37500 Лубни,
вул. Владислава Бєлоруса, 4
Місто засноване Великим князем Київським Володимиром 988 року в честь прийняття християнства, як одна з фортець Посульської оборонної лінії для захисту південних кордонів Київської Русі від степових нападників. Спочатку це була невелика дерев'яна (луб'яна) фортеця над Сулою. 1591 року місто отримало магдебурзьке право. У 1648-1781 роках Лубни були полковим центром, пізніше - повітовим центром, а з 1923 року є центром району. Населення - понад 46 тисяч мешканців.
Наприкінці 30-х - на початку 40-х років власник Лубен та навколишніх земель Єремія Вишневецький спорудив у місті костел св. Михаїла та монастир оо.-бернардинів, проте вони були знищені 1648 року козаками Богдана Хмельницького (за неперевіреною інформацією будівлі костельно-монастирського комплексу збереглись і в перебудованому вигляді використовуються за іншим призначення). Католицьке церковне життя у Лубнах почало відновлюватись лише у XIX столітті, проте до революції віряни не мали своєї святині.
91031 Луганськ,
вул. Мергельна, 102,
+380 (642) 58-46-58
У Запорізькі часи на території міста існували козацькі селища Кальміуської паланки Кам'яний Брід та Вергунка. У 1797 році навколо закладеного поблизу річки Лугань поряд із селищем Кам'яний Брід державного ливарно-гарматного заводу виникло селище Луганський Завод. 9 листопада 1882 року Луганський Завод, який злився з Кам'яним Бродом, отримав статус міста, назву Луганське і став повітовим центром. 5 листопада 1935 року місто перейменували на Ворошиловград, 3 червня 1938 року воно стало обласним центром. У 1958р. місту повернули назву Луганськ, проте у 1970-1990 роках знову називалось Ворошиловград. Населення - майже 4040 тисячі мешканців.
Перші католики (польського походження) поселились у Кам'яному Броді ще 1755 року, а пізніше - у селищі Луганський Завод. Чисельність католиків зростала також за рахунок інших переселенців із західних регіонів Російської імперії та з-за її меж. У 1902 році у Луганську постав молитовний дім парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бахмуті, а 1904 року на його місці було споруджено мурований костел Різдва Пресвятої Діви Марії коштом парафіян, серед яких окрім поляків були також австрійці, бельгійці, німці, французи та вірмени-католики. Їх ослуговували у різні часи оо. Даміан Сааков, Оттон Бем, Франц Козловський, Еммануїл Машуршан, Гавриїл Асланішвілі та Михайло Ягулов. Останній 1917 року опікувався двома з половиною тисячами вірян.
86108 Макіївка,
вул. Леніна, 30,
+380 (6232) 679-92
Наприкінці XVIIст. вперше згадуються поселення на теренах Макіївки - запорізький зимівник Ясинівка та поселення запорожця Макея, за іменем якого місто пізніше назвали. У середині XIXст. в Макіївській слободі розпочався вуглевидобуток, а 1892 року поблизу металургійного заводу «Уніон» виникло робоче селище Дмитрієвськ, яке стало торговельно-промисловим і культурним центром для навколишніх селищ і слободи Макіївка. У 1917-1920рр. селище Дмитрієвськ та прилеглу до нього Макіївку об'єднали у місто Дмитрієвськ, яке 1931 року перейменували на Макіївку. Від 1941 року - місто обласного підпорядкування. Населення - 340 тисяч мешканців.
Ще у середині 30-х років радянська влада у Макіївці закрила та знищила костел св. Йосифа. З відродженням у місті церковного життя 4 жовтня 2005 року єпископ Станіслав Падевський OFM Cap освятив каплицю, збудовану за півроку зусиллями настоятеля о. Ярослава Вишневського та місцевих парафіян, а 16 листопада 2007 року відправив урочисту Літургію з нагоди 100-річчя парафії.
8610? Макіївка
Наприкінці XVIIст. вперше згадуються поселення на теренах Макіївки - запорізький зимівник Ясинівка та поселення запорожця Макея, за іменем якого місто пізніше назвали. У середині XIXст. в Макіївській слободі розпочався вуглевидобуток, а 1892 року поблизу металургійного заводу «Уніон» виникло робоче селище Дмитрієвськ, яке стало торговельно-промисловим і культурним центром для навколишніх селищ і слободи Макіївка. У 1917-1920рр. селище Дмитрієвськ та прилеглу до нього Макіївку об'єднали у місто Дмитрієвськ, яке 1931 року перейменували на Макіївку. Від 1941 року - місто обласного підпорядкування. Населення - 340 тисяч мешканців.
Для технічних спеціалістів-католиків (переважно, французів та бельгійців), які працювали на металургійному заводі у Макіївці, спочатку облаштували молитовну кімнату. У 1907 року місцеву парафію (вікаріат) став обслуговувати француз о.-ассумпціоніст Ежен Неве - майбутній єпископ Цитруський та Апостольский адміністратор Москви. Завдяки його зусиллям та коштам Російсько-Донецького товариства у 1908 році тут було споруджено мурований костел св. Йосифа, освячення якого відбулось 1915 року.
87543 Маріуполь,
вул. Бестужева, 60,
+380 (629) 24-17-70,
www: kostel-mari.blogspot.com
Перше стаціонарне поселення хліборобів на території Маріуполя постало у IX—X століттях і називалося Адамаха. Сучасне поселення в гирлі Кальміусу засновано на початку XVIст. запорізькими козаками як вартовий пост Домаха для захисту зимівників, промислів і шляхів сполучення від нападів кримських татар. Згодом Домаха перетворився на городище, а потім - на фортецю. У 1734 році перебудована й укріплена фортеця Домаха офіційно стала центром Кальміуської паланки (козацького військового округу) Запорізької Січі. У 1778 році поблизу заклали повітове місто Павловськ, яке 1779 року отримало назву Маріанополь чи Маріу-Поль. 1780 року місто остаточно перейменоване в Маріуполь. У 1948-1989 роках називалось Жданов. Населення - понад 440 тисяч мешканців.
У вересні 1995 року на квартирі Єлени і Віктора Клєщьових було проведено перше Богослужіння маріупольської спільноти римо-католиків, а 6 квітня 1996 року Свята Меса відбулась вже в актовому залі «Міськодоканала» (вул. Варганова, 7). 30 вересня 1996 року зареєстували римсько-католицьку парафію Успіння Матері Божої у Маріуполі. 24 жовтня 2002 року у місті з'явилась перша копія чудотворної ікони Матері Божої Ченстоховської. А 27 жовтня у присутності майбутнього єпископа о. Яна Собіло із Запоріжжя та о. Здіслава Зайонца із парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Бердянську, котрий досі опікувався вірними у Маріуполі, парафію офіційно перейняли оо.-пауліни. 31 серпня 2003 року єпископ Станіслав Падевський OFM Cap освятив парафіяльну каплицю у паулінському будинку.
8754? Маріуполь,
кут вулиць Торгової
та Італійської
Перше стаціонарне поселення хліборобів на території Маріуполя постало у IX—X століттях і називалося Адамаха. Сучасне поселення в гирлі Кальміусу засновано на початку XVIст. запорізькими козаками як вартовий пост Домаха для захисту зимівників, промислів і шляхів сполучення від нападів кримських татар. Згодом Домаха перетворився на городище, а потім - на фортецю. У 1734 році перебудована й укріплена фортеця Домаха офіційно стала центром Кальміуської паланки (козацького військового округу) Запорізької Січі. У 1778 році поблизу заклали повітове місто Павловськ, яке 1779 року отримало назву Маріанополь чи Маріу-Поль. 1780 року місто остаточно перейменоване в Маріуполь. У 1948-1989 роках називалось Жданов. Населення - понад 440 тисяч мешканців.
Імператорський дозвіл на спорудження римсько-католицького храму у Маріуполі було отримано 15 листопада 1853 року. Його будівництво розпочалось весною 1854 року на куті вулиць Торгової та Італійської на гроші, зібрані серед католиків- італійців (10 000 франків пожертвував також італійський король Віктор-Емануїл). 18 жовтня 1860 року новоспоруджений костел консекрував єпископ В. Ліпський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії.
875?? Маріуполь-Піонерське
Перше стаціонарне поселення хліборобів на території Маріуполя постало у IX—X століттях і називалося Адамаха. Сучасне поселення в гирлі Кальміусу засновано на початку XVIст. запорізькими козаками як вартовий пост Домаха для захисту зимівників, промислів і шляхів сполучення від нападів кримських татар. Згодом Домаха перетворився на городище, а потім - на фортецю. У 1734 році перебудована й укріплена фортеця Домаха офіційно стала центром Кальміуської паланки (козацького військового округу) Запорізької Січі. У 1778 році поблизу заклали повітове місто Павловськ, яке 1779 року отримало назву Маріанополь чи Маріу-Поль. 1780 року місто остаточно перейменоване в Маріуполь. У 1948-1989 роках називалось Жданов. Населення - понад 440 тисяч мешканців.
До 2015 року Піонерське було селом Новоазовського району, а 5 червня 2015 року виключене з облікових даних у зв'язку із тим, що увійшло у межі міста Маріуполя.