ЛУБНИ. Каплиця св. Архангела Михаїла (2009). Полтавська обл., Лубенський р-н

37500 Лубни,
вул. Владислава Бєлоруса, 4

Місто засноване Великим князем Київським Володимиром 988 року в честь прийняття християнства, як одна з фортець Посульської оборонної лінії для захисту південних кордонів Київської Русі від степових нападників. Спочатку це була невелика дерев'яна (луб'яна) фортеця над Сулою. 1591 року місто отримало магдебурзьке право. У 1648-1781 роках Лубни були полковим центром, пізніше - повітовим центром, а з 1923 року є центром району. Населення - понад 46 тисяч мешканців.

Наприкінці 30-х - на початку 40-х років власник Лубен та навколишніх земель Єремія Вишневецький спорудив у місті костел св. Михаїла та монастир оо.-бернардинів, проте вони були знищені 1648 року козаками Богдана Хмельницького (за неперевіреною інформацією будівлі костельно-монастирського комплексу збереглись і в перебудованому вигляді використовуються за іншим призначення). Католицьке церковне життя у Лубнах почало відновлюватись лише у XIX столітті, проте до революції віряни не мали своєї святині.

ЛУГАНСЬК. Каплиця Різдва Пресвятої Діви Марії (1994). Луганська обл., міста

91031 Луганськ,
вул. Мергельна, 102,
+380 (642) 58-46-58

У Запорізькі часи на території міста існували козацькі селища Кальміуської паланки Кам'яний Брід та Вергунка. У 1797 році навколо закладеного поблизу річки Лугань поряд із селищем Кам'яний Брід державного ливарно-гарматного заводу виникло селище Луганський Завод. 9 листопада 1882 року Луганський Завод, який злився з Кам'яним Бродом, отримав статус міста, назву Луганське і став повітовим центром. 5 листопада 1935 року місто перейменували на Ворошиловград, 3 червня 1938 року воно стало обласним центром. У 1958р. місту повернули назву Луганськ, проте у 1970-1990 роках знову називалось Ворошиловград. Населення - майже 4040 тисячі мешканців.

Перші католики (польського походження) поселились у Кам'яному Броді ще 1755 року, а пізніше - у селищі Луганський Завод. Чисельність католиків зростала також за рахунок інших переселенців із західних регіонів Російської імперії та з-за її меж. У 1902 році у Луганську постав молитовний дім парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бахмуті, а 1904 року на його місці було споруджено мурований костел Різдва Пресвятої Діви Марії коштом парафіян, серед яких окрім поляків були також австрійці, бельгійці, німці, французи та вірмени-католики. Їх ослуговували у різні часи оо. Даміан Сааков, Оттон Бем, Франц Козловський, Еммануїл Машуршан, Гавриїл Асланішвілі та Михайло Ягулов. Останній 1917 року опікувався двома з половиною тисячами вірян.

МАКІЇВКА (Дмитрієвськ). Каплиця св. Йосифа Обручника Пресвятої Діви Марії (2005). Донецька обл., міста

86108 Макіївка,
вул. Леніна, 30,
+380 (6232) 679-92

Наприкінці XVIIст. вперше згадуються поселення на теренах Макіївки - запорізький зимівник Ясинівка та поселення запорожця Макея, за іменем якого місто пізніше назвали. У середині XIXст. в Макіївській слободі розпочався вуглевидобуток, а 1892 року поблизу металургійного заводу «Уніон» виникло робоче селище Дмитрієвськ, яке стало торговельно-промисловим і культурним центром для навколишніх селищ і слободи Макіївка. У 1917-1920рр. селище Дмитрієвськ та прилеглу до нього Макіївку об'єднали у місто Дмитрієвськ, яке 1931 року перейменували на Макіївку. Від 1941 року - місто обласного підпорядкування. Населення - 340 тисяч мешканців.

Ще у середині 30-х років радянська влада у Макіївці закрила та знищила костел св. Йосифа. З відродженням у місті церковного життя 4 жовтня 2005 року єпископ Станіслав Падевський OFM Cap освятив каплицю, збудовану за півроку зусиллями настоятеля о. Ярослава Вишневського та місцевих парафіян, а 16 листопада 2007 року відправив урочисту Літургію з нагоди 100-річчя парафії.

МАКІЇВКА (Дмитрієвськ). Колишній костел св. Йосифа (1907 - 1908). Донецька обл., міста

8610? Макіївка

Наприкінці XVIIст. вперше згадуються поселення на теренах Макіївки - запорізький зимівник Ясинівка та поселення запорожця Макея, за іменем якого місто пізніше назвали. У середині XIXст. в Макіївській слободі розпочався вуглевидобуток, а 1892 року поблизу металургійного заводу «Уніон» виникло робоче селище Дмитрієвськ, яке стало торговельно-промисловим і культурним центром для навколишніх селищ і слободи Макіївка. У 1917-1920рр. селище Дмитрієвськ та прилеглу до нього Макіївку об'єднали у місто Дмитрієвськ, яке 1931 року перейменували на Макіївку. Від 1941 року - місто обласного підпорядкування. Населення - 340 тисяч мешканців.

Для технічних спеціалістів-католиків (переважно, французів та бельгійців), які працювали на металургійному заводі у Макіївці, спочатку облаштували молитовну кімнату. У 1907 року місцеву парафію (вікаріат) став обслуговувати француз о.-ассумпціоніст Ежен Неве - майбутній єпископ Цитруський та Апостольский адміністратор Москви. Завдяки його зусиллям та коштам Російсько-Донецького товариства у 1908 році тут було споруджено мурований костел св. Йосифа, освячення якого відбулось 1915 року.

МАРІУПОЛЬ (Домаха, Павловськ, Жданов). Каплиця Матері Божої Ченстоховської (2003). Донецька обл., міста

87543 Маріуполь,
вул. Бестужева, 60,
+380 (629) 24-17-70,
www: kostel-mari.blogspot.com

Перше стаціонарне поселення хліборобів на території Маріуполя постало у IX—X століттях і називалося Адамаха. Сучасне поселення в гирлі Кальміусу засновано на початку XVIст. запорізькими козаками як вартовий пост Домаха для захисту зимівників, промислів і шляхів сполучення від нападів кримських татар. Згодом Домаха перетворився на городище, а потім - на фортецю. У 1734 році перебудована й укріплена фортеця Домаха офіційно стала центром Кальміуської паланки (козацького військового округу) Запорізької Січі. У 1778 році поблизу заклали повітове місто Павловськ, яке 1779 року отримало назву Маріанополь чи Маріу-Поль. 1780 року місто остаточно перейменоване в Маріуполь. У 1948-1989 роках називалось Жданов. Населення - понад 440 тисяч мешканців.

Каплиця у будинку оо.-паулінів
Каплиця у будинку оо.-паулінів

У вересні 1995 року на квартирі Єлени і Віктора Клєщьових було проведено перше Богослужіння маріупольської спільноти римо-католиків, а 6 квітня 1996 року Свята Меса відбулась вже в актовому залі «Міськодоканала» (вул. Варганова, 7). 30 вересня 1996 року зареєстували римсько-католицьку парафію Успіння Матері Божої у Маріуполі. 24 жовтня 2002 року у місті з'явилась перша копія чудотворної ікони Матері Божої Ченстоховської. А 27 жовтня у присутності майбутнього єпископа о. Яна Собіло із Запоріжжя та о. Здіслава Зайонца із парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Бердянську, котрий досі опікувався вірними у Маріуполі, парафію офіційно перейняли оо.-пауліни. 31 серпня 2003 року єпископ Станіслав Падевський OFM Cap освятив парафіяльну каплицю у паулінському будинку.

МАРІУПОЛЬ (Домаха, Павловськ, Жданов). Колишній костел Успіння Пресвятої Діви Марії (1854 - 1860). Донецька обл., міста

8754? Маріуполь,
кут вулиць Торгової
та Італійської

Перше стаціонарне поселення хліборобів на території Маріуполя постало у IX—X століттях і називалося Адамаха. Сучасне поселення в гирлі Кальміусу засновано на початку XVIст. запорізькими козаками як вартовий пост Домаха для захисту зимівників, промислів і шляхів сполучення від нападів кримських татар. Згодом Домаха перетворився на городище, а потім - на фортецю. У 1734 році перебудована й укріплена фортеця Домаха офіційно стала центром Кальміуської паланки (козацького військового округу) Запорізької Січі. У 1778 році поблизу заклали повітове місто Павловськ, яке 1779 року отримало назву Маріанополь чи Маріу-Поль. 1780 року місто остаточно перейменоване в Маріуполь. У 1948-1989 роках називалось Жданов. Населення - понад 440 тисяч мешканців.

Імператорський дозвіл на спорудження римсько-католицького храму у Маріуполі було отримано 15 листопада 1853 року. Його будівництво розпочалось весною 1854 року на куті вулиць Торгової та Італійської на гроші, зібрані серед католиків- італійців (10 000 франків пожертвував також італійський король Віктор-Емануїл). 18 жовтня 1860 року новоспоруджений костел консекрував єпископ В. Ліпський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії.

МАРІУПОЛЬ - Піонерське (Домаха, Павловськ, Жданов). Каплиця Християнської Служби Порятунку (2018). Донецька обл., міста

875?? Маріуполь-Піонерське

Перше стаціонарне поселення хліборобів на території Маріуполя постало у IX—X століттях і називалося Адамаха. Сучасне поселення в гирлі Кальміусу засновано на початку XVIст. запорізькими козаками як вартовий пост Домаха для захисту зимівників, промислів і шляхів сполучення від нападів кримських татар. Згодом Домаха перетворився на городище, а потім - на фортецю. У 1734 році перебудована й укріплена фортеця Домаха офіційно стала центром Кальміуської паланки (козацького військового округу) Запорізької Січі. У 1778 році поблизу заклали повітове місто Павловськ, яке 1779 року отримало назву Маріанополь чи Маріу-Поль. 1780 року місто остаточно перейменоване в Маріуполь. У 1948-1989 роках називалось Жданов. Населення - понад 440 тисяч мешканців.

До 2015 року Піонерське було селом Новоазовського району, а 5 червня 2015 року виключене з облікових даних у зв'язку із тим, що увійшло у межі міста Маріуполя.