23023 Козарівка,
вул. Першотравнева, 10
Село заснував 1583 року Іван Вуж. Живе тут менше чотирьох сотень мешканців. Чисельність місцевих католиків латинського обряду (разом із селами Мигалівка, Діброва, Гармаки та Лугове) складає близько трьох сотень.
Раніше віряни не мали своєї святині, новий мурований костел споруджено зусиллями самих парафіян під керівництвом майбутнього єпископа о. Броніслава Бернацького у 1990-1992 роках. Храм було оснащено, а його інтер'єр оздоблено завдяки зусиллям о. Миколи Гуцала.
23053 Копайгород,
вул. Центральна, 24,
+380 (4341) 324-44
Засноване у 1624 році на землях села Галчинець місто Новгород невдовзі отримало назву Копайгород та магдебурзьке право. На початку 80-х років тут проживало вісім сотень мешканців, 1893 року - 1628, 1905 року - 3913, нині - понад 1200 осіб. У 1920-1959 роках Копайгород був райцентром, потім увійшов до Барського району, а від 2020 року - до Жмеринського. Із 1956 року є селищем (міського типу).
3 березня 1635 року орендар та війт королівського Новгорода Лукаш Мясковський зобов'язався своїм коштом збудувати у містечку костел. Цей дерев'яний храм вже тоді отримав титул Успіння Пресвятої Дівм Марії та був знищений (можливо, не один раз) в буремні роки другої половини XVII століття. У 1710-х - 1720-х роках цю святиню востаннє відбудували з дерева.
23052 Кошаринці,
вул. Центральна, 36-А
Кошаринці відомі, принаймні, від XVIII століття, коли тут оселився могилів(-подільський) декан. У 1893 році у селі проживало 916 мешканців, 1905 року - 1428, нині ж воно нараховує понад сім сотень осіб. Входило до Барського району, а від 2020 року є частиною Жмеринського.
Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії / Зіслання Святого Духа у Копайгороді. Ще у XVIII столітті завдяки вже згаданому могилівському декану у Кошаринцях постала якась каплиця, проте, за інформацією Кам'янецьких та Луцько-Житомирських схематизмів, принаймні, від середини ХІХ століття у селі вже не існувало жодної святині.
23540 Лозова,
вул. Першотравнева
Поселення вважається заснованим у середині XVI століття. Належало до Шаргородського району, а за новим адміністративним поділом увійшло до Жмеринського. Проживає тут нині понад 1300 мешканців.
У 1993 році римо-католики Лозової пристосували звичайний сільський будинок під каплицю, яку цього ж року освятив тодішній настоятель парафії св. Флоріана у Шаргороді о. Альберт Туровський OFM.
23532 Мала Деребчинка,
вул. Мічуріна, 12
Село Мала Деребчинка, в якому нині проживає десь чверть тисячі мешканців, вважається заснованим 1400 року.
Належали місцеві римо-католики до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. 1993 року у селі була зареєстрована громада вірян. У 1998-2002 роках під керівництвом майбутнього єпископа о. Броніслава Бернацького, який тоді був настоятелем у Мурафі, у Малій Деребчинці постав власний мурований костел.
Трохи більше півсотні римо-католиків у Малій Деребчинці та сусідній Адамівці раніше обслуговували дієцезіальні священники із парафії св. Арханлела Михаїла у Михайлівці, а тепер - із парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Деребчині.
23514 Мальовниче
Невелике село Мальовниче, чисельність мешканців якого нині не перевищує чотирьох сотень, колись називалось Поціорове, а відоме воно, принаймні, з XIX століття.
Старші віряни Мальовничого, яке належить до парафії св. Франциска у розташованій поруч Козлівці, можуть розповісти легенди про те, як у їхньому селі ще у дореволюційні часи з'явилась скульптура святого Яна Непомукського з коркового дерева, з якою пов'язують різні дивовижні події. У 70-ті роки минулого століття для неї спорудили невеличку капличку.
23034 Мальчівці,
вул. Соборна, 1
Мальчівці у документах відомі, принаймні, від 1542 року, згадуються також у 1550 і 1556 роках. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало близько 780 мешканців, 1893 року - 1014, 1905 року - 1543, нині - майже шість сотень осіб. Село входило до Барського району, а від 2020 року є частиною Жмеринського.
Католики латинського обряду Мальчівців належали до парафії Пресвятої Трійці у Маньківцях. Наприкінці ХІХ століття їх було понад три сотні, проте своєї святині вони не мали.
23030 Маньківці
Перша документальна згадка про село Маньківці, яке раніше називалось Тягин, датується 1539 роком. Нині у селі, що входило до Барського району, а тепер - до Шепетівського, проживає близько тисячі мешканців.
Перший костел (ймовірно, дерев'яний) у Маньківцях збудували 1763 року. А в 1786-1789 роках його замінив мурований коштом місцевого власника Йосифа Дембського храм. У 1793 році його син Ігнатій Дембський збільшив фінансово-майнове забезпечення парафії, яку тут заснували, можливо, ще до спорудження мурованої святині. Відомо, що вже 1795 року відбулась візитація цієї парафії.
23136 Межирів
Поселення Межирів вважається заснованим у XVI столітті. 17 липня 1591 року отримало магдебурзьке право, яке було підтверджене 23 грудня 1613 року (після знищення татарами у 1612р.). У 1659р. містечко разом із Барським староством отримав у довічне володіння козацький гетьман Іван Виговський, але його син Остап у 1698р. продав його. У 1923-1932рр. Межирів був районним центром. Проживає тут менше чотирьох сотень мешканців.
Чергові власники містечка Орловські збудували мурований костел у 1784-1794 роках. Відомо, що місцева парафія наприкінці XIX століття налічувала близько півтори тисячі вірян, а належало до неї два десятки сусідніх поселень. У 20-х - 30-х роках XX століття обслуговував їх священик із парафії Пресвятої Трійці у Браїлові. У 1937 році храм закрила радянська влада, проте з початком війни костел відновив роботу.
23034 Митки
Село Митки вперше згадується в реєстрі 1493 року під назвою Митківці (пізніше - Верещатинці) як власність руського (давньоукраїнського) роду Миткових. У наступні століття назва Верещатинці була втрачена, і село все частіше згадувалося у документах як Митківці, а потім - Митки. Нині тут проживає менше восьми сотень селян.
Місцеві римо-католики належали до парафії св. Анни у Барі. У XVIII-XIX століттях у Митках була філіальна каплиця цієї парафії.
А в 2000-х роках у Митках завдяки зусиллям о. Миколи Гуцала та місцевих вірян було споруджено свій мурований костел, яким і далі опікуються дієцезіальні священники із барської парафії.
Костели і каплиці України