11714 Березівка,
вул. Центральна, 22

Березівка відома у джерелах від 1601 року. Називалась також Польова Березівка. Наприкінці XIX століття тут проживало близько шести сотень мешканців, нині ж - понад дев'ять сотень осіб. Село входило до Любарського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Місцеві католики латинського обряду, швидше за все, раніше належали до парафії свв. Архангела Михаїла і Яна Непомуцького у Любарі та послуговувались її філіальним мурованим 1803 року костелом у розташованій поруч Великій Волиці, бо своєї святині не мали.

12605 Брусилів

Перша літописна згадка про Вздвижень (Здвижень-город, Здвиженськ) на річці Здвиж датується 1097 роком, наступна - у 1151 році. У XIVст. Здвижень згадується як град з укріпленим детинцем, а назва Брусилів вперше у документах зустрічається у 1543 році. У 1585 році поселення отримало магдебурзьке право. У козацькі часи Брусилів був сотенним містечком, у 1797 році став волостним центром. У радянські часи до 1962 року був районним центром. У 1979р. Брусилів здобув статус селища міського типу, а 1990 року знову став центром району. Проживає тут близько п'яти тисяч мешканців.

Муровані костел та капуцинський монастир при ньому збудовано коштом власника Брусилова Фелікса Чацького у 80-х роках XVIII століття. Він також придбав для храму два тіла святих мучеників Феодора та Ілюміната, з яких перше з каплею мученицької крові урочисто доставили до Брусилова 22 червня 1789 року. Помер Фелікс Чацький 2 червня 1790 року і був похований в склепі костелу. На той час вже існувала парафія, до якої, окрім самого Брусилова, входило ще 27 сусідніх сіл (близько півтори тисячі вірян).

12605 Брусилів

Перша літописна згадка про Вздвижень (Здвижень-город, Здвиженськ) на річці Здвиж датується 1097 роком, наступна - у 1151 році. У XIVст. Здвижень згадується як град з укріпленим детинцем, а назва Брусилів вперше у документах зустрічається у 1543 році. У 1585 році поселення отримало магдебурзьке право. У козацькі часи Брусилів був сотенним містечком, у 1797 році став волостним центром. У радянські часи до 1962 року був районним центром. У 1979р. Брусилів здобув статус селища міського типу, а 1990 року знову став центром району. Проживає тут близько п'яти тисяч мешканців.

Колишній капуцинський костел Зіслання Святого Духа, споруджений коштом власника Брусилова Фелікса Чацького у 80-х роках XVIII століття, був знищений радянською владою 1976 року. Місцеві римо-католики збудували 2017 року пристосовану каплицю, яку 23 грудня освятив єпископ Віталій Кривицький під титулом Святого Духа.

13012 Биківка,
вул. 1-Травня, 20,
+380 (4146) 943-54,
f.b.: 2604281416472906

Поселення Биківка згадується у документах 1811 роком як Буда Биківка. 1897 року нараховувало 618 мешканців, з них 356 були римо-католиками, 1906 року - 317, 1923 року - 330 осіб, 1939 року - 1872 (етнічні поляки становили майже половину цієї кількості), а нині - понад 1700 осіб. Від 10 грудня 1938 року є селищем міського типу. Входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Католики латинського обряду спочатку належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові, а від 1911 року - до новоутвореної парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Романові. Не маючи своєї святині, послуговувались парафіяльною, проте могли також відвідувати каплицю у розташованому неподалік Довбиші, хоча вона належала парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах.

13000 Цеберка

У 1868 році на землях хуторів Г. Тимбуровського та К. Домалевського польські колоністи заснували село Сяберка. На початку ХХ століття у ньому проживало 570 мешканців, переважна більшість яких була поляками, 1927 року - 1045 осіб (768 поляків). 7 червня 1946 року село перейменували на Цеберку. Нині у ньму проживає лише півсотні селян. Входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

З відродженням релігійного життя в Україні богослужіння в Цеберці спочатку здійснювали у приватних домівках місцевих римо-католиків. Спільноту вірян було засновано 23 березня 1992 року, а вже 27 серпня цього ж року єпископ Ян Пурвінський освятив під титулом св. Моніки пристосовану каплицю, облаштовану у будівлі колишніх сільських клубу та магазину.

13520 Ходорків

Вперше Ходорків в документах згадується 1471 роком. У XVI столітті отримав статус містечка, а в складі Російської імперії став волосним центром. У 1923-1925рр. був центром району. Нині у селі, що належало до Попільнянського району, а тепер - до Житомирського, проживає понад 1300 мешканців.

У 1742 році місцевий власник Францішек Нітославський пожертвував для домініканського костелу у Ходоркові село Соболівку та 25 тисяч злотих. 17 червня 1753 року храм під титулом св. Станіслава, єпископа, освятив єпископ-коад'ютор Київський Каетан Солтик. У костелі, який водночас був також і парафіяльним, знаходився чудотворний образ Божої Матері, а при монастирі були шпиталь та парафіяльна школа. У 1768 році на Ходорків напали гайдамаки, які спалили костел та вбили оо. Воронецького і Котовича. Сплюндрований храм відбудував 1779 року черговий власник містечка Каетан Росцішевський.

12300 Черняхів

Черняхів вперше згадується у документах 1545 роком як містечко. З 1923 року є районним центром (від 1924 року - селище міського типу). Проживає тут майже десять тисяч мешканців.

Для місцевих римо-католиків з першої половини 90-х років Святу Месу відправляли у приватних приміщеннях. 2002 року завдяки зусиллям о. Людвіка Камілевського із парафії св. Вацлава у Житомирі вірянам було передано приміщення занедбаного літнього театру, сцену якого вони перебудували на костел, а гримерки - під захристію та навчальний клас. Вже наступного року тут відбулась перша Служба Божа. З 2013 року парафія має свого настоятеля. Втім, при допомозі закордонних жертводавців спорудження костелу та його оснащення триває досі. Обслуговують парафію дієцезіальні священники.

13014 Червоні Хатки

Wieś Drenickie Chatki w 1926 roku założył mieszczanin Aleksander Polikowski na ziemiach obszarnika Borejka. W 1911 roku osada liczyła ponad siedemdziesiąt osób, dookoła znajdowało się 15 chutorów. W 1925 roku Drenickie Chatki weszły do Polskiego rejonu narodowego im. Juliana Marchlewskiego. W 1929 roku mieszkało tu już 1262 osoby, z nich 1043 byli Polakami. W 1935 roku po likwidacji Marchlewskiego rejonu wieś otrzymała nazwę Czerwone Chatki. Нині тут проживає близько 360 мешканців.

Do 1906 roku miejscowi katolicy należeli do parafii Odnalezienia Krzyża Pańskiego w Czudnowie, potem przeszli do parafii św. Stanisława B. M. w Romanowie. Parafia w Czerwonych Chatkach została założona w 1993 roku. Msze św. odprawiano w domu prywatnym, a od 1994 roku - w miejscowym klubie.

12422 Дениші

Село Дениші відоме із XVIII століття, колись називалось Дунаєць. У 1906 році у ньому проживало 586 мешканців, нині тут мешкає понад 1100 осіб.

Місцеві католики латинського обряду, принаймні, від 1790 року належали до парафії св. Казимира у Троянові та, не маючи власної святині, відвідували дерев'яний парафіяльний костел, споруджений в середині XVIII століття. У радянські часи та в пострадянський період вони користувались кафедральним собором св. Софії у Житомирі.

13116 Филинці,
вул. Петрівська, 25

Филинці ще навіть у ХІХ столітті вважались хутором та були відсутні у статистичних документах. Зокрема, навіть у 'Słowniku geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich' вперше з'явились лише 1900 року із населенням 555 мешканців та посиланням лише на православну парафію. Нині тут проживає три з половиною сотні осіб, значна частина яких є поляками. Село входило до Любарського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду села раніше належали до парафії свв. Архангела Михаїла і Яна Непомуцького у Любарі і свого храму не мали.