71118 Бердянськ,
вул. 12-го Грудня, 2А,
+380 (6153) 302-12, 374-58,
f.b.: 506555499505784
Місто Бердянськ, датою заснування якого вважається 1827 рік, розвинулося від маленького поселення та пристані, побудованої в 1673 році запорізькими та азовськими козаками. 01.07.1830р. пройшла офіційна церемонія відкриття пристані, а поселення отримало назву Ново-Ногайськ та у 1835р. статус міста. 01.01.1841р. місто перейменували в Бердянськ. У 1842р. Бердянськ став центром Бердянського повіту, нині є районним центром з населенням понад 109 тисяч мешканців..
У 1995 році у Бердяську було створено парафію, яка обслуговувалась священниками із Запоріжжя. Оскільки старий костел Різдва Пресвятої Діви Марії знищила радянська влада у 30-ті роки ХХ століття, то виникла необхідність у будівництві нового храму. 28.12.2000р. Міська Рада дозволила будівництво святині, а 2001 року розпочалось будівництво храму, оздоблення якого тривало до 2013 року. 8 вересня 2003 року єпископ Станіслав Падевський OFM Cap освятив каплицю Божого Милосердя у костелі. 8 вересня 2013 року єпископ Ян Собіло заклав у стіну святині наріжний камінь, привезений 2000 року настоятелем о. Здіславом Зайонцем із базиліки св. Анни у Єрусалимі - місця Різдва Пресвятої Діви Марії.
7111? Бердянськ
Місто Бердянськ, датою заснування якого вважається 1827 рік, розвинулося від маленького поселення та пристані, побудованої в 1673 році запорізькими та азовськими козаками. 01.07.1830р. пройшла офіційна церемонія відкриття пристані, а поселення отримало назву Ново-Ногайськ та у 1835р. статус міста. 01.01.1841р. місто перейменували в Бердянськ. У 1842р. Бердянськ став центром Бердянського повіту, нині є районним центром з населенням понад 109 тисяч мешканців..
У 1850-1857 роках у Бердянську було збудовано храм на кошти Папи Пія IX, іноземних держав та купців-парафіян. 11 травня 1907 року єпископ Йосиф Кесслер консекрував цей костел. У 30-х роках ХХ століття радянська влада святиню знищила. На місці колишнього храму знаходиться танцювальний майданчик у парку ім. П. Шмідта.
70036 Богатирівка,
вул. Центральна, 146,
Село Богатирівка (назва походить від балки Богатирьової) заснували у 1920-х роках вихідці з інших сіл різних регіонів України. Нині тут проживає понад 1200 мешканців. Належало до Вільнянського району, а тепер - до Запорізького.
Місцеву римсько-католицьку парафію було утворено 15 квітня 2003 року. Приблизно тоді ж і збудували тут каплицю, яку освятили 8 серпня 2004 року. Спочатку парафію обслуговували дієцезіальні священники, пізніше - оо.-салетини (zgromadzenie Księży Misjonarzy Matki Boskiej z La Salette), а тепер знову дієцезіальні священники.
71013 Мар'янівка
Колонію Гетланд (Готланд) заснували 1823 року католицькі родини із Західної Прусії. На початку Ісв. війни село перейменували на Мар'янівку. Нині тут проживає понад півтисячі мешканців.
Тривалий час богослужіння в поселенні проводились у пристосованих приміщеннях, а власний неоготичний мурований костел постав коштом парафіян 1875 року. На зламі XIX і XX століть майже тисячу місцевих парафіян, до яких належали віряни ще кількох сусідніх колоній, обслуговував о. Й. Фікс. У 1914-1917 роках чисельність парафіян становила 1375-1475 осіб, а опікувались ними спочатку о. Й. Ретер, потім - о. Ф. Лоран, а пізніше - о. Й. Шиндлер.
72316 Мелітополь,
вул. Дзержинського, 225
Перші згадки про Мелітополь (до 1816 року - Кизил-Яр, тюркською «Червоний берег», а потім - Новоолександрівка) припадають на 1769 рік, коли тут спорудили редут, в якому несли службу запорізькі козаки, проте воно вважається заснованим у 1784 році. 7 січня 1842 року поселення віднесли до розряду міст, назвали Мелітополем (із давньогрецької - «Медове місто») та зробили центром повіту. Нині - районний центр з населенням понад 153 тисячі мешканців.
До революції римо-католики Мелітополя належали до парафії св. Архангела Михаїла у Костгеймі (нині - Показне) і свого храму не мали.
У першій половині першого десятиліття ХХІ століття тут облаштували каплицю у будинку, в якому проживав священник, а 2007 року розпочалося спорудження мурованого костелу Успіння Пресвятої Діви Марії, яке завершили 2018 року.
Каплицею опікуються оо.-михайлити (zgromadzenie św. Michała Archanioła), працюють також черниці із згромадження Сестер Святих Кирила і Мефодія.
72313 Мелітополь,
просп. 50-річчя Перемоги, 31/1,
+380 (61) 92-502-92
Перші згадки про Мелітополь (до 1816 року - Кизил-Яр, тюркською «Червоний берег», а потім - Новоолександрівка) припадають на 1769 рік, коли тут спорудили редут, в якому несли службу запорізькі козаки, проте воно вважається заснованим у 1784 році. 7 січня 1842 року поселення віднесли до розряду міст, назвали Мелітополем (із давньогрецької - «Медове місто») та зробили центром повіту. Нині - районний центр з населенням понад 153 тисячі мешканців.
До революції римо-католики Мелітополя належали до парафії св. Архангела Михаїла у Костгеймі (нині - Показне) і свого храму не мали.
Після відродження церковного життя у місті було облаштовано каплицю свв. Кирила та Мефодія у будинку, в якому проживав священник. У 2007 році розпочалося спорудження мурованого костелу Успіння Пресвятої Діви Марії по проспекту 50-річчя Перемоги в районі СШ-15. У липні 2009 року почали класти фундамент нового храму та парафіяльного будинку, а 10 жовтня цього ж року єпископ Мар'ян Бучек освятив фундаменти. Будівництво через недостатність коштів просувалося повільно. Зокрема, станом на кінець 2010 року було споруджено неф костелу, а також катехитичні та житлові будівлі, які прилягають до храму.
72370 Новгородківка,
вул. Нестеренко, 86А
Село Новгородівка (до 1946 року - Чехоград), яке заснували чешські колоністи 1869 року, мало також значну німецьку діаспору, а більшість його жителів були католиками чи лютеранами. Нині тут проживає майже 1200 мешканців, імайже половина з них - етнічні чехи.
У 1884 році в Чехограді спорудили та освятили філіальний костел із дзвіницею парафії св. Архангела Михаїла у Показному (Костгейм, Константиново), який в 30-ті роки минулого століття закрили, перетворили на склад, а потім зруйнували.
Завдяки зусиллям чеської громади села 1999 року було збудовано мурований костел, який 10 жовтня 1999 року консекрував єпископ Леон Дубравський OFM.
71731 Новогорівка
Поселення заснували 1810 року 82 німецькі сім'ї із Бадена, до яких 1822 року приєдналось ще 10 сімей. Під час Ісв. війни його ненадовго перейменували на Журавлеве. У 1943 році село отримало назву Новогорівка. Нині в Новогорівці проживає майже 1300 мешканців.
Мурований костел у стилі неоромантизму тут збудували коштом місцевих вірян 1842 року. 2 жовтня 1905 року його освятив єпископ Тираспольський Йосиф Кесслер. Принаймні, у 1914-1917 роках парафіян, чисельність яких 1917 року перевищила три з половиною тисячі, обслуговував настоятель о. Йоан Гофман. А до парафії належали також Блюменталь (Лугове), Гохгейм (Переможне) і Вальдорф (Зелене) зі своїми філіальними мурованими храмами, а також ще чотири населених пунктів.
72040 Плодородне с. Показне
Село Показне, засноване 1810 року німцями-католиками як хутір Костгейм, з 1918 року називалась Каштаєв. У 1941 році війська НКВС перегнали у Сибір практично всіх німців, які проживали у селі, де вони і загинули. Близько 80% будинків у Каштаєвому залишились пустими. У 1945 році село перейменували на Показне. Проживає у ньому нині майже півтисячі мешканців.
У 1898-1910 роках у Костгеймі коштом парафіян було споруджено мурований костел у стилі неоготики. До революції місцева парафія, яку обслуговували настоятель о. Яків Церр та вікарій о. Яків Вольф, нараховувала майже дві з половиною тисячі вірян та мала чотири мурованих філіальних каплиць, зокрема, Пресвятої Трійці у Чехограді. До парафії також належали римо-католики Мелітополя.
70315 Урицьке
Село Урицьке заснувала у 1823 році 31 сім'я із Західної Прусії та Богемії як німецьку католицьку колонію Ейхвальд (в перекладі - Дубовий Ліс). 1872 року село перейменували на Святотроїцьке, а в 20-х роках наступного століття - на Урицьке. На початку ІІ світової війни війська НКВС 'зачистили' село від німців. Потім його заселили переселенцями із Західної України. 2016 року селу повернено назву Святотроїцьке. Нині чисельність його населення складає лиш трохи більше трьох сотень мешканців.
У 1871 році в Ейхвальді було збудовано мурований храм на кошти парафіян. Перед революцією до парафії належало три з половиною тисячі вірян, які проживали також у сусідніх селах, а настоятелем тут працював о. Йосиф Ретер.