31633 Андріївка,
вул. Дзержинського, 60а

Андріївка розташована поблизу районного центру Чемерівці (8км). Була заснована в ХVІІІ столітті графом Андрієм Лабенецьким (звідси і назва села). Нині тут проживає понад 700 мешканців.

Окрасою Андріївки стали дві культові споруди - православна церква Андрія Первозванного та римсько-католицький храм Пресвятого Серця Господа Ісуса, споруджені у 90-х роках минулого століття коштом парафіян та сільськогосподарського кооперативу- агрофірми 'Ювілейна'. Будівництво костелу здійснене завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса. Освятив храм єпископ Ян Ольшанський MIC.

32440 Балин

Поселення Балин відоме у джерелах, принаймні, з 1492 року (за непідтвердженою інформацією, називалось також як Чорний Брід). Наступного століття за сприяння нового власника Балин став містечком. Нині тут проживає понад дві тисячі мешканців.

Попри статус містечка місцеві римо-католики своєї святині не мали. З відродженням релігійного життя після падіння комуністичного режиму Балин стали обслуговувати священики із парафії св. Архангела Михаїла в Дунаївцях, але пізніше його віднесли до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Залісцях (після спорудження там костелу). Віряни Балина тривалий час послуговувались каплицею, облаштованою у приміщенні колишнього магазину.

32365 Брага

У письмових джерелах Брага відома із середини XVI століття. За свідченнями місцевих жителів, це колись досить велике поселення (на початку ХІХ століття мало майже вісім сотень мешканців) пізніше зазнало якихось катастрофічних змін (нібито було частково затоплене), то ж тепер у ньому проживає менше двох сотень селян.

Далеко не кожне українське село мало свій католицький цвинтар. У Бразі він є, та ще й з трьохсотрічною історією. Тут хоронили навіть священників, а також католиків із інших населених пунктів. Тому не дивно, що родина Жебровських, яка мала власність у сусідніх селах, збудувала перед 1908 роком на цьому кладовищі неоготичну муровану каплицю-усипальницю, в якій знайшли вічний спочинок не тільки представники цієї родини, але й навіть їхні родичі.

31630 Чемерівці,
вул. Центральна, 2,
+380 (3859) 924-95

Поселення Чемерівці відоме у документах від 31 грудня 1450 року, коли воно отримало магдебурзьке право. З 1959 року Чемерівці мають статус селища міського типу, були райцентром, а 2020 року увійшли до Кам'янець-Подільського району. Населення - близько 5200 мешканців.

Раніше місцеві римо-католики не мали свої святині. У 1994-1997 роках у Чемерівцях було споруджено мурований костел завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса. 24 серпня 1997 року єпископ Ян Ольшанський MIC консекрував храм.

31647 Черче,
вул. Шевченка, 50

Перша писемна згадка про село Чер(н)че датується 1493 роком як власність кам'янецьких єпископів, проте його вік старший, про що свідчать залишки руського (давньоукраїнського) городища. Як містечко відоме з 1565 року, а в 1578 році єпископ Мартин Бялобжеський отримав для нього магдебурзьке право. 1893 року у містечку проживало 1270 мешканців, 1905 року - 1291, нині село має майже сім сотень осіб. Належало до Чемеровецького району, але 2020 року увійшло до Кам'янець-Подільського.

У 1637 році на невеликому пагорбі у центрі Черчого коштом Кам'янецького єпископа Павла Пясецького було споруджено та оснащено готичний мурований костел. Храм значно постраждав у період панування на Поділлі турків протягом 1672-1699 років.

32473 Чимбарівка,
вул. Центральна, 5А

Невеличке село Чимбарівка, в якому нині проживає близько сотні селян, виросло десь на початку XIX століття із слободи у лісі неподалік Жванчика, який зараз називається Великим. Входило до Дунаєвицького району, а від 2020 року - до Кам'янець-Подільського.

Відвідували місцеві римо-католики парафіяльний дерев'яний костел Успіння Богородиці у (Великому) Жванчику, споруджений у 1796-1797 роках та освячений 1797 року єпископом Михайлом Сераковським, а власної святині не мали. Спорудження філіального мурованого костелу у Чимбарівці відбулось у 1994-1996 роках завдяки зусиллям оо. Марека Бзіньковського та Йосифа Чопа. Цим храмом послуговується майже сотня католиків латинського обряду понад десяти сусідніх населених пунктів, у тому числі і Великого Жванчика, оскільки їх костел радянська влада зищила ще 1933 року.

32461 Дем’янківці,
провул. Гагаріна, 5а

W dokumentach osada Demiankowce po raz pierwszy wspomniana jest w 1469 roku. Obecnie wieś liczy około 500 mieszkańców, część z nich to rzymsko-katolicy.

W 1639 roku właściciel wiesi Michał Stanisławski przekazał je parafii św. Michała Archanioła w Dunajowcach, do której należeli miejscowi katolicy. Nie mieli oni własnej świątyni. W latach 90-tych minionego wieku w Demiankowcach zbudowali nowy współczesny murowany kościół. Budowę zakończono dzięki staraniom ks. Stanisława Krzyszkowskiego z Dunajowiec. W 2002 roku świątynię konsekrował biskup Jan Olszański MIC. Dnia 1 czerwca 2004 roku biskup Leon Dubrawski OFM założył tu parafię, którą obsługują księża diecezjalni.

32400 Дунаївці,
провул. Загородний, 30,
+380 (3858) 334-55, 348-13,
www: michail.pp.ua,
f.b.: s.michail

Перша згадка про Дунаївці датується 1403 роком. У 1592 році поселення отримало статус магдебурзьке право, підтверджене 1605 року, і назву Дунайгород, яка не прижилась. Від 1862 року Дунаївці - волосний центр, від 1923 року - райцентр, а з 1958 року - місто. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 10 тисяч мешканців, 1893 року - 12339, 1905 року - 12540, нині - близько 16 тисяч осіб. 2020 року місто увійшло до Кам'янець-Подільського району.

На початку XVII століття у Дунаївцях за сприяння Конецпольських було споруджено мурований костел та засновано парафію. Храм у 30-х роках облаштували Станіславські, які також збільшили фінансово-майнове забезпечення парафії (зокрема, подарували їй село Дем'янківці). Проте під час турецької окупації, що тривала останню чверть XVIIст., ця святиня була повністю знищена.

32400 Дунаївці,
вул. Красінських, 24

Перша згадка про Дунаївці датується 1403 роком. У 1592 році поселення отримало статус магдебурзьке право, підтверджене 1605 року, і назву Дунайгород, яка не прижилась. Від 1862 року Дунаївці - волосний центр, від 1923 року - райцентр, а з 1958 року - місто. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 10 тисяч мешканців, 1893 року - 12339, 1905 року - 12540, нині - близько 16 тисяч осіб. 2020 року місто увійшло до Кам'янець-Подільського району.

В Дунаївцях від початку XVIIст. вже існував парафільний костел св. Архангела Михаїла, проте 1750 року місцевий власник Йосиф Потоцький запропонував збудувати ще й храм (і монастир) для капуцинів. У березні наступного року обрали земельну ділянку, а 24 квітня цього ж року єпископ Миколай Дембовський повідомив про заснування капуцинського костельно-монастирського комплексу. Хоча фундатор невдовзі помер, проте його син Станіслав підтвердив фундаційні зобов'язання щодо капуцинів.

32400 смт. Дунаївці,
вул. Леніна, 49а

Поселення Дунаївці, яке засноване 1914 року, отримало статус селища міського типу у 1972 році. Нині тут проживає понад 2400 мешканців.

У 1998 році місцеву римсько-католицьку спільноту відокремлено від парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Лошківцях. 7 лютого 1998 року вірні отримали приміщення магазину, яке пристосували під каплицю, освячену 1 серпня 1998 року отцем М. Стуньчуком. 15 серпня 1999 року о. М. Стуньчук освятив земельну ділянку під будівництво костелу. 30 листопада 2003 року єпископ Леон Дубравський OFM консекрував новоспоруджений храм.