, Ейхвальд). Колишній костел Пресвятої Трійці (1871). Запорізька обл., Пологівський р-н

70315 Урицьке

Село Урицьке заснувала у 1823 році 31 сім'я із Західної Прусії та Богемії як німецьку католицьку колонію Ейхвальд (в перекладі - Дубовий Ліс). 1872 року село перейменували на Святотроїцьке, а в 20-х роках наступного століття - на Урицьке. На початку ІІ світової війни війська НКВС 'зачистили' село від німців. Потім його заселили переселенцями із Західної України. 2016 року селу повернено назву Святотроїцьке. Нині чисельність його населення складає лиш трохи більше трьох сотень мешканців.

У 1871 році в Ейхвальді було збудовано мурований храм на кошти парафіян. Перед революцією до парафії належало три з половиною тисячі вірян, які проживали також у сусідніх селах, а настоятелем тут працював о. Йосиф Ретер.

СЛОВ‘ЯНСЬК (Тор, Словенськ). Каплиця свв. Кирила та Мефодія (2012). Донецька обл., Слов‘янський р-н

84122 Слов'янськ,
вул. Будьонного, 7

Поселення Тор (нинішній Слов'янськ) було засноване у середині XVII століття. У 1685-1764 роках було сотенним містечком Ізюмського полку. 1784 року його переймуновали на Словенськ та зробили повітовим містом. Нині - районний центр з населенням майже 110 тисяч мешканців.

До революції місцеві римо-католики не мали свого храму. З відродженням церковного життя після комуністичного тоталітаризму Святі Меси відправлялись у 'Домі Просвіти'. 11 лютого 2007 року єпископ Станіслав Падевський OFM Cap освятив подаровані ним дерев'яні скульптури святих Кирила та Мефодія - покровителів новонародженої парафії. У центрі міста було придбано приватний будинок для облаштування у ньому каплиці, яку 24 липня 2012 року освятив єпископ Мар'ян Бучек.

СУМИ. Костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії (1901 - 1911). Сумська обл., Сумський р-н

40022 Суми,
вул. Псільська, 1,
+380 (542) 22-07-72,
f.b.: ecclsumy

Місто було засноване у 1652-1655 роках переселенцями з Правобережної України і називалось спочатку Сумина слобода, з 1656 року - Сумин. Із 60-х років буква «н» зникла і місто отримало сучасну назву - Суми. 1658 року місто стало центром Слобідського козацького полку, а в 1780 році - центром повіту. У 1923-1930 роках було центром округи, а з 1939 року є обласним центром. Населення - понад 263 тисячі мешканців.

У 1890-ті роки Павло Харитоненко подарував римсько-католицькій спільноті Сум земельну ділянку під будівництво філіального костелу парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові, дозвіл на спорудження якого було отримано 1900 року. Неоготичний храм збудували протягом 1901-1911 років коштом парафіян та за фінансової допомоги П. Харитоненка, котрий був православним. 1911 року його консекрував єпископ-помічник Могильовський Ян Цепляк. У 1932 році радянська влада остаточно закрила святиню. У 1945-1953 роках у будівлі костелу знаходився обласний краєзнавчий музей, у 1953-1972 роках храм використовувся як спортивний зал педінституту, а в 1972-1994 роках - спортивний зал школи № 8.

ХАРКІВ. Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії (1887 - 1891). Харківська обл., Харківський р-н

61057 Харків,
вул. Гоголя, 4,
+380 (57) 706-25-54

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Після поділів Польщі 1772-1795рр. та Французької революції 1789р. до Харкова прибули католики з Польщі та Франції, а після відкриття у 1805р. університету - викладачі-католики з-за кордону. Меси проводились у 1-й Харківській гімназії та університеті приїзджими священиками, а 1829 року у Харків призначено першого постійного душпастиря - о.-францисканця Гемініана Чаплинського.

У 1830р. харківська католицька спільнота придбала земельну ділянку по вул. Малій Сумскій (нині - Гоголя) з великим двохповерховим будинком, який після перебудови став першим храмом (освячено 01.10.1832р. під титулом Пресвятої Діви Марії Святого Розарію). У 1850р. поряд з церквою споруджено цегляний будинок для священників, а також проведено реконструкцію святині. У 80-х роках XIXст. цей храм став надто малим для спільноти, що налічувала до 5 тисяч парафіян. 29 квітня 1887 року було освячено наріжний камінь костелу, проект якого у неоготичному стилі безоплатно виконав харківський архітектор Б. Михайловський. 15 грудня 1891 року настоятель о. П. Кісаржевський освятив новозбудований храм під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії, 26 липня 1892 року єпископ Ф. Симон освятив його головний вівтар.